Люціян ҐАЗДА; Андрій КВЯТКОВСЬКИЙ

 

Польські дослідники вважають, що Холм – столиця короля Данила Романовича – була в XIII столітті своєрідною «Сіліконовою Долиною» тодішньої Європи.

 

Висока Гірка в Холмі. Нижче від храмово-монастирського комплексу – місце розкопів резиденції  Данила Галицького

 

 

Виглядає, що цьогорічний сезон досліджень у Холмі не пройде повз українських археологів. Донедавна все впиралось у відсутність фінансування з українського боку. Але нещодавно відповідні домовленості були завірені на дуже високому рівні.

 

Не знати, чи знайдуть нарешті дослідники таємничу могилу короля Данила серед фундаментів заснованої ним Богородичної катедри, але ця церква не є єдиною пам’яткою по Данилові. Поруч із сучасним храмом, збудованим на місці Данилового, археологи розкопали також резиденцією (замок) славетного руського короля. Її розкопки наразі опинилися в тіні досліджень базиліки Різдва Найсвятішої Діви Марії (тим більше, що проводили їх без участи українських археологів), але насправді це місце теж таїть чимало таємниць.

 

Втім, одну дивовижну таємницю науковці, здається, вже намацали.

 

 

Наприкінці минулого травня у Львові та Холмі провели міжнародну наукову конференцію «Проблеми дослідження, збереження та реставрації історичних фортифікацій». Під час конференції  відбулася презентація дослідження «Алхімічний експеримент у межах резиденційно-сакрального комплексу Данила Романовича на Високій Гірці в Холмі», авторами якого були керівники археологічних досліджень у Холмі з українського (Микола Бевз) та польського (Станислав Голуб) боку, а також пан Люціян Ґазда, геолог і матеріалознавець із Люблінського університету, дослідник будівельних матеріалів, активний учасник археологічних робіт у Холмі.

 

Як бачимо з назви дослідження, йдеться про… Ну, іншого слова, крім «сенсація», важко підібрати.

 

Я не був присутній на згаданій презентації, але мав нагоду тоді ж взяти інтерв’ю у п. Люціяна. І ось що розповів дослідник:

 

 

- Ті перші будівлі [Данила Романовича в Холмі. – Z] несли певне ідеологічне послання – це біле і зелене. Пожежа 1251 року спричинила те, що ті будівлі розсипалися. Найгірше переніс пожежу алебастр, той білий галицький камінь, про який пише літопис.

 

Алебастр ("білий камінь галицький") та його структура (20 х 20 мікронів)

 

 

У тих часах Галич і ціла його околиця виявилися відрізані від впливів Данила, а той конечно хотів, найімовірніше, зберегти той біло-зелений характер принаймні частини будівлі. Зелений камінь [глауконіт – Z] був, не було твердого білого каменю.

 

 

За часів Данила Романовича з глауконіту виготовляли найцінніші архітектурні деталі

 

 

 

Паркани сучасного Холма прикрашені цілими кавалками "зеленого каменю" – глауконіта.

 

 

Були, звичайно, контакти Данила з Заходом, але було задалеко транспортувати білий мармур і ті зелені серпентиніти, яких уживали в Італії чи Німеччині. Тому, мені здається, що тут шукали твердого білого каменю. Мали у своєму розпорядженні лише крейду – таку м’яку, що під дощем розпливалася. Спробували цій гірській породі додати твердости.

 

Мікроструктура крейди

 

 

Мені невідомі джерела (треба було ввійти навіть у якусь медицину), але було проведено експеримент поєднання крейди (тобто, карбонату кальцію), з кремнеземом, який міститься у хвощі, такій характеристичній рослині…

 

- Що це за рослина?

 

Хвощ (Equisetum L.) у натуральному вигляді та під мікроскопом у складі хімічної композиції

 

 

- Така "ялиночка". Це лікарська рослина, помічна на шкіру, на волосся, на нігті. Вона містить 10% кремнезему (SiO2). Цю рослину, як було доведено, в тих часах використовували для шліфування, полірування срібла, олова. Вона була знана, було відомо, що є щось тверде в тій рослині. Ну, і я знайшов фрагменти тієї крейди, змішаної з тим хвощем. І це, найімовірніше, воно було піддане термічній обробці. «Варили» його.

 

- Як вони нині виглядають, ті фрагменти?

 

- Вони подібні, з одного боку, до алебастру, бо є білі, але є набагато твердіші від алебастру. Тому є подібні до мармуру. Це підтверджують дослідження їх під  мікроскопом. Вони походять з органічної структури тієї крейди, яка є нагромадженням таких мікроорганізмів в кристалічному кальциті, характеристичним для мармуру.

 

Не було доведено до кінця того процесу, не було отримано структури з витривалістю мармуру, але це був його замінник. Цього матеріалу є багато…

 

- А як давно це знайдено?

 

- Це є результат досліджень 2010-2012 років на Високій Гірці [місце у Холмі, де відкрито залишки резиденції Данила Галицького. – Z]. Їх спочатку археологи проіґнорували. Потрактували їх як білу кераміку – при тому, що тут в околицях нема глин, які давали би можливість отримувати білу кераміку. І так спочатку це описували як білу кераміку.

 

Мені прийшла ця ідея, а особливо обґрунтувало мене, як знайшов у тому матеріалі відбитки хвоща, тієї рослини. Ну, і виконав структурні хімічні дослідження, які цю теорію подтверджують.

 

Додатково, в межах фундаментів акрополю «Високої Гіркі» ми знайшли щось, що можна назвати піччю або якоюсь ретортою, в якій це відбувалося. Воно має таку правильну форму і заповнене таким матеріалом. А той матеріал… Є кілька чи кільканадцять елементів у формі плит, у формі цегли.

 

Алхімічні реторти

 

 

Вони пробували це мішати ще з червоною керамікою, такою звичайною. Але це теж знаходиться в будівельних розчинах. Давали це до будівельних розчинів як наповнювач (можливо, після невдалого застосування цього в будівництві). Але використовували.

 

І цього матеріалу в усьому тому археологічному матеріалі є багато. Він з’являється  навіть у тому храмі, нижче Високої Гірки – Пресвятої Богородиці, де виступає в будівельних розчинах. Але це є вже 1260 рік, а ті експерименти, я вважаю, проводилися негайно по пожежі, в 1250-1260 роках.

 

Воно збігається з розвитком алхімії в тих самих часах у Європі.

 

- Але ми алхімію більше пов’язуємо не з будівельними матеріалами, а з філософським каменем…

 

Структура білого м'якого матеріалу

 

 

- Так, алхіміків асоціюємо з цим, але тут у певний спосіб цей хвощ є тинктурою – тим, що перемінювало один матеріал у другий. Це була дія, подібна до заміни свинцю на золото, але тільки ж тут – крейду на твердий камінь…

 

Структура білого твердого матеріалу

 

 

Відкриття рецептур порцеляни в Європі, при дворі Августа Сильного, було дією алхімічною. Це було то саме, як тут у XIII столітті. Бо тоді вже порцеляна в Європі була відома, вже в XI столітті. Але ніхто не знав, як це робиться, вона була на ціну золота.

 

Данилові, здається, теж була відома порцеляна, мусив її бачити. А тут біла м’яка порода накидала певен спосіб мислення: що з того можна отримати твердий білий матеріал.

 

* * *

 

Як бачимо, «алхімія» короля Данила базувалася на використанні крейди. І недаремно. Холм дослівно стоїть на крейді. Одна з цікавинок міста – підземні галереї (катакомби), пробиті в цій вапняковій породі. Один із найулюбленіших об’єктів для туристів.

 

 

 

 

Вертаючись до часів короля Данила. Ми тут, в Україні, здається, не до кінця здаємо собі справу щодо масштабу його особистості в контексті середньовічної Європи.

 

 

У грудні 2016 року у Львові відбулася презентація монографії (переважно польськомовної), виданої в Холмі під назвою «Від катедральної церкви короля Данила Романовича до базиліки Різдва Найсвятішої Діви Марії в Холмі. Підсумки інтердисциплінарних досліджень сезону 2013–2014»

 

Під час презентації виступили як сам п. Люціян Ґазда, так і головний керівник польсько-українських досліджень у Холмі професор Варшавського університету Анджей Буко. Обидва говорили про масштаб того, що діялося в Холмі за часів Данила Романовича.

 

Ось деякі фрагменти з цих виступів:

 

Анджей БУКО

 

Ця перша катедра Данила, про яку тут розмовляємо, передає всю складність, інноваційність і унікальність відкриття, але не є єдиним нашим відкриттям, яке належить до діяльності короля Данила.

 

Резиденція, як і перша катедра Данила Романовича, є великим експериментом, є унікальною, і ми не маємо безпосередньої аналогії до неї ні в Польщі, ні в Україні, ні на Руси в широкому розумінні, ані в цій частині Європи. Чому? Тому що від самого початку ми припускали, що це є «палаціум», тобто, велика резиденційна зала… Виявляється, що, ймовірно, першу будову цієї резиденції затримала будівельна катастрофа. Бо те, що було спочатку, було монументальним, великим, виконуваним з opus quadratum у техніці, можна сказати, римській чи грецькій, що само вже є вражаючим – адже в нашій зоні немає такої традиції. Будову було перервано і потім продовжено, але було цілком змінено план тієї резиденції. Це значить: те, що мало бути тією великою залою (якщо так справді було), стало би опорним муром, у межах якого знайшлися принаймні три муровані структури…

 

Люціян ҐАЗДА

 

З тих емоцій, з тих каменів і з тих матеріалів постає теж історія величі Холма в XIII столітті. Це справді була столиця, була метрополія. Тут було вогнище думки тієї новонародженої науки середньовіччя. Той Холм – це один великий тигель. Тигель, у якому народжувалися нові матеріали, нові рішення, нові технології.

 

Те, що є в тому моєму розділі, – це лише вступ. Ми працюємо над цілістю тих питань. У XIII столітті люди, які зійшлися на заклик Данила створювали матеріали, які пізніше випрацювали щойно в XIX-XX століттях.

 

То мені вчора зродилася така думка: той Холм у XIII столітті – це була така наша європейська «Кремнієва долина».

 

Підготував Андрій КВЯТКОВСЬКИЙ

 

 

 

11.04.2017