Маю на думцї те українофільство, що цїлком подібне до москвофільства. Душевна основа передвоєнного москвофільства — се зневіра в будуччину галицько-українського народу, недостача віри у власні сили, недоцїнюваннє себе разом з перецїнюваннєм противника, недостача енерґії до чинної боротьби за своє істнуваннє, почуваннє себе не чимось цїлим і викінченим, а тільки якоюсь покалїченою і менше вартною частиною від цїлости, а слїдом за сим постійне почуваннє слабости й безрадности, якась зневірена безнадїйність, безвиглядна розпука, інерція думки й дїла.  

Під час теперішньої війни довело ся менї перший раз стрінути ся масово з так званим "простолюддям" з російської України. Се були полонені російські жовнїри, головно селяне, опісля міські робітники, з усяких українських ґубернїй Росії від городненської до курської, від бесарабської до области Терек, одним словом з цїлої російської України від найблизших нам західних до найдальших східних окраїн нашої рідної землї.  

Полїтичний огляд.   Вже півтретя року стоїть Европа в воєннім огнї. Всї зусилля воюючих держав спрямовані назверх до того, щоб виграти війну, отже виставити як найбільшу спільність жовнїрів і мунїції; в серединї, щоб перетривати війну, отже видобути з суспільности як найбільше господарсько-творчих сил і найбільше відпорности супроти всїх тих небезпек, які грозять воюючим державам не тільки на полї боїв з боку ворога, але і в краю зі сторони всїляких духових і матеріяльних чинників, що впливають на суспільність.