Місту Кам’янка-Бузька, що на Львівщині, хочуть повернути стару назву. Перейменувати районний центр на Кам’янка-Струмилова пропонують у міській раді. Відповідне рішення на сесії вже ухвалили місцеві депутати. Попереду ще довга дорога, на якій основне слово буде за мешканцями.
«Питання про переменування у нас обговорювали давно. Взимку цього року депутати прийняли на сесії рішення про початок відповідної процедури. Чому вирішили міняти назву? Дуже часто маємо ситуацію, коли плутають Кам’янку-Бузьку з Буськом і їдуть не туди. За п’ять років мого мерства у мене було чотири-п’ять таких випадків. Люди мали приїхати по роботі, телефонували, що вже є – і лише згодом з’ясовували, що вони в Буську. І таке трапляється з мудрими людьми – посадовцями різних рівнів», – розповідає Z міський голова Кам’янки-Бузької Олег Омелян.
Однак полегшення життя гостей міста – не єдина причина перейменування. Основна ціль, кажуть у міській раді, – відновлення історичної справедливості. «Кам’янка-Струмилова» – таку назву місто мало щонайменше з середини XV ст. і до середини ХХ ст. Історикам відомо, що ще раніше поселення називалося Димошин, однак про цю назву нині є дуже мало згадок. Назва, яку населений пункт носив понад п’ять століть, походить від прізвища міського старости Юрія Стромила. За його урядування місто було особливо успішним, отримало маґдебурзьке право, з чим і пов’язують факт появи прізвища у його назві.
Місцева ратуша
«Місто має свою давню історію і відоме в книжках та за кордоном саме завдяки цій назві, – розповідає Олег Омелян. – З втратою назви, а точніше з перейменуванням у 1944 році, наче втратився пласт історії».
За словами міського голови Кам’янки-Бузької, сьогодні не всі пам’ятають, що місто мало маґдебурзьке право. Повернення назви також має освіжити у пам’яті людей, що саме звідси походить Кам’янко-Струмилове Євангеліє 1411 року, яке називають першим слов’янським паперовим Євангелієм, що написав Тимофій Павлович. Сьогодні його зберігають у відділі рукописів Національної бібліотеки ім. В. Вернадського у Києві. За давньою назвою, яку зараз хочуть відновити, місто також відоме через чудотворну ікону Богородиці Кам’янко-Струмилової.
Наразі перейменування – це лише ідея. Для того, аби воно відбулося, треба пройти ще чимало інстанцій. Відповідні рішення мають ухвалити районна, обласна рада та насамкінець Верховна Рада України. Однак ключовим моментом у процедурі зміни назви буде референдум. Перейменовувати місто на Кам’янку-Струмилову чи залишити, як є тепер, вирішуватимуть передусім мешканці.
Народний дім
«Цього року у нас будуть вибори до об’єднаної територіальної громади, і ми плануємо провести референдум під час них, щоби не витрачати зайвих коштів. Зміна назви у цей час також дуже зручна. Після того, як об’єднаємо громаду, доведеться замінити офіційні таблички, адже буде вже не місто, а ОТГ, тож одразу можна було би виготовити таблички з новою назвою і зняти питання про виділення додаткових коштів на перейменування», – пояснює Олег Омелян.
Як саме проголосують мешканці об’єднаної територіальної громади на референдумі, не беруться прогнозувати навіть у міській ради. Кажуть, спеціальної кампанії, аби агітувати мешканців за перейменування, не проводили.
«Це не наше завдання. Ми залишаємося незаангажованими», – каже менеджер проектів Кам’янка-Бузької міської ради Марія Бих. Вона розповідає, що переважно «за» зміну висловлюється молодь і старі мешканці, родини яких живуть тут не одне покоління. Однак є багато тих, хто боїться бюрократичних моментів, які можуть виникнути через зміну назви. Це спонукає людей висловлюватися проти.
Церква Пресвятої Богородиці
Аби дізнатися настрої населення, працівники міської ради організували спеціальне опитування на офіційному сайті міста та на сторінці у соціальній мережі Фейсбук. Посадовці погоджуються, що такі опитування не є репрезентативними, але все ж з цікавістю спостерігають за ними. До слова, результати на різних платформах сьогодні різняться. Станом на 3 травня на сайті Кам’янка-Бузької міської ради своє ставлення до перейменування висловило 313 осіб. При цьому 245 (а це 78% тих, хто взяв участь в опитуванні) висловилися проти зміни назви, і лише 68 осіб (22% учасників) підтримали пропозицію. Натомість опитування у Фейсбуці показує інші настрої мешканців. Там ідею зміни назви підтримало 57% тих, хто проголосував. Щоправда, участь у цьому опитуванні взяли лише 76 осіб, із них 41 підтримали перейменування і 31 висловилася проти.
«Навіть те, що тему обговорюють, уже дуже добре. Люди почали цікавитися більше своїм містом та його історією», – впевнений Олег Омелян.
Церква Успіння Пресвятої Богородиці
В Українському інституті національної пам’яті кажуть, що випадки повернення історичних назв містам та селам поза межами закону про декомунізацію не є поширеними, але трапляються. За останні три роки їх було мінімум із десяток.
«Повернення історичної назви не передбачено чинним законодавством. Таке перейменування можливе лише за загальною процедурою зміни назви, яка виписана ще в радянські часи. Повернення історичної назви – це одна з п’яти причин перейменування, що передбачені законодавством. Якщо говорити про позицію Інституту національної пам’яті, то ми підтримуємо повернення історичних назв населеним пунктам. Зараз схожа ситуація у Переяславі-Хмельницькому. Є історична назва Переяслав, яку поміняли 1943 року, аби наголосити на Богданові Хмельницькому як об’єднувачеві українського та російського народу. Ми такі перейменування підтримуємо, особливо коли йдеться про історичну українську назву», – розповів у коментарі «Z» начальник відділу аналізу регіональних особливостей та політики національних менших УІНП Богдан Короленко.
Церква святого Миколая
05.05.2017