Виявляється, король Данило у своїй столиці збудував твердиню, єдиним аналогом якій є деякі замки хрестоносців, споруджені в пустелях Близького Сходу.
Три місяці тому у Львові відбулася подія, мало зауважена поза середовищем Політехніки, колами місцевих археологів і деякими високими посадовцями. 17 грудня в актовій залі головного корпусу НУ «Львівська політехніка» презентували книгу з довгою назвою: «Od cerkwi katedralnej króla Daniela Romanowicza do Bazyliki pw. Narodzenia NMP w Chełmie. Wyniki badań interdyscyplinarnych sezonu 2013–2014» / «Від катедральної церкви короля Данила Романовича до базиліки Різдва Найсвятішої Діви Марії в Холмі. Підсумки інтердисциплінарних досліджень сезону 2013–2014». Про вагу події свідчила участь у ній голови Львівської ОДА Олега Синютки.
За день перед тим книжку презентували в місті Холм. Вона є наразі проміжним, але науково потужним підсумком спільних українсько-польських досліджень у катедральному храмі Данила Романовича.
Саме в той момент, коли цей матеріал побачив світ, надійшло повідомлення про те, що Марина Порошенко, голова Благодійного Фонду імені її чоловіка, підписала Угоду щодо продовження співпраці з реалізації науково-дослідного проекту на тему: «Пошук, ідентифікація, і наукове вивчення найстарішого храму Богородиці, побудованого в Холмі королем Данилом Галицьким». Несподівано з’явилася додаткова нагода, щоби пригадати стан спільних українсько-польських наукових досліджень у Холмі. Вони у максимальному обсязі були представлені на згаданій грудневій презентації.
Микола Бевз
завідувач катедри реставрації архітектурної та мистецької спадщини НУ «Львівська політехніка», Заслужений архітектор України, співголова міждисциплінарної українсько-польської експедиції у Холмі
Книга, яку ми сьогодні хочемо презентувати, видана польською мовою і називається «Від катедри короля Данила Романовича до базиліки Найсвятішої Марії Панни».
Чому така назва? Наш проект, який реалізується як спільний українсько-польський науковий міждисциплінарний проект, стартував у березні 2013 року, маючи на меті віднайти ту церкву, яка є тут у титулі книжки – катедру короля Данила.
Катедра короля Данила описана в літопису, названа «превеликим храмом», але було не відомо, де вона знаходиться. Завдяки тому, що проект попередньо був на дипломатичному рівні підготовлений, пізніше [Львівська] Політехніка ініціювала його листом ректора Юрія Бобала для створення міждисциплінарної групи. Лист був скерований до Інституту археології Польської Академії Наук – до директора інституту, професора Анджея Буко, який є присутній сьогодні у нас. І після отримання принципової згоди було протягом кількох місяців вирішено організаційні та фінансові питання.
Фінансово проект підтриманий польською стороною. З українського боку, що дуже важливо, проект фінансувався (особливо на початковому етапі) Фондом Петра Порошенка, а також Львівською політехнікою. Крім того, до організаційних питань і до технічного забезпечення проекту було долучено багато приватних осіб, які сприяли реалізації проекту. Про це ми матимемо змогу окремо сказати.
Сьогодні ж мова – про книжку. Отже, книжка підсумовує лише перші два роки роботи експедиції (2013-2014) і є початком подальших публікацій. Я би хотів лише сказати, що ми постаралися зробити книгу максимально насиченою тією інформацією, яка була здобута за два роки роботи. Ви одразу відчуєте, що книга має міждисциплінарний характер, і тут відзеркалено не тільки чисто археологічні питання, а значно ширше коло питань. Я вважаю, це є великим науковим досягненням нашого проекту. Крім того, це є унікальний приклад польсько-української співпраці.
Анджей Буко
професор Варшавського університету, директор Інституту археології й етнології Польської академії наук (2007-2015), головний редактор презентованого видання, керівник міждисциплінарної українсько-польської експедиції в Холмі
Ми надзвичайно раді, що маємо привід знову бути у Львові, і завжди є привід приїхати з якимось подарунком. Цей подарунок, здається, має особливе значення, бо є не просто символічним образом доброї польсько-української співпраці в гуманітарних науках – хоча не тільки гуманітарних, бо в підготовці цього тому брали участь спеціалісти точних наук, природничих наук, антропологи – маємо найважливішу, мабуть, працю останніх років, бо я навіть не знаю, чи можна це з чимось порівняти, аби науковий проект був так чудово реалізований. І не тільки тому, що цей том є так гарно виданий (бо побачите, переконаєтеся самі, що всі доклали неабияких зусиль, щоби він саме так був виданий), а й з огляду на його наповнення. Бо в тому наповненні є також те, що поєднує Польщу й Україну, що поєднує Холм і Львів. Я знаю, що багато хто зі Львова дуже симпатизує Холму, так само, як багато хто з Холму і Польщі історично дуже симпатизує Львову. І це те, що має бути фіналом усього цього процесу, який ми почали в Холмі (я зараз кажу про варшавську спільноту – середовище Академії наук і Варшавського університету). При нагоді хочу нагадати, що Варшавський університет, власне, теж відзначав 200-річчя своєї історії місяць тому з великими урочистостями, отже, ми хронологічно йдемо більш-менш паралельно [зі Львівською політехнікою. – Z].
І ця історія, яка знайшла свій підсумок у публікаціях, що лежать тут на столі, сягає і далекого минулого. Ми маємо пам’ятати, що на порозі ХХ століття Холм був предметом зацікавлень імператорської комісії зі Санкт-Петербургу, і то були перші тут великі дослідження. Уже в той час Холм викликав велике зацікавлення – з огляду на той сакральний комплекс на Високій гірці, з огляду на катедру й таємничі руїни, що здіймалися з-під землі й асоціювалися з якимись палацовими ансамблями.
Кількадесят років згодом, у 60-х роках XX cтоліття це мало продовження, але нарешті справжня реалізація, з публікаціями, відбулася щойно зараз. Це є останні років 15, коли спільно з дослідниками з Холма, зокрема, зі Станіславом Голубом, співредактором цього тому і водночас моєю головною опорою в Холмі, коли йдеться про археологічні праці та дослідницькі проекти, і з Холмським музеєм, який хочу відзначити тут як інституцію, бо ця публікація хоч була видана завдяки коштам Міністерства культури та національної спадщини, але заходами Холмського музею. Ну, і врешті наші партнери з України, якими керує професор Микола Бевз, співпрацю з яким ми дуже цінуємо – не тільки тому, що він є чудовим науковцем, але й тому що він нам близький своїм характером, має таку слов’янську душу, і ми з ним чудово розуміємося, так само, як і з іншими присутніми в цій залі.
Хочу сказати, що цей проект, який ми нині вам презентуємо, насправді має широкий вимір і коротку історію – ті останніх кілька років, коли ми дискутували щодо можливості знайти першу катедру, збудовану у Холмі королем Данилом Романовичем. А між тим наближалася урочистість – річниця смерті короля Данила. Також були кілька сприятливих обставин, зокрема, та, що Фонд президента Порошенка запропонував приєднатися до фінансування цього проекту. Таким чином, проект був фінансований Міністерством культури та національної спадщини [Польщі. – Z], моїм інститутом (яким я тоді керував), холмськими [міськими. – Z] інституціями, Фондом Петра Порошенка, ну, і всіма людьми, які хотіли відкрити щось нове.
Ми тоді вже були присутні в Холмі з нагоди досліджень на Високій гірці (а раніше ще в Стовп’ї, де було досліджено кам’яну вежу, яка також пов’язана з періодом Данила Романовича). І виявилося, що все це є речі, які можна реалізувати. І врешті завдяки нашим українським партнерам ми створили колектив, який невдовзі зробив чудові відкриття в катедрі. Я забув додати, що додатковою нагодою була заміна підлоги в катедрі, що уможливило вхід всередину і виконання кількох археологічних розкопів всередині храму. Без цього було би важко отримати ті результати, які маємо. Ну і ефект є такий, що маємо уявлення, як виглядав той храм, чим відрізнявся від тої останньої. Можете бачити тут на фото, що це кілька храмів, які повставали між XIII і XVIII століттями, кожен із яких знайшов відображення в [науковій. – Z] документації.
Цей проект матиме продовження. Бо це є 2013-2014 роки, але й у 2015 році ми також продовжували дослідження, і будемо їх продовжувати. Сподіваємося, що ефектом всього того буде можливість відкриття експозиції під катедрою з метою показати найстарші релікти, що є спільними і для вашої, і для нашої історії, бо ми трактуємо їх як елемент нашої спільної спадщини. Але не тільки нашої, а як елемент європейської спадщини, бо багато речей, які були відкриті, мають вимір не регіональний (ані польський, ані український), а загальноєвропейський – у тому дуже позитивному виданні, що вирізняє тих будівничих і все те мультикультурне суспільство. Адже немає сумнівів, що Холм за часів Данила був столицею Європи, столицею, в якій багато людей із багатьох європейських народів знайшли своє місце (і то тих найкращих!). І це все висновується з наших досліджень: що ті будівельні техніки, ті інновації, які застосовувалися, були передовими, бо це був центр. І, власне, про цей центр ми маємо дбати.
Хочу також додати, що цю публікацією супроводить також виставка, яку вчора ми відкривали в Холмі. Вчора був перший день у Холмі, теж була промоція цієї публікації, і заразом ми могли подивитися на багато найцікавіших речей, з яких значна кількість – унікальні відкриття. Говорю про відкриття у криптах, говорю про оздоблення могил уніатських єпископів, духовенства, світських осіб. Вони показують нам дуже цікавий елемент історії тих часів. Виставка дуже приваблива, заохочую вас приїздити до Холма, де цю виставку можна буде відвідати до травня. Я вважаю, що виставка добре скомпонована, є гарні фотографії й оригінальні предмети, які, припускаю, наразі з Холма не виїдуть – з огляду на їхню вартість і кошти, які треба було би витратити на їх безпечне перевезення до іншого місця.
Ну, а далі, то вже є питання ведення переговорів і двосторонніх домовленостей. Я радий, що можу презентувати результати нашої спільної праці, тим більше, що наближається Різдво Христове. З нашого боку, це є такий подарунок для вас на Різдво і Новий Рік. Аби ви могли з ним ознайомитися, аби ви мали над чим подумати і аби ви добре нас згадували: що ми є невеликим, але саме тим колективом, який поєднує історію України й історію Польщі, історію нашого спільного минулого в одну приязну цілість. І хочу, аби так було і в наступні роки й аби інші брали з нас приклад.
Станіслав Голуб
фірма «Usługi Archeologiczne», другий редактор презентованого видання, керівник археологічної частини міждисциплінарної українсько-польської експедиції у Холмі (керівник розкопок у катедрі)
Я дуже радий, що ми тут уже вдруге і бачимо вже дві книжки. Це є результати співпраці. Ця наша є книжкою наскрізь сучасною, бо нам вдалося створити міждисциплінарну монографію з перших двох сезонів досліджень, в яких досягнуто дуже багато. На підставі тих досліджень уже реконструйовано план великої частини храму. Нам вдалося виокремити середньовічні поховання з часів Данила Романовича, вже засигналізувати (не могли в цій книжці цього опустити) відкриття першого саркофагу (зараз ми вже знаємо, бо в 2015 році ми стверджували, що це «човноподібний саркофаг із цегли»), ймовірно, одного зі синів Данила Романовича (Романа чи Шварна). Нам вдалося зробити всі можливі сучасні дослідження: фізико-хімічні, дослідження сировини, люменісцентні, радіовуглецеве датування – те, чого ще немає у публікаціях про відомі об’єкти на Волині чи в Галичі.
Отримуєте на цей сезон досліджень повну монографію. Ми намагалися по можливості адаптувати її для наших колег і друзів з України – у той спосіб, що подано зміст українською й англійською мовами та є скорочені виклади українською й англійською. Я вважаю, що ця книжка сприятиме популяризації таких досліджень і їх результатів в усій Європі, а особливо у вас.
Ця співпраця, мушу сказати, не була легкою. Це є перший такий синтез, створений колегами з України та Польщі у той спосіб, що окремі статті писалися у співавторстві двох чи трьох осіб. Ми мусили ділитися творчими лабораторіями, поглядами, науковими підходами до одних і тих самих питань. Праця вийшла цікава, напевно, дискусійна, бо кожен із нас може мати різні погляди в наукових дисциплінах, але на тому й полягає наука, що ми створили певну вартість, ви її оцінюватиме, а верифікуватиме час.
Василь Слободян
дослідник сакральної архітектури (інститут «Укрзахідпроектреставрація»)
Перший розділ написали Даріуш Домбровський і Леонтій Войтович. Їхня частина стосується перших літописних згадок, найдавніші джерела про першу катедру, і взагалі цей розділ є про катедру в часи Галицько-Волинського князівства і до включення її в склад Польської держави. Окрім, власне, літописних джерел (бо з того часу ми маємо тільки літописні повідомлення про катедру), в тому розділі ще є подана повна характеристика способів і варіантів в криптах княжих, королівських (тобто, найвищих достойників) поховань. Є коротенька характеристика інших храмів тогочасного будівництва на території Холмщини.
Друга частина – це є Холмська катедра від 1377 року і до будівництва цієї катедри, яку ми зараз бачимо (до 1735 р.). Дуже складний період, тому що літописних хронологічних джерел дуже мало. В принципі, найбільшим таким джерелом це є три видання Холмського єпископа Якова Суші. Перше видання – 1646 року, потім видання 1653 року і 1684 року. Вони відрізняються між собою, тому що перше видання написане до завершення відбудови храму по пожежі 1638 року, і там згадуються дуже цікаві речі про вигляд попереднього храму. Друге видання більше специфічне і присвячене перемозі польської армії під Берестечком, а третє вже є ніби підсумкове, бо після виходу цієї книжки єпископ Яків Суша помер.
Антепендіум з Холмської катедри та прорисовка її зображення XVII століття з антепендіуму
Ще одна річ, яку вдалося мені зробити. Багато хто знає про антепендіум у катедрі Холмській. Це є єдина пам`ятка з давньої нашої греко-католицької катедри, яка зберіглася в сучасному храмі. В багатьох публікаціях позаминулого століття, більшості публікацій ХХ століття, описуючи цей антепендіум, на якому зображено перемогу польських військ під Берестечком і показано як король Ян Казимир і його полковники та генерали кланяються до ікони, яка помогла здобути цю перемогу, а ікону притримує Яків Суша. Далі зображене місто. І багато дослідників давнішого часу вважало, що зображено місто Берестечко, бо битва була під Берестечком. Але мені здається, що вдалося довести, що це є зображено власне Холм, тому що на час Берестейської битви в Берестечку не було жодного мурованого храму, а тут видно мурований храм – один мурований храм і другий (тобто, нашу катедру і польський костел «Зесланя Апостолуф»). Видно оборонні мури, причому одна вежа дуже відповідає сучасній збереженій вежі, яка є за цією катедрою (так звана Устилузька брама), видно міські укріплення, взагалі видно місто. Берестечко таким містом ніколи не було. У принципі, це зображення катедри на антепендіумі – єдине її зображення до перебудови в тому вигляді, в якому збудував її Фонтана.
Юрій Лукомський
археолог, дослідник архітектури княжої доби (Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України)
Дуже приємно, що взагалі завершений перший етап такого цікавого проекту. Очевидно, що ці літописні згадки про Холм, Холмську землю завжди збуджували уяву всіх: яка там історія? І, власне кажучи, завдяки співпраці ми маємо написаний серед цієї книжки 3-й розділ, який присвячений архітектурі. В ньому розказано спочатку про методику роботи, як були здійснені ці дослідження. Почалися вони з розкопок, які провадив Станіслав Голуб. Перші з розкопок були зроблені польськими дослідниками. У ньому вже були виявлені неочікувані нами цегляні субстанції найдавнішої споруди. Ми собі уявляли, що це буде храм, збудований з глауконіту, який є характерний для Холма, але з`явилися цегляні субстанції, і далі, по ходу, в перший рік ми зробили 8 розкопів уже спільно, і в цих розкопах вдалося досить швидко зорієнтуватися, де ми маємо західну стіну нашої споруди, яка зберіглася на рівні наземних стін. Так само ми вловили південну, північну стіну, а от з вівтарною частиною була проблема.
Тут ви бачите, як виявлялися деякі субстанції з допомогою георадара, а також – як виглядали розкопки. Вони були досить такими ощадними, вузькими, оскільки вони були надзвичайно інформативними і забирали багато часу.
Розкопи велись у досить складних умовах, разом з функціонуванням храму, в якому постійно відбувалися Богослужіння, тому треба було працювати швидко, і ми не могли дозволити собі більші розмахи територіально.
Це так виглядали аналізи георадарних ходів, де ми визначали, наприклад, що зелене – це є м`яка субстанція, червоне – це є тверда субстанція. І це були різні аналітичні наші роботи.
Після перших розкопок ми визначали, яка, можливо, була катедра, що вона могла бути така велика, як Успенський собор (тут була намальована синя накладка), а взагалі-то в першому розкопі було виявлено в нижній частині: там «червоніється» церква. І, власне, в подальших розкопах підтвердилося, що ця церква була збудована з так званої "брускової" цегли, яка характерна і для романського періоду, і для готичного періоду. В даному випадку ми маємо романський період будівництва з такої цегли. Це є унікальна споруда, бо вона найбільше в цій частині на захід віддалена і є однією з перших на цих теренах збудованою. Чому романський, а не готичний спосіб будування? Про це говорить уклад цегол, який тут заданий.
У 3-му підрозділі нашого 3-го розділу докладно розказано про всі архітектурні субстанції, які було виявлені. З того виходить і узагальнюючий підрозділ, який говорить про те, який вигляд могла мати ця церква. Це залежить в першу чергу від планувальної структури. За планом, на основі тих 10 розкопів, які були зроблені в 2013-2014 роках, ця церква виявилася тринавною і, на нашу думку, вона були чотиристовпною. Два стовпи – внутрішні фундаменти стовпів і стін вдалося виявити. Натомість два наступні, два східні стовпи виявилися зруйнованими уже в XVIII столітті (з побудовою крипт). Хоча це все є під знаком питання. Але є згадки про те, що коли церкву перебудовували в XVIII столітті, то два привівтарні стовпи були розібрані (за Терлецького), відповідно, на тій підставі ми можем припускати, що ця церква була за своєю структурою хрестово-баневою (тобто, чотиристовпною), типовою для галицьких церков. Але разом із тим вона має не півокруглі завершення абсид зі сходу, а завершується прямокутним завершенням. Ви бачите, що на це є підстави, тому що у криптах, в розкопі 10-му (точніше, біля розкопу 8-го) виявилася ця стіна з вівтарної частини, і вона абсолютно переконливо іде прямою лінією, тобто, на цій підставі можемо сказати, що були прямокутні завершення зі сходу. Такі церкви бувають і на наших теренах, і східного обряду, але вони є рідкістю. І тут власне є проявом тої синтези західної та східної архітектури (візантійської архітектури і романської архітектури).
Далі ці технологічні речі, які вдалося нам вловити, повинні нам підказати в майбутньому, вирізьбити якби родовід цієї церкви, звідки походять майстри, які будували цю церкву. Бо однозначно, що король Данило, який запланував будівництво цієї церкви, міг невідомо в яких характеристиках описати, що йому треба. А властиво дуже багато могло змінюватися на основі знань тих майстрів, які прийшли. Вони могли прийти десь з боку Північної Італії, там де ця цегла була винайдена, там де почалося будівництво з такої цегли. І тому 5-й підрозділ 3-го розділу присвячений власне, як такий план церкви і є зроблені реконструкції. Василь Петрик представив реконструкції об`ємно-просторового вигляду храму.
В цьому підрозділі (5-му), описується, власне, архітектура ззовні, яка оточувала Холм, і звідки міг походити такий образ цієї церкви. Звичайно, що ця робота ще є в початковій стадії, і ще будуть представлені нові дані з 2015 року, і ще будуть, напевно, нові відкриття, які ми побачимо в інших прикладах європейської архітектури того часу. Тому, думаю, що цей розділ буде цікавий для прочитання, і, думаю, що в майбутньому ми будемо досконаліше знати про цю церкву.
Але в Холмі, як ви знаєте з літопису, було чотири церкви, збудовані королем Данилом. Це перша церква, яку ми конкретно локалізували і переконались, що це вона. А інші поки що невідомі, тому там є ще непочатий край роботи. І я вважаю, що ця наша співпраця має опіку з боку двох держав і з боку нашого керівництва, тому дуже приємно , що ми маємо таку оказію презентувати цю книжку.
Станіслав Голуб
Коротенько про два розділи. Те, що зверифікували архітектори, мало бути також досліджене з погляду археології, і треба було сумістити ці два спостереження на основі стратиграфії.
Те, чого не сказав Юрій [Лукомський. – Z], але належить зазначити, – це те, що корпус (будівля з нартексом) вдалося дослідити на 99%. Залишилося, ймовірно, дослідити частину абсиди. Наступні дослідження, якщо будуть проводитися, також мають бути цікавими та новаторськими в Європі, адже будуть проводитися «гірничим» методом, оскільки в базиліці було покладено нову підлогу, під неї – залізобетонну плиту, в зв’язку з чим будемо проводити роботу від рівня землі таким методом, як при палеоліті, – методом вибирання стратиграфії згори. Це така собі цікавинка.
Натомість що нам показала стратиграфія? За ці два сезони ми знайшли близько 3 тисяч дуже різних пам’яток. Ці пам’ятки також мали окреслити певні речі, представлені в писемних джерелах. Так була сконструйована й книжка: що нам скажуть медієвісти, що мистецтвознавці? Археологія це підтверджувала, і знаходження таких речей, як мозаїка, позолота, тиньк з розписами, плитки з підлоги, свідчать про багатство цієї церкви. Те, що було описане, знайшло підтвердження в нашому археологічному матеріалі.
Одним із важливіших досягнень були стратиграфічні твердження такого типу, що під об’єктом не містився жоден інший об’єкт. Не знайдено попередньої будівлі. Дехто визначає, що була та церква відбудована. Ми не знаємо, котра з церков була відбудована, бо, як припускають, Івана Златоуста. Під тим об’єктом, який ми досліджували, є лише слабкі сліди пожежі, але ми не знаємо, чи це була пожежа на місці, чи сліди спаленого, які поривами вітру могли перенестися з «Гірки», з резиденції Данила Романовича на нижчий терен. Натомість важливим є те, що ми знайшли сліди попередніх поселень: доісторичних поселень епохи бронзи і, що найважливіше, поселень, не пов’язаних з сакральним характером. Тобто, перед закладенням церкви це була заселена територія. І це є одним із найважливіших здобутків наших досліджень.
Серед цікавих речей ще варто згадати про знахідки, пов’язані з архітектурою. А саме про декілька архітектурних деталей («формована» цегла) та декілька інструментів, серед яких і подібне до знайденого під час дослідження резиденції, – залізне долото з вузьким вістрям, на якому ми досліджували трасеологічні сліди в архітектурних деталях з глауконіту. Це свідчить про те, що в декорі церкві також могли вжити глауконіт, ймовірно, у портальній частині. Ми цього наразі не верифікували.
Це був розділ присвячений стратиграфії. Наступний розділ, ми писали разом з нашою колегою Вірою Гупало. Ми поділили це на два етапи. З частиною цих спостережень ви вже знайомі. Переважно це підтвердження наявності ранньосередньовічних могил – з другої половини XIII століття. Зараз ми це додатково знаємо з радіовуглецевого датування. Усі радіовуглецеві дати, взяті зі стегнових кісток похованих осіб, підтверджують час – близько середини XIII століття або ж друга половина XIII століття. Ці дати підтвердили, що поховання були пов’язані з цим об’єктом і розташовані при цьому об’єкті.
Були це поховання непересічих осіб, пов’язаних з оточенням Данила Романовича. Це були поховання лише чоловіків масивної тілобудови, а отже, не звичайних осіб. Серед них вирізняється поховання одного молодого чоловіка, для якого була спроектована відокремлена арка в нартексі. Його там заховали, і це поховання не було знищене при пізніших перебудовах.
Також тут є група похоронних об’єктів XIII століття. Там неподалік міститься й саркофаг, вивчений у наступному сезоні досліджень. Щодо інших слідів поховального обряду, описаних у пана Леонтія Войтовича та Дарека Домбровського: ми знайшли сліди аркосолей [аркосоль – поховальна ніша. – Z], які, на жаль, були знищені. Ми знайшли також інші могильні конструкції, але ще залишилася невелика територія для досліджень, де міг би бути сам Данило Романович.
Натомість дуже уважно дослідила новочасні поховальні часи наша колега Віра Гупало. Вона досконало окреслила і виокремила певні нові поховальні звичаї уніатського духовенства. Говоримо про могили №1 і №4, які теж було досліджено під час наших спільних експедицій. Маємо тут цікаву ситуацію: в крипту №4, призначену для двох уніатських духовних – ректора Калбегія і каноніка Холмського собору Чішовського, потім, під час упорядкування крипт, було закинуто всі інші поховання з усім начинням і вбранням XVII і XVIII століть. Завдяки цьому маємо у своєму розпорядженні чудову колекцію начиння та тканин, а також сакральних пам’яток. Маємо жупани, маємо дуже рідкісні тканини, пов’язані з духовенством, маємо скуфії. Тож запрошую вас до музею в Холмі, де всі ці речі реконструйовані і представлені в експозиції.
Віра Гупало
археолог, д. і. н. (Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України)
Дослідження такої пам`ятки, як холмська катедра, в силу специфіки пам`ятки приречена на певні досягнення. Уже колега Станіслав Голуб розповів про основні аспекти поховальних пам`яток. Але я хотіла би сказати кілька слів про ту сторону наших досліджень, яка залишилася на маргінесі і не відображена в нашій книзі. Я вважаю, що одним із досягнень нашої експедиції є унікальний колектив дослідників. Мушу наголосити ще раз на тому, що дослідження проводилось у діючому храмі, а це означає, що розкривати розкопи ми могли лише невеликими площами. Прошу собі уявити шурфи розміром 1,5 х 1,5 метри та завглибшки до 3 метрів. І в цих невеличких площах ще раптом нам з`являються фундаменти шириною в 2 метри, і те, що нам залишалося, – це потрібно було заглибитися, втиснутись у ті фундаменти, а тут ще з'являлися і поховання. Тому для мене більшість моїх колег були справжніми героями, які могли в малесенькі дірки заглиблюватись і ризикуючи своїм здоров`ям, проводити ці дослідження.
Самі розкопки показали, що територія цього храму використовувалась як некрополь, починаючи від княжої доби і завершуючи XVIII століттям. Тоді прошу собі уявити, скільки там було здійснено поховань, і скільки інформації таїлось у цій категорії пам`яток. Ми дослідили поховання, починаючи з другої половини XIII століття й до середини XVIII століття. Вони нам розкрили послідовність розвитку поховальної обрядовості на цій території, а також – особливості духовної та фунеральної культури. Те, що вдалося нам це все дослідити, – це лише та невеличка частка тої величезної інформації і тих знань, які ще таїть у собі ця пам`ятка і яку ще ми сподіваємося дослідити у наступних роках. Маємо надію, що дослідження будуть продовжені.
Самі ці відомості та знання, які ми почерпнули протягом 4 років – це є унікальні знання й унікальна інформація, не говорячи вже про незвичні знахідки, які ми там зробили, і які частково відображені у нашій спільній книзі, і в тому розділі, який присвячений поховальній обрядовості. Сподіваюся, що ця книга викличе у вас велике зацікавлення, і те, що сьогодні в цій залі присутня така велика кількість дослідників, науковців – це є для нас винагорода за ті нелегкі буденні дні у нашій експедиції.
Ольга Мінейко
антрополог, аспірантка Інституту археології НАН України
Мушу сказати, що вивчення антропологічних матеріалів на даний час є великою рідкістю, особливо, якщо воно провадиться в таких масштабах. Впродовж цих досліджень ми зустрічалися з багатьма досить складними ситуаціями. Зокрема, вивчення антропологічних матеріалів ускладнювалося ще й неповною збереженістю тих людських останків, які ми отримували. Адже поховання, зокрема, найдавніші поховання, які належали до середини XIII століття (вони цікавили нас найбільше), перекривалися будівельними горизонтами і не завжди були в повній мірі доступні для вивчення й детального обстеження. Проте антропологічний аналіз показав, що більшість поховань, які були розкриті впродовж років досліджень, належали чоловікам, зокрема, поховання, які належали до найраніших. Вони належали чоловікам молодого та середнього віку, які, ймовірно, могли професійно займатися військовою справою. Цілком імовірно, ці люди могли становити найближче оточення самого короля Данила.
Також детальне вивчення антропологічних матеріалів пізнішого часу, зокрема, тих поховань, які були у криптах. Крипти використовували як родинні усипальниці, відповідно, там ми мали специфічні умови праці, специфічну методику, яку ми використовували. Так, зокрема, у крипті №4, містилися останки більш, ніж 115 осіб. Серед них були й поховання досить таки знатних родин, а також представників вищого духовенства.
Таким чином антропологічні матеріали значно доповнили ті дослідження, які провадилися, і значно розширили ту інформацію, яку ми маємо про населення як XIII століття, так і пізніших періодів, зокрема, аж до XVIII століття. Цей аналіз дозволив отримати інформацію про особливості харчування, про особливості ведення певного господарства. Також у деяких випадках вдалося встановити певні фізичні особливості населення, зокрема, визначити зріст населення як у XIII столітті, так і у XVIII-му (значно відрізнявся). Таким чином значно розширили ту інформаційну базу, яку ми маємо на сьогодні.
Люціан Ґазда
фахівець з будівельних матеріалів, Люблінська політехніка
Я у своєму розділі пишу про звичайні речі, про найпростіші речи, не такі фантастичні, як ті, про які розповідали мої попередники. Я пишу про гірські породи, про цеглу, про будівельний розчин. Деколи з’являється якась квіточка у вигляді біжутерії. Це все є результати досліджень, про які я не буду говорити, бо ви самі можете на них подивитися і прочитати.
Я краще розповім про емоції, які народжуються, коли маєш можливість торкнутися цих гірських порід, цегли, будівельного розчину чи артефактів з металу, органічного каменю. Це щось фантастичне, щось надихаюче. І, власне, ці емоції, що виникли по цих археологічних відкриттях, після спілкування з цим каменем, я закарбував в іконі Божої Матері Холмської.
Крім того, з цього каменю, з цих матеріалів вимальовується історія величі Холма в XIII столітті. Це, звичайно, була столиця, метрополія. Тут була сфокусована наукова думка, що зароджувалася в середньовіччі. Той Холм – це був один великий тигель. Тигель, в якому народжувалися нові матеріали, нові рішення, нові технології.
Те, що написано в моєму розділі, – то лише такий собі вступ. Ми працюємо над цілістю цих питань. У XIII столітті люди, які зійшлися на заклик Данила, створювали матеріали, які ми допрацювали щойно у XIX-XX століттях. Отож, місце фантастичне для дослідників з усіх галузей.
Що я міг би ще сказати? Ну, наприклад, вчора в мене народилася така думка, що той Холм XIII століття – це була наша така собі Кремнієва Долина. Тож запрошую до читання, запрошую до Холма. Це все варто побачити на власні очі. Речі, звичайно, фантастичні.
Микола Бевз
Підсумовуючи дослідження, ми маємо тільки результати перших двох років праці і можемо порівняти, який матеріал, здобутий археологічними методами, підтверджує чи заперечує ту інформацію, яка існує в літопису. І тут я хотів би підкреслити 4 найважливіші витяги з літопису, які характеризують катедру в Холмі.
Катедра в Холмі згадується як об`єкт "превеликий", "превелика церква". Ми бачимо, що наші навіть перші реконструкції були скеровані на величину, аналогічну до катедри в Галичі, чи до святинь Києва, але виявилося, що ми маємо значно менший за планом об`єкт. Можливо, об`єкт і мав галереї, які додавали йому ширини, але поки що це не виявлено дослідженнями. І також напевно ми знаємо, що галереї, якщо мали, то хіба що ступовий характер фундаментів, тому що не простежено відгалужень від основної лінії фундаментів. Таким чином виникає питання: чому ж була ця святиня "превеликою"? Напевно, тому, що вона мала зовсім іншу ідеологію архітектурну. На наш погляд, це була дуже висока святиня, пропорційна, і вона швидше нагадувала не катедру в Галичі, а, мабуть, каплицю Карла Великого чи ті об`єкти, які мали власне таку висотну характеристику і мали акцент на інтер`єрі, а не на екстер`єрі.
Знахідки з опорядження підтверджують багатство святині, тому що знайдено залишки вітражів, що свідчить про романський характер святині. Знайдена поливана плитка з підлоги, яка, напевно, укладалась у якомусь рисунку художньому, мистецькому. І це теж дуже важливо. Знайдено залишки (поки що малі) розписів, які свідчать, що об`єкт мав мальовану художню декорацію. Знайдено вхідний портал до святині, і ліва щока цього порталу показує, що це був перспективний портал, типовий для романської архітектури. Він має білокам`яний елемент, який показує знов-таки характер архітектури, притаманної для епохи центрально-західноєвропейської, і видно, що ця традиція знаходила тут теж місце реалізації.
Зверніть увагу на ці цегли вхідного порталу – це святе для нас місце, тому що цими сходами, цим порогом входив король Данило, його сини, ходило оточення короля Данила. Це є, можливо, найважливіший на сьогоднішній день вислід нашої праці. Володимир Бевз виконав реконструкцію графічного вхідного вузла (гіпотетично поки що). І я надіюся, що ми будемо мати нові матеріали, нові знахідки, які дозволять нам краще окреслити архітектуру цього об`єкту, прорисувати його вікна, прорисувати висоту і характер склепінь.
Згадується в літопису також про те, що до храму Данило привіз чашу з Угорщини, виконану з червоного мармуру. Ця чаша була встановлена перед царськими воротами. Слідів царських воріт, іконостасу (це є очевидно, що святиня мала іконостас) ми поки що не знайшли. Не було таких ще широких досліджень перевірити місце, але, напевно, це потрібно буде зробити. І це свідчення є дуже важливим.
Крім того, є дуже загадкове в літопису твердження, що Данило в храмі зробив хрещальню. При такому плані святині зробити окремим приміщенням хрещальню є досить проблематичним, тому це питання поки що нами не розв`язано. Хрещальня тут рисується хіба що як дуже маленьке приміщення. Очевидно, воно мало би бути обладнано як хрещальня, і можна зрозуміти, що виконати це в лівій частині чи правій нартексу, де є всього 2,5 х 2 метри, є трудно. У самій такій конструкції церкви (якщо ви дивитесь на план) теж трудно повірити, що вона була виконана в центральній наві святині. Отже, як це було виконано? Чи це була прибудова? А це цілком можливо, що була прибудована хрещальня, такі випадки зустрічаються в архітектурі. Поки що ці питання для нас є загадковими.
Тому, те, що ми можемо сьогодні сказати однозначно: це є унікальний архітектурний об`єкт. Новаторський абсолютно, збудований у романській "вендійській" техніці. Матеріал надзвичайно якісний. Тобто, видно, що тут працювала артіль висококваліфікованих виконавців. Цегла є надзвичайно якісна, заправи є надміцні, справді досконалі. Техніка мурування, техніка зведення стін від фундаментів до будівництва мурів є дуже досконалою. Товщина стін, характер стін вказують, що це була конструкція, яка справді могла нести висотну будівлю. Романська техніка будівництва передбачала, що муруються лише зовнішні два ряди ретельно, а середина заповнюється міксом (мішанкою). Натомість тут ми маємо муровану середину, іноді там накладаються цеглини по діагоналі – для того, щоби було краще в`язання цегол. Тобто, це свідчить, наскільки фахово виконувався цей об`єкт.
Отже, ті знахідки, які тут виконані, розкривають абсолютно невідому сторінку будівельно-архітектурної історії зведення святинь. І, я думаю, що на черзі є дуже велика робота з порівняння того, що будовано, умовно кажучи, зліва і справа, що будовано в Сандомирі, що будовано в Завіхості, що будовано в інших частинах Польщі чи Угорщини. І теж, звичайно, потрібно наново переглянути ті об`єкти, які будувалися в Володимирі, Угровську, Луцьку чи в інших місцях Галицько-Волинської держави.
Так що на загал ми маємо унікальне досягнення, але починалася робота наша з того, щоби шукати королівські поховання. І багато хто так дивиться на наше дослідження: «А де ж поховання? Чому ви не шукаєте поховань?». Насправді, я думаю, що ви як науковці розумієте, що шукати поховання, не знаючи, де була святиня, як вона була влаштована, яким чином виконувалися там поховання, чи були там крипти, яка на загал традиція поховальна існувала в Холмі, – нереально. Тому відповідь на ці питання, я надіюсь, що ми дамо. І нам залишився квадрат, який доведеться досліджувати шахтним методом, але вже є одне поховання у саркофазі, яке знайдено тут. У лівій частині (у верхній частині, якщо дивитись на план цього квадрату) воно гіпотетично прив`язується нашою групою дослідників до поховання, яке, ймовірно, може належати Роману Даниловичу. Матеріали стратиграфічні так підтверджують, датують цей об`єкт на потрібний нам час. Але повне підтвердження, очевидно, є ширшим питанням, яке вимагає багатьох лабораторних досліджень, досліджень ДНК й аналізу набагато ширшого кола інформації. Поряд, ми знаємо, є підозра на існування ще одного саркофагу, який, можливо, належить Шварну Даниловичу. Це поки що гіпотези. Де є похований Данило, гіпотези ми маємо. Але потрібно продовжувати роботу і застосовувати найновітніші методи.
На завершення я хочу сказати, що такої атмосфери приязні, наукової дискусії, відкритості я в своєму житті не зустрічав в українських колективах. Ми працювали в українсько-польському колективі, тому я мушу подякувати всім нашим польським колегам, подякувати священику католицькому, який дозволяв, терпів дослідження, подякувати міській раді Холма, яка сприяла та музеїфікувала частину фундаментів, подякувати Міністерству культури Польщі, яке профінансувало видання цієї книжки. І, я думаю, що цей проект, який ми третій рік реалізували, – це є унікальний проект на європейському горизонті, тому що сьогодні в Європі досліджувати королівську святиню XIII століття – не кожному є щастя. Я дякую долі, що нам випало таке щастя, і ще раз дякую нашим польським партнерам.
Анджей Буко
Я думаю, що нам це все вдається, бо над нами чуває дух короля Данила і підтримує нас згори, тому наша робота дає добрий результат. Хочу звернути вашу увагу, що ця публікація явилася по суті через два роки після закінчення дослідницького сезону, що теж є певним феноменом. Натомість я хочу додати кілька слів про контекст наших відкриттів, бо ж перша катедра Данила, про яку ми тут говоримо, дає нам відчути всю складність, інноваційність і унікальність відкриття, але водночас не є нашим єдиним відкриттям у Холмі, яке належить до періоду діяльності Данила.
Хочу вам сказати пару слів про наш теперішній проект, бо паралельно є реалізовані два проекти: кафедральна базиліка (крипти, храм, могили) та резиденція короля Данила. Оскільки маємо один храм точно датований і добре розпізнаний, який знаємо з назви (бо це є храм Богородиці), то про три інших знаємо лише імена тих храмів, і проблема є власне з ідентифікацією їх матеріальних залишків.
Знаємо, що, окрім того, були Козьми та Дем’яна, Святої Трійці та святого Івана. Разом з Богородицею, власне, маємо ці чотири храми. Але хочу вам сказати, що на тій самій кафедральній горі, у північній частині (другий полюс від нинішньої базиліки) розташований резиденційний комплекс короля Данила, де маємо дві муровані структури, і дуже схоже, що це є два храми. Один із них розташований у південній частині. І має форму подібну до тої, що під катедрою Богородиці. Це значить, що це прямокутний храм з прямокутним преcбітерієм, і за загальним планом вони дуже між собою подібні.
Реконструкція замку короля Данила у Холмі з палацовою церквою Івана Золотоуста
Натомість у північній стороні, в центральній частині того розкопаного терену розташована чотирикутна кам’яна будівля (додам, що обидві будівлі з каменю, але саме ця цегляно-кам’яна). Загалом в цій архітектурі маємо три феномени: цегляний храм під базилікою, потім кам’яний храм по південній стороні та цегляно-кам’яний по північній стороні. Натомість не знаємо, яка з них як називалася. З великою вірогідністю можемо сказати, що одна з цих будівель – це святий Іван, бо знаємо, що це була палацова церква. Зрештою, вона детально описана у Галицько-Волинському літопису. Але проблема полягає в тому, що будівля є чотирикутною – нема типового плану. Припускаємо, що частину її було зруйновано в XX столітті, бо тут є сучасний курган. Це перше, про що я хочу сказати.
Друге, про що я хочу згадати, – це сама резиденція. Ця резиденція, подібно до першої катедри Данила Романовича є великим експериментом. Вона є унікальною, і не маємо до неї аналогій ні в Польщі, ні в Україні, ні на Русі в її широкому розумінні, ні в цій частині Європи. Чому? Тому що від самого початку ми припускали (і так вважав також Покришкін, і так потім вважав Віктор Зін), що це є «палаціум», тобто, велика резиденційна зала, зроблена на візантійський чи на західноєвропейський (чи то оттонский, чи, можливо, ще більш ранній – каролінський) зразок. З ним ідентифікується велика стіна, збудована з крейдового каменю та зеленого глауконіту – в тій частині, де зараз зелена трава. Це стіна з великою брамою, в’їздом і так далі. Виявляється, що, ймовірно, першу будову цієї резиденції затримала будівельна катастрофа. Бо те, що було спочатку, було монументальним, великим, виконуваним з opus quadratum у техніці, можна сказати, римській чи грецькій, що само вже є вражаючим – адже в нашій зоні немає такої традиції. Будову було перервано і потім продовжено, але було цілком змінено план тієї резиденції. Це значить: те, що мало бути тією великою залою (якщо так справді було), стало би опорним муром, у межах якого знайшлися принаймні три муровані структури (тобто, та, що, як ми вважаємо, могла бути храмом, вежа і ще одна, центральна вежа, вбудована в той опорний мур).
Реконструкція резиденції Данила Галицького у Холмі, опублікована у журналі "Fokus"
Наступні структури маємо з північного боку, а все це разом – у межах чотирикутника. Якби ми хотіли зробити реконструкцію цієї резиденції, то це не будинок, не зала, а великий чотирикутник (це одна з реконструкцій, згідно з тижневиком «Фокус», але там тільки шматочок того, що ми знаємо, і зараз ми це уявляємо інакше). Це був великий чотирикутник, у межах якого було щонайменше 6-7 будівель, ще й до того цитадель.
Крак-де-Шевальє
Образно кажучи, щось подібне ми можемо знайти на Близькому Сході. Таке будували хрестоносці – великі споруди, як Крак-Монреаль, Крак-де-Шевальє та багато інших. А на польських землях це виявилося щонайменше поколінням пізніше: хрестоносці, які в Мальборку мали власне такий великий комплекс, де, як ви знаєте, є храм, монастирська частина, резиденційна частина, майстерні – все разом у межах муру. Таким унікальним архітектурним творінням (тобто, містом у місті) був тоді Холм часів Данила. І потім це ніде і ніколи не мало повторення. І, можливо, саме звідси беруться наші великі проблеми з інтерпретацією і повним осмисленням явищ, які є унікальні.
Крак-де-Монреаль
Так само як унікальним є те, що ви бачите як Високу гірку, чи цей чотирикутник. Це не є жодна природна форма, це кам’яна чотирикутна платформа, 40 х 60 метрів, яку спорудили тут будівничі. І допіру на тому рівні виникали ті будівлі. Велика конструкція з каменю, з вертикальних стін висотою 4,5 метрів – і допіру на цьому виникали ті будівлі. Так, власне, виникла тут структура, відома як «Висока гірка». Це також є те, що зазвичай не зустрічається, це є безпрецедентним.
Ставимо собі питання: хто це вимислив? Тут може бути лише одна відповідь – те, про що казали мої колеги щодо першої катедри Данила Романовича. Тут була Європа, тут були люди, тут були інновації, або ж, як казав переді мною доктор Люціан, це була Кремнієва Долина, місце інновацій, яке було єдиним у цій частині Європи. І це все спричинило ту велику цивілізаційну витонченість, якої в тій частині Європи не було. А все завдяки володареві Галицько-Волинської Руси та нашому Холму.
І зараз спільним головнем болем як для українських, так і для наших дослідників є питання: як це все осягнути? Адже цього не можна до кінця зрозуміти. І мушу вам сказати, що коли презентую це відкриття, йдеться ще й про Стовп’є, про яке ми ще не говорили, де теж маємо кам’яну вежу на кам’яній платформі, поставленій на джерелах, які б’ють з-під неї, а на остатньому поверсі вежі розташована каплиця. І чи ви знаєте, де є для цього найближчий взірець? Але я знаю: це є у Греції. Це є грецькі монастирі, які мають свою генезу. Я, власне, кажу про концепцію цього чотирикутника на джерелах з вежею та каплицею на горі Атос [Афон. – Z]. Це ідеї, які приходили здалека і були реалізовані в Холмі в часи, коли Данило Романович вирішив розмістити там свою столицю.
Шкода, що це був короткотривалий епізод, бо після смерті Данила все це йде в непам’ять – як і вся багата матеріальна культура часів Данила, яка в тих часах була європейським феноменом. Говоримо про керамічні вироби, говоримо про керамічні розетки, про плитки для підлоги, які знаходимо зараз і під катедрою. Це все прекрасні речі, якими можемо хвалитися перед усією Європою. Це є, так би мовити, наше спільне добро, яке і ви можете презентувати як частину вашої спадщини, і ми – як частину нашої спадщини. Але це ще й спадщина тих людей з різних частин Європи, для яких Данило створив на землі місце для життя, місце, де вони були в тих часах щасливі. І, на щастя, ми маємо можливість це досліджувати.
* * *
P.S. Згадану в тексті виставку „Від резиденційно-сакрального ансамблю Данила Романовича до Базиліки Різдва Богородиці в Холмі» на початку грудня 2016 року мав відвідати сам Петро Порошенко, через що планували навіть приспішити її відкриття. Втім, Президент відмовився від відвідин Холма.
Підготували Світлана ФЕДИЧЕВА й Андрій КВЯТКОВСЬКИЙ
29.03.2017