Консул Польщі переїжджає з Києва

Як уже повідомляв Z, в Генеральному консульстві Польщі у Львові новий очільник – це Рафал Вольський, магістр історії з 11-річним досвідом дипломатичної служби. З 2010 року і до цього часу працював на різних посадах у польській амбасаді Києва, а перед тим у польському консульстві Мюнхена.  В часі між службами в Німеччині та Україні Вольський керував Департаментом міжнародних зв’язків Маршалківського управління Вармінсько-Мазурського воєводства РП.

 

 

Під час засідання парламентської комісії польського Сейму, де розглядали кандидатуру Рафала Вольського на посаду генерального консула у Львові, він наголосив, що «Львів є особливим місцем для кожного поляка, а водночас – дуже важливе місце для сучасної України, це другий після Києва інтелектуальний та політичний осередок нашого найбільшого східного сусіда».

 

Серед пріоритетів роботи на новому місці Рафал Вольський подав «належну репрезентацію польської держави у цьому важливому прикордонному регіоні». Заявив, що має наміри підтримувати та розвивати контакти з місцевими установами,  сприяти польській економічній присутності в цьому консульському окрузі та стимулювати контакти в рамках економічної та регіональної співпраці.

 

«Наступним пріоритетом є формування та зміцнення позитивного візерунку Польщі та її консульської служби в Україні», – сказав він.

 

Від моменту схвалення кандидатури пана Вольського на посаду у Львові на публіці він ще не з’являвся, призначення не коментував і планами не ділився. Тому Z зібрав його найяскравіші до цього часу висловлювання щодо України та українсько-польських відносин.

 

Отже, у листопаді 2010 року Рафал Вольський розповідав на зустрічі в польському місті Ольштин про те, як змінюється зовнішня політика України після приходу до влади Віктора Януковича. Розлогу оповідь про це помістило видання українців у Польщі «Наше слово».

 

Пан Рафал описує, як новий український уряд намагається втримати баланс відносин між Заходом та Росією, і дає доволі схвальну характеристику перспективам двосторонніх відносин.

 

«Теперішня українська влада намагається наголошувати, що вона зацікавлена в якнайкращій співпраці з сусідами. Це видно по тому, як вона ставиться до справи увічнення пам’яті польських офіцерів і чиновників, замордованих комуністами в Києві в 1940–1941 рр. і похоронених у Биківнянському лісі. Польські археологи ще 2005 р. почали розкопувати їхні могили, проте тодішня влада все припинила. Теперішня українська влада з власної ініціативи однозначно заявила, що треба увіковічити пам’ять поляків, замордованих у Биківні. Усе вказує на те, що у квітні наступного року знову на ті місця повернуться польські археологи. А раніше справа роками стояла на одному місці. З іншого боку, видно якщо не тяжіння в бік Росії, то принаймні набагато меншою мірою наближення до Заходу», – цитує Вольського «Наше слово».

 

Пан Вольський під час відвідин польських захоронень у Києві в листопаді 2016 року

 

Інший коментар Рафала Вольського засвідчив його оцінку ставлення українців до візового режиму з Польщею.

 

«Польща видає багато віз: лише в Києві буде видано протягом цього року коло 60 тисяч віз, львівське консульство видасть 300 тисяч, а загалом щороку громадяни України отримують майже півмільйона віз. Виникає враження, що справа віз для українців – це немов справа честі. Вони вважають, що візовий режим порушує якоюсь мірою їхню гідність. У візовій політиці, про що неодноразово заявлялося, планується візові процедури для українців максимально спростити. Більше того: багато вказує на те, що туристичні і бізнес-візи до 90 днів можуть бути цілком відмінені. Протестують південні європейці, бо в самій Іспанії працює нелеґально майже 300 тисяч українців – і вони бояться, що з цих 300 тисяч зробиться три мільйони. Як вважає Рафал Вольський, Польща швидко домовилася б у справі візових пільг для України з Німеччиною і Францією, але насправді може бути проблема з південною Європою. Польська підтримка для уряду України в цій справі буде, однак, велика», – писало у кінці 2010 року «Наше слово».

 

Візові питання були в центрі уваги польського дипломата практично весь час його служби в Україні. Він долучався до відкриття візових центрів у всіх регіонах нашої держави, які, за задумом європейських дипломатів, мали б полегшити процес отримання польських віз українцям, адже йшлося про сотні тисяч дозволів перетнути кордон на рік.

 

Дипломат заявляв, що Польща рада кожному українцеві, який звертається по візу. Водночас у коментарі для статті журналу «Кореспондент» про трудову міграцію українців до Польщі влітку 2012 року Рафал Вольский висловив думку про те, що у Польщі сформувався позитивний образ сучасних українців як симпатичних і відкритих людей. «Ми – два різні народи, але ми не відчуваємо, що українці чужі для нас», – цитувало видання слова дипломата.

 

Після російської агресії на Донбасі Рафал Вольський також коментував українським ЗМІ питання відмов у видачі віз громадянам України.

 

«Ми не помітили суттєвого зростання відмов, у тому числі в Харкові, нашому консульстві на сході. Переважна більшість відмов – тим, хто намагається отримати візу для працевлаштування, подаючи фальсифіковані документи», – заявив дипломат «Європейській правді».

 

Торік на прес-конференції у Києві Рафал Вольський, коментуючи підсумки саміту НАТО у Варшаві, заявив, що Польща інвестує в розвиток Збройних сил України задля своєї безпеки.

 

«Саміт НАТО дав зрозуміти, що це саме Росія є чинником дестабілізації. Незалежна демократична Україна – дуже важливий фактор безпеки для всієї Європи. Без безпечної України не може бути безпечної Польщі. Тому Польща інвестує в розвиток оборонних сил України», – зазначив Вольський і додав, що затверджений пакет допомоги НАТО для України є безпрецедентним, оскільки раніше такої допомоги не отримувала країна, яка не входить до альянсу.

 

Під час урочистостей з нагоди річниці Січневого повстання у Києві дипломат заявив, що це повстання було скерованим проти царської влади і в ньому брали участь представники різних народів, які жили в давній Речі Посполитій.

 

«Билися в ньому багато українців, а найвідомішим із них є Андрій Потебня, царський офіцер, який перейшов на бік повстанців і загинув у битві під пісковою Скелею», – цитує дипломата сайт Dzeje.pl.

 

2015 рік. Рафал Вольський і Володимир В'ятрович

 

Під час міжнародної конференції «Спільне минуле. Українці та поляки – жертви комуністичного терору» навесні 2015 року Рафал Вольський заявив, що одним із результатів Революції гідності є можливість в українському офіційному просторі говорити дуже відверто про складні та трагічні сторінки українсько-польських взаємин.

 

«Радянський Союз був державою, побудованою на брехні і насильстві. Ця держава мала намір перетворити нації на однорідну масу, з якою можна буде робити все, що забажають керівники цієї насильницької держави. На жаль, із сьогоднішньою Росією, правонаступницею СРСР, Україні – і не лише Україні, а й всьому цивілізованому світові – доводиться воювати й сьогодні. Наше завдання – зміцнювати пам’ять, тому що зміцнювати пам’ять – це зміцнювати ідентичність», – цитують слова пана Вольського на сторінці УІНП.

 

Серед цікавинок про дипломата можна знайти те, що він за віросповіданням протестант і читав у Києві лекції про історію протестантства.  

 

У липні минулого року разом із кількома іншими представниками Польщі й України здійснив сходження на гору Піп Іван, щоби побачити, як проходить процес відбудови найвищого високогірного наукового об'єкта України – астрономічно-метеорологічної обсерваторії. 

 

13.03.2017