«Війна пам'ятників» — безглузда справа. Не досить, що безглузда, то ще й витратна. Марне витрачання часу і ресурсів, виправданням чи наслідком якого може бути лише піар. Боротьба за історичну справедливість, вочевидь, лежить у іншій площині. Також інформаційній, але радше зі сфери просвіти, а не піару.
Найгірше, що може спіткати історичну постать чи її пам'ятник, — це забуття. Те забуття, в яке повільно, але впевнено прямує товариш Ленін. І те забуття, з якого його невтомно витягують ті, хто називає себе українськими патріотами. Сам по собі факт розміщення пам'ятника на міській чи сільській площі не вартий нічого. А надто коли він давно перетворився на звичний елемент міського пейзажу. Пам'ятникам потрібна увага. Пам'ятник без вшанування — це декорація. Монументи та меморіальні таблиці не мають жодної вартості. Це лише спосіб позначити місце, де можна збиратися і вшановувати чиїсь вчинки. Пам'ятники, до яких не приходять люди віддати шану, — порожні по суті, а отже, не варті ані найменшої частки уваги. Не кажучи вже про якісь дії, зокрема такі емоційно насичені, як руйнування.
Почнемо здалека: ще 15 лютого в Охтирці (Сумщина) «свободівець» Ігор Мірошніченко та його соратники за допомогою металевого дроту та вантажівки знесли пам'ятник Леніну. Акція відбувалася вдень і привселюдно. На неї запросили журналістів, туди, очевидно, завітали й міліціянти. З ними в процесі демонтажу відбулися невеликі сутички. Вістка про зруйнованого Леніна стала топ-новиною того дня і кількох наступних. Про Леніна і «Свободу» говорили всі. Набагато менше уваги привернув той факт, що місяць по тому, 12 березня, на місці зруйнованого пам'ятника з'явився новий Ленін. І хоч ця «реінкарнація» Володі Ульянова для декого видалася не надто схожою на Леніна, суть в іншому. Ленін в Охтирці знову стоїть. Але тепер це не просто стара і нікому не потрібна міська декорація. Це новий пам'ятник з драматичною, можна навіть сказати, мученицькою історією.
Тим часом, 6–7 березня (менше ніж за місяць після зруйнування охтирського «Товариша»), на території Галичини знищили чотири пам'ятники та меморіальні таблиці провідникові ОУН Степанові Бандері та головному командиру УПА Роману Шухевичу. У селі Білогорща, що поблизу Львова, пошкодили меморіальну таблицю головному командиру УПА Роману Шухевичу. А в селі Тюдів, що на Косівщині, облили фарбою погруддя Командирові. У Грабівці поблизу Калуша облили фарбою бюст провідникові ОУН Степану Бандері. А в селі Воля-Задеревацька на Стрийщині, пошкодили пам'ятник і барельєф, встановлені керівникові ОУН. Нашкодили вандали і поза межами Галичини. У Здолбунові, що на Рівненщині, 7 березня зруйнували пам'ятну дошку Степанові Бандері на місцевій лікарні.
І все це теж є справою рук «свободівців». Ні, самі вони, звісно, не нищили пам'ятники героям ОУН–УПА. Просто цілком очевидно, що акти вандалізму в Галичині — симетрична відповідь на дії «Свободи» в Охтирці.
Партійці заявили, що організують нічні чергування в найважливіших місцях, пов’язаних з національною пам’яттю. Повний перелік цих місць у пресі не опублікували, але зараз вже можна стверджувати, що місто Моршин, село Великосілки (Кам'янка-Бузький район) та село Гординя (Самбірський район) під охорону «Свободи» не потрапили. Адже саме там 8 квітня історія повторилася — невідомі сплюндрували пам’ятники Степанові Бандері, Євгенові Коновальцю та Романові Шухевичу. А на Івано-Франківщині від 6 до 8 квітня в селах Княгиничі та Пуків (Рогатинський район) розбили пам'ятні гранітні дошки з погруддям головнокомандувача УПА Романа Шухевича.
Про «війну пам'ятників» ми спробували поговорити з людиною, з легкої руки якої вона цього року почалася. Спробували, бо колишній спортивний журналіст, а нині народний депутат від ВО «Свобода» Ігор Мірошніченко, як виявилося, з тих людей, що керуються тактикою «краще говорити, ніж слухати» і «краще нападати, ніж захищатися». Ну, що ж, добра це тактика чи ні — висновуйте самі.
- Пане Мірошниченко, хто і навіщо нищить пам’ятники в Західній Україні?
- Я вважаю, що це заїжджі гастролери-провокатори. Вони проплачені. Можливо, їх проплатили комуняки, а можливо, якісь проросійські організації. Штука полягає в тому, що коли ми говоримо про демонтаж пам'ятників Леніну, то це є процес природний для незалежної української держави. Процес демонтажу ідолів, символів та пам'ятників тому, хто знищував цю державу. Якщо ж ми говоримо про знищення пам'ятників українським героям, то цілком прикметно, що руйнують їх у тій частині України, де не виникає жодних сумнівів у тому, що вони є герої. Очевидно, що це не місцеві мешканці — це люди, які є заїжджими. І роблять вони це не з ідеологічних, а з економічних міркувань. А замовлення дають або російські провокатори, або комуністи.
- Чи шукають цих вандалів активісти «Свободи», і якщо так, то в який спосіб?
- Я не можу сказати, в який спосіб шукають активісти «Свободи», бо «Свобода» нині залишилася єдиним оплотом захисту української держави. Якщо українців паплюжать якісь масковські гастральори, жартуючи про наших селян і кривавих московських окупантів, то реагують тільки «свободівці», якщо руйнують наші пам'ятники, то реагують тільки «свободівці», якщо сусідні держави порушують питання про якісь речі, які стосуються ОУН, то замість президента знову реагує «Свобода». Виходить, що ми є єдиним оплотом української держави, який лишився у цій державі. Це напевно так, але, на жаль, ми не маємо повноважень і можливостей тих, які є у правоохоронних органах. Тому наша боротьба є радше підпільною і не такою ефективною, як хотілося б. Але однозначно, коли ми матимемо повноту влади, такі речі не будуть просто так проходити, і вони будуть покарані.
- То «свободівці» все-таки шукають вандалів чи ні?
- Ну, що значить шукають чи не шукають? Ми що нишпорки, щоб шукати. Ми самоорганізувалися, де є можливість, для того, щоб захищати пам'ятники. І наші волонтери це робили. Але шукати вандалів професійно, звичайно, ніхто не може. Якщо попадуться під руку, очевидно, ці люди матимуть проблеми і будуть передані правоохоронним органам.
- Чи не вважаєте, що причиною серії актів вандалізму в Галичині було знесення Вами пам'ятника Леніну в Охтирці?
- Ні, не вважаю. Бо сьогодні, якщо ми боїмося реакції антидержавних елементів, то ми взагалі не повинні нічого робити. Ми повинні прибрати нашу оселю від сміття — від тих символів, які паплюжать українську націю. Ми робимо законну справу. Ми відновлюємо історичну справедливість. Ті виродки, які руйнують пам'ятники Бандері, знищують таблички Шухевичу, — вони є антидержавними елементами. Вони воюють проти героїв, які боролися за незалежну державу. Тому відповідно правоохоронні органи належним чином повинні реагувати на такі прояви екстремізму та українофобії.
- «Свобода» заявляла, що охоронятиме пам'ятники провідникам ОУН та УПА. Попри те, на початку квітня відбулася друга хвиля вандалізму...
- Скажіть, будь ласка, Ви українець?
- Так.
- А що Ви зробили для того, щоб відновити історичну справедливість, чи відновити пам'ятник, чи бодай поширити правду про наших героїв. Ви щось зробили для цього? Скажіть, будь-ласка, чому це повинні робити виключно «свободівці», а журналісти апелюють до «свободівців», що вони чогось не зробили? Я вважаю, що це справа кожного свідомого українця, який любить свою державу, який знає правду про історію, який готовий захистити честь наших пращурів і не дати паплюжити історію нашої країни. Це не питання до «свободівця», це питання до кожного українця. І доти, доки у нас будуть журналісти, які апелюють до «свободівців» чи до Мірошніченка, щоб знести пам'ятникик, а самі нічого не будуть робити, доти у нас нічого не буде. Ми є українцями, які мають бути гідними нащадками Степана Бандери й інших героїв, які боролися за цю державу. І кожен повинен в першу чергу ставити питання собі. А що я зробив для того, щоб наповнити українську державу українським змістом і побити цю владу, яка не лише знищує українців, але й дає принижувати нас іншим державам. Ось, розумієте, в чому річ? Або ми разом боремося з цими виродками, або ми будемо, як кажуть, "сидіти і чекати доки “Свобода” прийде — порядок наведе". "Я їх буду критикувати, а сам нічого не зроблю". Я ж депутатом завжди не був, але я маю чим пишатися, бо навіть коли не був депутатом, я робив все, щоб на моїй Сумщині люди знали правду про Бандеру. Я купу книжок дарую людям. Щоб у Києві спілкувалися українською мовою, я витрачаю власний час — ходжу у школи, ВНЗ і спілкуюся з дітьми, які комплексують говорити рідною мовою. Розумієте?
- Пане Ігоре...
- Я пишу заяви в магазині про порушення мовних прав, а журналісти тільки розказують, що хтось влаштовує скандал, або недостатньо бореться за українську державу.
- Ви теж не так давно були журналістом...
- Я як журналіст боровся за українську державу.
- Це була Ваша громадянська позиція. Я розмовляю з Вами не для того, щоби висловлювати свою...
- Дивіться, я ж хочу, щоб Ви також цю громадянську позицію мали...
- Вона у мене є, але я спілкуюся з Вами зараз як журналіст із публічним політиком, який публічно декларує свої ідеї, дає обіцянки, береться щось ґарантувати...
- От Ви питаєте, як «Свобода» буде захищать. А як Ви будете захищать?
- Ви недослухали запитання. «Свобода» обіцяла захищати пам'ятники. Попри це, акти вандалізму таки відбулися. Очевидно, що всі пам'ятники, а їх у Галичині багато, захистити неможливо. А проте, чи зробили висновки партійці після другої хвилі вандалізму? В Охтирці зруйновано один пам'ятник Леніну, а в Західній Україні — близько десятка пам'ятників провідникам ОУН та УПА.
- Ви маєте хибну інформацію. По всій Сумщині та Полтавщині зруйновано близько десяти пам'ятників. Пам'ятники знищують невідомі патріоти, які наслідують мій приклад, і я їм за це дуже вдячний.
- Як щодо захисту пам'ятників у Галичині?
- Так я ж Вам кажу — пам'ятники Бандері і Шухевичу все одно будуть стояти в нашій державі, бо вони боролися за нашу незалежність. А пам'ятники Леніну та іншим виродкам, які знищували нашу державу, рано чи пізно будуть знищені. Вони приречені на те, щоб канути в лету. І опинитися або на смітнику, або в музеях совєцької окупації.
- То яких заходів вживатимуть «свободівці» для захисту пам'ятників провідникам ОУН та УПА?
- Я не знаю. Я живу в Києві. Які заходи будуть робити місцеві організації, я не знаю. Кожна рішення приймає самостійно і мені не звітують. Якщо побачу виродка, який торкається до пам'ятника Бандери... От, я не голослівний. Я цю скотину — на відміну від Кернеса, який мені погрожував, а сам, коли я був у Харкові, сховався за загонами міліці, — так я цього виродка власними руками схоплю, віддам правоохоронним органам і доб'юся, щоб його покарали. Це я Вам гарантую.
- Зрозуміло. Скажіть, чи «Свобода» допомагає фінансово або в якийсь інший спосіб відновлювати зруйновані пам'ятники?
- Там же наші організації мають можливість допомогти, вони це роблять. Але ви маєте пам'ятати, що «Свобода» — це політична партія, а не бізнес-структура, тому фінансові можливості є надзвичайно обмежені. Тому ми можемо ініціювати, власним авторитетом залучати меценатів, і ми це робимо.
- Руйнування пам'ятників радянської епохи на вулицях міст Східної України зможе зруйнувати пам'ятники в головах тих, хто сумує за радянськими часами, чи...
- Зможе.
- Чи не здається Вам, що в такий спосіб, навпаки, відбувається мобілізація цих людей...
- Ні, сьогодні людям байдуже, які пам'ятники стоять. Але психологічно вони тяжіють над людьми Сходу і Центру України. Я Вам приведу приклад Молдови. Коли президент-комуніст Воронін програв вибори і до влади там прийшли нормальні політики, вони знищили радянські символи. Після цього рейтинг комуністичної партії обвалився і вже ніколи не буде таким, яким був раніше. Безперечно, реформувати державну систему управління легше, ніж совкові мізки, але поступово вода камінь точить. Свідомість громадян повинна мінятися. В Охтирці, після того, як я зруйнував пам'ятник Леніну, до мене підійшло кілька молодих людей, які вирішили записатися в «Свободу». Вони ніколи не цікавилися історією, але після того, як я зруйнував пам'ятник Леніну, вони зазирнули в підручники, прочитали тези Леніна і зрозуміли, чому я це зробив. Тому вони готові мене підтримувати. У такий спосіб ми робимо молодь більше свідомими людьми та історично підкованими, тому це треба робити. Я показав приклад українцям, як потрібно діяти, щоб прибрати сміття з власної хати, якщо цього не хоче робити влада, якій вигідні радянські міфи і на яких вона паразитує.
- Чи не плануєте встановлювати на Сході пам'ятники провідникам ОУН?
- Сьогодні пам'ятники Бандері, Шухевичу та іншим провідникам ОУН стоять там, де народ вважає їх героями, там, де вони безпосередньо діяли. Це місця, де є вмотивованою їхня присутність. Що стосується Східної та Центральної України, то на сьогодні у нас завдання зламати стереотип і ставлення українців до Бандери. Але ніхто не буде ставити насильно пам'ятники там, де він навіть не діяв, де його не вважають героєм. Я буду щасливим тоді, коли Суми прокинуться, усвідомлять важливість цієї постаті для України і поставлять пам'ятник Бандері самі. А пам'ятники Леніну стоять там, де він ніколи не був, але де його ідеологія знищила українців. Знищувала предків тих, хто нині вклоняється до цього Леніна. Чи не є це прикладом рабської покірності, залежності та політичного дебілізму цих громадян? Безперечно є. Що маємо робити? Маємо психологічно, інтелектуально реабілітувати цих громадян і зробити з рабів достойних громадян цієї держави.
Розмовляв Роман РАК
27.04.2013