Юстиція понад усе

Феміда може виконувати головну роль і в трагедіях, і в комедіях, і навіть у фарсах. Меч і терези використовують залежно від сюжету

Суд тижня

Бюрократичне правосуддя цивілізованого світу зробило перший, поки що не дуже впевнений крок, у напрямі Нюрнберга–2. Міжнародний суд ООН у Гаазі оголосив рішення, яким частково задовольнив позов України про застосування тимчасових запобіжних заходів стосовно Росії. Суд постановив, що країна-агресор мусить утриматися від продовження обмежень прав кримських татар (ідеться про заборону Кремлем діяльності Меджлісу) і прийняв рішення, згідно з яким Росія повинна гарантувати доступність освіти українською мовою. Щодо звинувачень РФ у порушенні норм Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму суд вирішив, що Україна не надала достатньо доказів, які були б суттєвою базою для застосування тимчасових запобіжних заходів.

Те, що росіяни на «оонівський» вердикт, делікатно кажучи, напчихають, було зрозуміло і раніше, тому офіційні заяви окупантів про те, що жодноого відновлення діяльності Меджлісу не буде, нікого не здивували. Тепер з’ясувалося, що вітчизняні юристи в міжнародному праві ще не всіх собак з’їли, але стараються. Стосовно ж повноцінного судового процесу над керівництвом РФ варто нагадати історичний досвід – засідання в Нюрнберзі почалися після того, як один малорослий вождь чи то отруївся, чи то застрілився, а війна закінчилася не на користь тих, хто любив розмаїті анексії.

Підрив тижня

Переважно «глибоке занепокоєння» стосовно подій на сході України висловлюють європейські політики. Тепер настав час опанувати цей своєрідний лексикон і для Державного департаменту США. Сталося це через вибух на Луганщині, в результаті якого загинув американець – спостерігач із місії ОБСЄ. В офіційному повідомленні Держдеп заявив: «США знову закликають Росію використати вплив на бойовиків для того, щоби вони зробили перші кроки в напрямі встановлення миру в Східній Україні, а також для встановлення помітного, відчутного і довготривалого стану безпеки. Цей інцидент показав, наскільки необхідно для всіх сторін, особливо для проросійських бойовиків, імплементувати їх зобов'язання згідно з мінськими угодами. Це передбачає повне і стійке припинення вогню та відведення важкого озброєння від лінії розмежування».

«Яструби» з Вашингтону поки що так само беззубі, як «голуби» з Брюсселя. І росіяни не дивують, працюючи за відпрацьованим до автоматизму сценарієм. Координатор групи «Інформаційний спротив» нардеп Дмитро Тимчук на своїй сторінці у Facebook опублікував хронологію подій вибуху на окупованій території: 11:17 – підрив автомобіля; 11:20 – прибула знімальна група телеканалу Russia Today; 11:28 – прибув автомобіль «Нива» кольору хакі з непізнаними цивільними, які віддавали вказівки російським «журналістам»; 15:44 – прибула поліція «ЛНР»; 15:48 – прибув автомобіль медичної служби для вивезення тіла загиблого співробітника СММ ОБСЄ; близько 16:00 – прибув автокран для евакуації автомобіля ПММ ОБСЄ. Прогресивна світова громадськість може далі демонструвати «глибоке занепокоєння».

Застава тижня

Про лондонського втікача Онищенка вже майже забули, Насіров під коциком і в якості шефа Федерації дзюдо набрид і перетворився на персонажа з анекдоту, тому треба в сюжет боротьби з корупцією вводити нові дійові особи. В НАБУ вирішили, що на цю роль зараз особливо пасує Микола Мартиненко, колишній «любий друзь» Віктора Ющенка. Цього енергетичного олігарха вже давно позбавили депутатського мандата, а тепер спробували позбавити свободи пересування. Мартиненка затримали відповідно до статті 208 Кримінального процесуального кодексу, оскільки його поведінка напередодні повідомлення про підозру давала детективам підстави вважати, що він добре поінформований про заплановані слідчі дії та свідомо уникає слідства. «В такому випадку затримання підозрюваного без постанови суду було не лише законним, а й необхідним з метою попередження можливої втечі», – зазначили в повідомленні НАБУ і інформували, що Мартиненко напередодні повідомлення про підозру відключив телефони, перестав користуватися звичними авто. За ґратами Микола Володимирович провів дві доби, після чого громадянина, якого підозрюють у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.255 («створення злочинної організації»), ч.5 ст.191 («привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем»), взяли на поруки півтора десятки нардепів і міністрів.

Поки що Мартиненко відреагував на перипетії довкола своєї особи так: «Щоденні звинувачення НАБУ на мою адресу – це образа за те, що їм не вдалося незаконно кинути мене в СІЗО. Очевидно, грузинські акціонери НАБУ у болючій формі висловили пану Ситнику претензії за несправджені надії. Тому НАБУ видає заяви про те, що Миколу Мартиненка потрібно було терміново затримувати, бо він нібито розробляв “підступний план втечі”. Але детективи НАБУ слабенько пишуть художні детективні тексти. Та й з логікою підлеглі Ситника несильно дружить. Якщо я задумав утікати, то чому не залишився у США кілька днів тому? Чому я більше двох десятків разів повертався до України із закордонних поїздок? Чому всі ці півтора року перебував у Києві і ні від кого не ховався?» Спостерігати за черговою юридичною буфонадою буде цікаво лише зовсім наївним громадянам.

Візит тижня

З офіційним візитом українські президенти до Лондона не заїжджали вже двадцять років. Петро Порошенко вирішив виправити ситуацію і завітав у столицю Об’єднаного королівства, де поєднав приємне з корисним – зустрівся з тамтешнім прем’єром Терезою Мей і міністром закордонних справ Борисом Джонсоном та прочитав лекцію в Королівському інституті міжнародних відносин. Все відбувалося в традиційній атмосфері доброзичливості і взаєморозуміння, але Петро Олексійович міг би справити на англійців ще гарніше враження, якби привіз із собою відеозапис феєричного виступу донецького терориста Захарченка. Нагадаємо, що не так давно ця особа просторікувала про окупацію Києва і подальший марш-кидок на Берлін і Лондон. Піддані Її Величності мали б від таких одкровень потужний культурний шок.