Нерукотворний памятник Шевченкови.

Під час теперішньої війни довело ся менї перший раз стрінути ся масово з так званим "простолюддям" з російської України. Се були полонені російські жовнїри, головно селяне, опісля міські робітники, з усяких українських ґубернїй Росії від городненської до курської, від бесарабської до области Терек, одним словом з цїлої російської України від найблизших нам західних до найдальших східних окраїн нашої рідної землї.

Не хочу тут вдавати ся, які вражіння віднїс я з сеї стрічі під кождим оглядом. Скажу тільки загально, що всї широко розповсюджені балачки про неграмотність, некультурність, дикість і т. д. російського жовнїрства — якби судити по жовнїрах української нації — оказали ся такі далекі від дїйсної правди, що менї, горожанинови центральноевропейської держави, з примусом шкільної науки, свободою преси, свободою зборів і стоваришень і т. д., стало нетільки соромно, але передовсїм дивно.

Та не про се хочу говорити, а про відношеннє наших народнїх мас до книжки, друкованого слова загалом і про відношеннє до Шевченка зокрема. Відразу мушу сказати, що, стрічаючи ся від довгого ряду лїт і безпереривно з нашим народом у Галичинї, я не надибав на такий великий, живий і загальний інтерес до книжки, як при стрічі з російськими Українцями.

Нетільки жадоба книжки тепер, у полонї, котру можна-б пояснювати незвичайними життєвими умовами: недостачею иншого зайняття і т. д., але запас вже прочитаного — отже доказ, що і в нормальних, мирних часах той живий інтерес до книжки був і перед війною.

Які книжки мають найбільший попит серед українських жовнїрів російської армії? Се питаннє могло б бути предметом дуже цїкавої і вдячної студії, — та щоб дати вірний образ і витягнути справедливі висновки, треба б студію оперти на докладній статистицї.

На жаль, нема у мене такої статистичної підвалини, — є тільки вражіннє з загальної обсервації.

І на основі сього вражіння мушу ствердити, що творам Шевченка далеко у нас в Галичинї — про Буковину, а тим більше про угорську Україну й не говорити — до тої популярности, якою тїшать ся вони на російській Українї.

На основі відомостей про се, в яких високих накладах "Кобзарь" Шевченка появляв ся і розходив ся в Росії, можна було виробити собі деяке поняттє про популярність сеї книжки на російській Українї, але вірний образ витворюєть ся щойно при особистій стрічі. Саме при сїй стрічі полонені просто засипували просьбами за Шевченком, а рівночасно з тим багато полонених з памяти виголошували Шевченкові вірші, багато співало, не по композиціям наших компонїстів, а так таки на коломийковий лад або на ноту якоїсь небудь народньої піснї, одні й другі знали множество віршів Шевченка на память, а проте попитували в першій мірі за Кобзарем.

Аж тепер виявила ся нагода переконати ся, що Шевченко справдї живе в устах, памяти й серцї широких народнїх мас російської України!

А в Галичинї? в Австрії? в Австро-Угорщинї? Угорщину властиво лїпше поминути, як що не хочеть ся говорити тільки про се, чого нема, чого не зроблено. Як прийде мова на се, що треба-б конче зробити, то вона відноситиметь ся і до угорської України, ще й з тим, що конечність найбільше пекуча, а пора вже майже остання.

В Австрії серед Українцїв живе культ Шевченка, але скільки в тім культї справдї відчутого й зрозумілого, а скільки формалїстики, привички й моди?

В багатьох селах галицької України построєно Шевченкови з нагоди сотнїх роковин сякі або такі памятники з тривалого, але мертвого матеріялу, — та чи багато вложено в се, щоб здвигнути живий, нерукотворний памятник?

Менї здаєть ся, що до всього, що зроблено, найвідповіднїйше слово: за мало!

На галицькій Українї читаєть ся Шевченка за рідко, знаєть ся за мало, береть ся за поверховно!

Між світовими постами Шевченко великий своєю лїрикою, глибіню своїх почувань, високим летом думки, благородністю духа!

Між творцями суспільних ідей — своїм щирим демократизмом, вразливістю на хиби сучасного суспільного ладу, величезною сплою протесту проти всякої кривди, невичерпаною, непритихаючою, з глибин душі випливаючою, опановуючою весь мозок, всї дріжання нервів, всю життєву силу — тугою до найсправедливійшого, а через те й найлїпшого, найкращого!

Між синами рідної землї Шевченко великий своєю безмежною любовю до України, своєю щирою і широкою національною свідомістю, своїми високими, сміливими й послїдовними національно-полїтичними змаганнями.

Не треба бути анї заслїпленим шовінїстом, анї тїсним приклонником самородної культури, анї плитким ворогом усього, що виросло на чужій землї, щоб без перехвалок, але й без несміливости сказати, що Шевченко дає нам в сучаснім положенню все, що поет може дати, й все, чого потрібно, щоб молоду душу, чи одиницї чи збірну душу народу, підготовити не тільки під посів великих ідей, але вже навіть до творення великої будучности.

Шевченкова лїрика се невичерпана криниця справдїшньої, глибоко відчутої і широко закроєної людяности, любови ближнього, пошани для людини, розуміння людських переживань. Доки всї ті благородні відрухи людської душі не стратять своєї великої вартости як реґулятор відносин між людськими одиницями, доти твори Шевченка матимуть вартість поетичного катехизму вселюдської етики.

Доки ідеї широкого демократизму міститимуть в собі задатки поступу, розвитку й усовершення суспільних відносин, доти твори Шевченка на суспільні теми матимуть для творення суспільного світогляду таке значіннє, як підготовленнє рілї під засїв дорідного зерна. До душі й мозку, запліднених суспільними ідеями Шевченка, найдуть суспільні ідеали, сотворені найбільшими умами Европи, вже добре промощену дорогу й широко відчинені ворота.

Доки національні почування становитимуть один зі складників душі культурної людини, доки рідний народ і рідний край, його минувшина, теперішність і будуччина будуть для людини предметом любови, дбайливої журби й патріотичних зусиль, доки змаганнє служити свому народови та свому краєви буде частиною обовязків людини, доки національні ідеали, що є висловом змагання запевнити свому народови найлїпшу долю, найкращу будучність, будуть одним з тих могутніх чинників, що ставлять людину понад рівень одиничного, чисто звіринного животїння, а підносять до ступня людини-горожанина, що живе в громадї, має громадянські інтереси й виконує громадянську працю, — доти Шевченкові поеми з національно-полїтичними тенденціями служитимуть взірцем поетичної творчости того роду, що в легкій і прекрасній поетичній формі воскрешує призабуту бувальщину народу, представляє його страшне сучасне положеннє і, вказуючи мету на будуччину, пориває своїм натхненим словом до працї й боротьби задля осягнення сеї мети.

Три найважнїйші роди відношення людської душі й думки: одиницї супротив одиницї, суспільних кляс між собою і народу до себе й до инших народів — найшли в поемах Шевченка такий вислів, що на сих поемах, як на букварі, кождий Українець може учити ся того, що в сфері етики, суспільних питань і національно-полїтичних змагань повинно бути підвалиною під будову світогляду й дороговказом для походу вперід.

Отсе треба-б сказати, щоб вияснити, що не з заслїпленого ідолопоклонства, але з становища доцїльности у вихованню народнїх мас уважаю, що Кобзарь Шевченка повинен стати нашою національною біблїєю.

Не повинно бути Українця чи Українки, що не знали-б Шевченка так, як кождий христіянин знає десять заповідей. Щоб не тільки знали, але розуміли й відчували.

Що серед російських Українцїв Шевченко далеко популярнїйший нїж серед австрійських, пояснюю се тим, що він їм багато близший і більше зрозумілий.

Одним з великих наших внутрішніх національних завдань уважаю конечну потребу зробити Шевченка близьким і зрозумілим кождому Українцеви в кождій закутинї української землї.

До сього мало культу з концертами й вечірками, мало памятників з мертвого матеріялу, — сї два прояви пошани для Шевченка повинні бути щойно завершеннєм иншої будови, будови, здвигненої в умах і серцях цїлого народу.

До умів і сердець треба дістати ся раз широко закроєними й пляново обдуманими викладами; другий спосіб: друковане слово.

Основне розроблений поем Шевченка з поясненнями й коментаріями, в котрім кождий більший його вірш, більший не розміром, а думкою, ідеєю, був би розложений і пояснений — зробить твори Шевченка приступним для кождого, хто лише уміє букви розпізнавати, зблизить Шевченка до народнїх мас і двигне народнї маси на рівень Шевченкових ідей.

Отсе був би нерукотворний памятник Шевченкови! Найвища пора такий памятник йому построїти.

[Вістник Союза визволення України]