Тутешна румунїзаторска "Gazeta Bukovinei" помістила в числї 29. дня 26. лат. цьвітня с. р. допись з Вижницї, котра в дословнім перекладї звучить так:
"О. Мунтеана з Мігови, повіту Вижницкого, завізвано, як кажуть, щоби в будуще не допускав ся більше перекручуваня імен своїх парохіян, перемінюючи "Гаврило Николаїв Татар" на "Gavril alui Nicolae Tatar". Та сей панотець, знаючи заміри доробкевичів, в якій небудь справі национальній сповняє як слїд свою місию: проте не остало ся єму нїчого иншого, як лиш не зважати на те завізнанє та заявити супроти него свою погорду.
Але от що! Панове, надто сильно діткнені в своїм национальнім почутю руско-католицкім, не задоволили ся самим завізванєм, а узнали навіть за відповідне, оповістити точні приписи що до писаня імен, заявляючи заразом, що коли він і на далї вставати ме при сїм відступленю від закона (sіс!), то вони донесуть се компетентним властям, а на виставлені ним акта, як сьвідоцтво убожества, метрику і т. д., більше не зважати муть, тілько звернуть їх назад, і він буде відповідати за всї наслїдки з того.
О скілько ми увірили ся, то о. Мунтеан не дав ся налякати, а пише її дальше так, як повинен писати, і як приписують рубрики книг парохіяльних, що всї друковані в мові волоскій.
Витаєм о. Мунтеана за єго приналежне поступованє, бажаючи, щоб і багато інших сьвящеників в тім взглядї єго наслїдувало".
От як далеко сягaє бута румуньска! Виходить воно на те, що сьвященики Волохи, вислані в рускі повіти на рускі парохії, повинні служити справі національній волоскій, повинні сповняти свою "місцю" яко румунїзатори навіть на глум і перекір всяким законним порядкам. Виходить воно на те, що церква православна на Буковинї, замість займати ся церковними справами та служити високим ідеалам христіяньским, має вже зовсїм перетворитись на якусь єрархію полїтичну, на якусь з-орґанїзовану партию национально волоску, котра могла-б бути в станї ставити навіть опір законним порядкам, коли вони мали-б стояти на заваді єї неситим цїлям, єї несправедливим забаганкам.
А хто-ж винен тому, шо між духовними та сьвітскими Волохами на Буковинї виродив ся такий дивачний і з засадами христіяньскими зовсїм не згідний погляд на цїли і задачу православної церкви на Буковинї? Та вже-ж нїхто инший як самий голова тої церкви, звістний із своїх румунїзаторских заслуг митрополит Морарь-Андриєвич вкупі з своєю консисториєю. Як тепер "руско-католицкі доробкевичі" виступили в оборонї законів проти самоволї о. Мунтеана, так вже кілька років тому назад саме високе ц. к. правительство краєве завізвало було коисисторию, щоб в своїх шиматизмах та всяких инших письмах залишило румунїзацию руских імен осіб та місцевостий, а як тепер о. Мунтеан зневажає завізванє властий, так само і тоді владика Морарь враз із своєю консисториєю не хотїли нїчого знати о правительственнім завізваню, бо писали, ба й пишуть по нинї pyскі имена по своєму, перехрещуючи православних Русинїв-селян не на членів церкви православної — бо вони ними є й так — а на членів партиї полїтично-волоскої, а рускі місцевости називаючи так, мов би вони були місцевостями "одноцїльного корінного", се-б-то волоского народу.
Коли-ж отже о. Мунтеан позволяє собі румунїзувати імена, ба робить се навіть "неустрашимо'' без всякого огляду на законні порядки, то має він в тім взглядї живий прикляд на самім метрополитї і консисториї; він тут нїчого иншого, як лиш сьвідомий і вельми дїяльний член тої єрархії полїтично-волоскої, що дїлає в дусї свого архіпастиря, своєї консисториї, ідучи з нею разом, хоч би цїлком на перекір справедливости і законам. В тім лише ріжниця, що виступає він далеко сьмілїйше, а то тому, що єрархія полїтично-волоска послїдними часами вже явно кинулась на поле загорілої полїтики румунїзаторскої, а сам владика в своїм сегорічнім великоднім посланію вже таки цїлком не таїть ся з своїми полїтичними румунїзаторскимн цїлями.
Ми-ж стоячи по сторонї права і законів вже не раз протестували, а так само і тепер з нагоди дописи поміщеної в "Gazet-ї Bucovinei" протестуєм проти такого румунїзаторского поступку, проти такої румунїзаторскої самоволї волоского духовеньства, і звертаєм наново увагу компетентних властий на таке догнанє законів, якого зухвало допускає ся волоске духовеньство.
Русини не повинні терпіти, щоб з їх іменами, які лишили ся їм в спадщинї по їх батьках, дїлах і прадїдах, сьміли румунїзатори — сї заволоки поміж руским народом — чинити, що хотять і сї імена зневажати, перекручуючи їх на свій лад.
Звертаєм увагу руского загалу на те также задля того, що зміна імен в правнім зглядї дуже важна річ і може мати дуже немилі наслїдки для тих, що називають ся инакше, як їх батьки, брати і т. д.
Проте покажіть, братя Русини, всїм румунїзаторам, що ви умієте шанувати своя імя, і кождому, що посягне на єго зневагу, з-умієте дати добру відправу.
[Буковина]
06.05.1892