Markets: Financial Evolution at the Speed of Thought. By Andrew Lo.
Princeton; 483 pages; $37.50 and £31.95
[Ендрю Ло. Ринки: фінансова еволюція на швидкості думки.]
Економістів звинувачують у «заздрості до фізики», в одержимості конструюванням точних математичних моделей замість вивчення реального невпорядкованого світу. Але нова книга припускає, що економісти дивляться не на ту науку – їм потрібно зосередитися на біології.
Ця ідея походить від школи «поведінкової економіки», де людину не сприймають як гіперраціональну обчислювальну машину, якою вона має бути для деяких моделей. Відтак ринки не завжди «ефективні», тобто наявну інформацію не оцінюють належно.
Коли Ендрю Ло був молодим науковцем, він презентував на конференції доповідь, яка демонструвала, що одне з ключових припущень гіпотези про ефективність ринків не підтверджується даними. Йому негайно відповіли, що він мусив допустити помилку у програмуванні – його результати просто не можуть бути правильними.
Ло, який зараз є професором Массачусетського технологічного інституту, присвятив більшу частину своєї кар’єри боротьбі за те, щоби вберегти економіку від такого вузького мислення. Його велика ідея – це «гіпотеза адаптивних ринків». Дії індивідів керовані раціональним спрощенням – емпіричними правилами, які вони використовують у прийнятті рішень. Якщо їхні рішення виявляться невдалими, вони адаптують свою поведінку і придумають нове правило, якого дотримуватимуться.
Теорія підкріплена експериментами, що демонструють, як люди приймають рішення. Психологічні причуди включають небажання одержати збитки і тенденцію робити моделі з випадкових даних. Ці особливості, може, колись і бути корисними в еволюційному ракурсі (шурхіт у кущах може не виявитися хижаком, але краще вберегтися, ніж потім шкодувати), але вони менш корисні для прийняття фінансових рішень.
Дослідження також показало, що відбувається всередині наших мізків, коли ми ухвалюємо рішення. Виграти гроші має такий самий ефект на мозок, як доза кокаїну на наркомана; натомість втрата грошей діє на несхильних до ризику людей, як сморід чи зображення тілесних ушкоджень. Понад те, виглядає, що емоції відіграють значну роль в оцінюванні ризиків – і не лише негативну, діючи як «система нагород і покарань, що дозволяє мозку обирати вигідну поведінку». Якщо ми не боїмося наслідків невдачі, то можемо бути безвідповідальними – як малі діти, яких треба вчити зважати на авта, коли переходиш вулицю. Дослідження людей з ушкодженнями мозку показують, що «коли здатність відчувати емоції усунуто, то людська поведінка стає менш раціональною».
Коли ми застосовуємо наші поведінкові причуди до ринків, результат – це своєрідна траєкторія пришвидшеної еволюції, у якій інвестиційні стратегії тестуються в швидкозмінному середовищі. Ло описує індустрію хедж-фондів як «Галапагоси фінансів» – створено їх було багато тисяч, але рівень зникнення дуже високий.
Ця теорія також пояснює, чому економіка може переживати довгі періоди стабільності, які супроводжуються раптовою кризою. Ло пише, що «економічні зростання і скорочення – це наслідки того, що індивіди й інституції адаптуються до змінного фінансового середовища, а бульбашки і крах – це результат того, що зміна відбувається надто швидко».
Такий самий процес адаптації відбувається між фінансовою індустрією та її регуляторами, при цьому регулятори завжди перебувають на один еволюційний крок позаду того, що регулюють. Одна з відповідей, які пропонує Ло, – це створення фінансового еквіваленту американської Національної ради з безпеки на транспорті (NTSB). Оскільки НРБТ сама по собі не є регулятором, то вважає, що може критикувати як транспортні компанії, так і нормативні акти; це робить її висновки по-справжньому незалежними.
Ло надає переконливі аргументи, а також використовує книгу, аби викласти такі цікаві ідеї, як величезний диверсифікований фонд, що інвестував би в низку потенційних методів лікування раку. Але незважаючи на те, що читачі можуть кивати головою в знак згоди з автором, незрозуміло, що їм слід робити далі. Теорія адаптативних ринків насправді не створює жодних придатних для тестування пропозицій чи ринкових виграшних стратегій. І регулятори могли б отримати користь від його порад щодо моніторингу ризику, але можуть не знати, що робити у відповідь. Мабуть, у цьому вся справа; еволюція не має на думці закінчення гри.
Evolving ideas
The Economist, 08.04.2017
Зреферувала Леся Стахнів
14.04.2017