Справжній европейський письменник

У день 29-их роковин від дня смерти Михайла Коцюбинського

 

 

 

Львів, 25 квітня.

 

Коцюбинський уявляється нам, навіть без віршів, що їх присвятив йому Тичина, поетом-надхненником, віртуозом поетичних нюансів. Якийсь незвичайний на тлі нашої літератури, справді захоплюючий письменник. Майстер слова, майстер форми, незломний єрей мистецтва та краси. Та й передусім мистець. Ні пророк, ні проповідник, ні провідник, ні політик, хоч і знаємо та цінимо його громадську діяльність. Для нас це лише письменник-мистець, до останнього пориву думки закоханий у свойому мистецтві. Автор, якого раз по разу, не без оправданої гордости, висилаємо амбасадором в Европу. Автор, якого ім'я першим з'являється у нас на устах, коли починаємо мову про нашу літературу. Спокійний і зрівноважений та якже повний якогось життєрадісного пориву. Новатор й оригінальний, як індивідуаліст, та якже нерозривний і питомий у розвою нашого письменства. Від ранніх реалістичних оповідань із рідного побуту до останніх вершин своєї творчости: до психологічної новелі Коцюбинський — це свідомий своєї ролі письменник, який зі самопевністю нав'язав до традицій української літератури та своїм талантом і працею показав їй шлях у дальшому розвою. ...Аристократ духа, борець за красу і гармонію та борець із гидотою життя... Та чи це все? Чи ж можна обмежити кількома може й високими та правильними, але якже втертими фразами ввесь цей порив, що жив у цьому великому серці? Чи можна взагалі зрахувати багатство цього "чистого, нескаламученого джерела краси та високої людськости, життя та мрії, казки та дійсности" (С. Єфремов)?

 

Та все ж побіч мистецького викінчення творів, побіч свіжої яркої живописности, побіч ніжного ліризму, незвичайної образовости, краси стилю, майстерности форми — найбільше нам цікава нова тематика письменника, нове її трактування та боротьба за нову техніку. Сам Коцюбинський сказав, чи радше написав Чернявському, що сюжетів у нього завжди буває багато, та він вибирає з них найцікавіші, які були б не лише йому самому до вподоби, але й мали б теж громадський інтерес. Не хочемо розглядати, що було важніше в автора, чи власна вподоба, чи громадський інтерес, та все ж не без оправдання скажемо, що письменник цієї величини, як Коцюбинський, на першому плані ставив тему та її опрацювання. І яка ж різноманітна тематика його творів! Тут і про життя українських селян, навіть із поділом на області: Чернігівщина в "Fata mоrgаnа", Полтавщина в "Іntеrmеzzо", Бесарабія в "На камені", Гуцульщина у "Тінях забутих предків". Тут і життя молдаван ("Для загального добра"), і татарів ("В путах шайтана"), і жидів ("Він іде"). Не брак теж італійських сюжетів ("Хвала життю", "На острові"). А ця різноманітність сюжетів — це боротьба за розвій свойого мистецтва, це боротьба за розвій мистецтва взагалі.

 

Бо ж і з якою любов'ю, з якою повагою відносився Коцюбинський до письменницької праці. Щире піклування мовою, а також поїздки, що поширювали коло спостережень автора, та передусім глибоке, завжди живе серце письменника дозволяють йому дійти до вершин світового новелістичного мистецтва. Неповних сорок новель і оповідань письменника — невеликий чисельно вклад у літературу, та який важливий, який він цінний! Зовсім добре могло б їх бути і менше. Та вже такі новелі, як "Іntermеzzо", "Реrsоnа grаtа", "Над морем", "Квіт яблуні", "Сон", "Невідомий", "Хвала життю" забезпечують йому його значення та вартість. І до цих вершин, що опісля захоплювали і Хвильового, й Яновського й інших, та захоплюватимуть ще багато великих письменників у майбутньому, дійшов Коцюбинський самотній, скромно та незамітно верстаючи свій життєвий шлях.

 

Бо й справді, як мало знаємо про особисте життя письменника! Працював у філоксерній комісії, та був урядовцем. Зредагував "Волинь" у Житомирі, зате мало знаємо про сім'ю письменника, не уявляємо собі ще виразно його батька ні матері, не вміємо відтворити собі умовин, в яких жив письменник дитиною. Таксамо мало знаєм про освіту Коцюбинського, майже не віримо, що почав літературну діяльність від віршів у дитячих журналах. Хто із нас уміє відтворити собі сімейне життя письменника? Справді подивугідна скромність письменника, якого ще за життя переклали майже на всі европейські мови. Незамітним обсервує Коцюбинський життя, від селянського побуту, через образки з інтелігентського життя до найніжніших дрогань людської душі. Звідти і його самотність, що з'єднує йому у критиків назву "естета", "аристократа духа".

 

Та все ж, як зродиться у нас туга до високої творчости, ми раз-у-раз повертаємо до цього чи не одного з найбільших світових новелістів, що може й був закоханий у Метерлінка, чи Мопасана, Якобзена, чи іншого европейського письменника, та який для нас завжди привабливий, співець молодих поривів, молодої радости, високої людяности, безмежної та глибокої віри у краще майбутнє, світлих та радісних сподівань, нарешті чистих та щирих і теплих хвилювань.

 

[Львівські вісті]

 

 

26.04.1942