Паркувальний хаос

Транспортний безлад у найбільших містах Галичини — ситуація так само традиційна, як і брак якісного покриття на українських шляхах. Нестача паркінґів у центральних частинах міст вкупі з непереборним бажанням автовласників заїхати «під саму хату» перетворюють транспортні маґістралі на територію хаосу. Аби-як припарковані авта спричиняють затори решти міського транспорту та незручності для пішоходів і велосипедистів.

З трьох обласних центрів Галичини наразі лише у Львові цю проблему намагаються вирішити комплексно. 12 квітня виконком погодив Концепцію паркувальних і пішохідних зон. У ній передбачено чотири стадії вирішення проблем паркування. Спершу в місті влаштують закриті паркувальні зони й очистять пішохідну зону від авт. Згодом кількість паркувальних зон зі шлаґбаумами збільшать. А коли українські законодавці чітко пропишуть механізм збору грошей і процедуру накладання штрафів, тоді закриті зони паркування відкриють і встановлять там паркомати. Останньою стадією вирішення проблеми транспортного хаосу у Львові мало б стати перенесення паркомісць з вулиць міста в наземні та підземні паркінґи.

Схожих концепцій вирішення проблем з паркуванням немає ні у Тернополі, ні в Івано-Франківську. На запитання «Z» про комплексне вирішення проблеми місцеві чиновники відсилали або до постанови Кабінету Міністрів про правила паркування та порядок розміщення паркувальних майданчиків, або до працівників ДАІ, які, на їхню думку, мають стежити за порушниками правил паркування. За такої ситуації часто потерпають не лише водії та пішоходи. Заручниками хаотичного безкоштовного паркування стають також оператори офіційних паркувальних зон.

Про те, як транспортну проблему намагаються вирішити у Львові, про нову концепцію паркування, недосконале законодавство та бажання очистити центр міста від автомобілів «Z» говорив з радником міського голови з питань велоінфраструктури Олегом Шмідом.

ОЛЕГ ШМІД: Створювати паркомісця у центрі Львова — це гасити пожежу бензином

- Розкажіть, будь ласка про нову концепцію паркування у Львові? В чому її суть?

- Це не тільки концепція паркування, це і концепція створення пішохідних зон. Бо треба розділити дві ці сфери. Вони одна одній допомагають. На виконкомі було прийнято два документи. Концепція визначає шлях, яким ми рухаємося, і мету, до якої ми повинні прийти. Вона не містить особливої конкретики. Концепція ділиться на чотири стадії. Окрім цієї концепції, виконком прийняв програму заходів першої стадії. Вона триває недовго — лише один рік. Це пілотний проект. Ми хочемо спершу подивитися, що з цього вийде, а тоді рухатися в напрямку реалізації концепції.

- Що це за програма?

- Програма проста і конкретна. У нас де-юре існує пішохідна зона. В межах історичних валів міста. Там, де колись були міські мури. Ця пішохідна зона існує з 1996 року, коли міська рада прийняла відповідну ухвалу. Але вона не імплементована через низку причин, які не дуже-то й залежать від міської ради.

- Які саме причини заважають імплементації?

- Перша причина — недосконалість українського законодавства, в тому числі й правил дорожнього руху. Наприклад, у правилах дорожнього руху записано, що є дві спеціальні зони — житлова і пішохідна. У них дозволено заїзд автомобілів мешканців, бізнесу, який працює в тій зоні. У розділі про житлову зону записано: «без права паркування», а в розділі про пішохідну цього немає. Тобто дозволено заїзд певній категорії автомобілів: мешканців пішохідної зони і підприємців, які там працюють. А тепер порахуйте, скільки бізнесів у нас є в центральній частині міста — це купа магазинчиків. У тих магазинах працюють люди середнього достатку. Майже всі вони мають авто. А тепер помножте кількість магазинчиків на тих, хто в них працює і має автомобіль. Кожен бізнес може мати по три авто при вході до свого магазину. А якщо взяти, наприклад, ресторан, то ще більше.

- Ви рахували їх приблизну кількість?

- Ні, ну хто би таким зараз займався. Як я можу порахувати кількість авто? І для чого це? Це довга справа.

- Хоч би приблизно, щоби розуміти, скільки насправді паркувальних місць потрібно...

- Не потрібно цих паркувальних місць. Це хибна теорія. Хто сказав, що у центрі потрібно створювати такі місця?

- А що тоді робити?

- Я знаю абсолютно іншу теорію. Візьмемо міста успішні, навіть ті, що недалеко від нас. Скажімо, навіть Перемишль. Там керуються європейськими тенденціями. А в ЄС прийняті норми, щоби менше машин було в центральних частинах міст. І вони нині переходять від створення паркомісць у центрі до їх обмеження. Розумієте, коли ви створюєте в центрі місця для паркування, то таким чином залучаєте сюди транспорт і поглиблюєте транспортну проблему. А вона існує лише в центрі міста — більше ніде її не існує. Більше того, у центрі міста не існує транспортної проблеми для авто, які проїжджають. У нас немає так багато авто, щоб вони створювали проблеми при проїзді. Транзитна спроможність вулиць є достатня. Знаєте чому у нас затори?

- Чому?

- Через паркування. І через легальне, і через нелегальне. У нас машини не можуть проїхати через припарковані авто. Наприклад, проспект Свободи має в одному напрямку три смуги. Одна з них не працює. Більше того, вони паркуються на тротуарах і, таким чином, заважають перехожим. Якщо ми створюватимемо паркомісця в центрі, то, навпаки, приваблюватимемо сюди транспорт. Я вважаю, що центр міста потрібно зробити незручним для авто. І взагалі, чому місто має тратити гроші на створення місць для паркування найзаможнішої верстви населення? Уявіть людину, яка не має авто, але платить податки в бюджет міста. Чому її гроші повинні використовуватися для створення умов для верстви, яка має авто?

- Але ж власники автівок також платять податки, зокрема й ті, що входять у вартість палива...

- Податок, що включений в вартість пального, вони місту не платять. Податок в місто платять із зарплати. А за податок з пального можна вимагати якісних доріг у держави.

- А паркувальних місць вимагати не можна?

- Ні. Немає такого конституційного права — паркуватися. Є право на пересування. Є світова тенденція. Наприклад, Париж, нещодавно скасував у місті 10 тисяч паркомісць. Я розумію, про що Ви зараз скажете — про іншу цивілізовану форму паркування, про підземні паркінги. Якщо машини заганяти під землю, то вони нікому не заважають. Я за це.

- Наскільки це реально у Львові?

- Це дуже коштовна справа не тільки у нас, а всюди. Я вважаю, що ні держава, ні місто не повинні тратити на це гроші. Це повинні бути гроші приватного інвестора, який на цьому хоче заробити. А ми повинні створити для цього заробітку умови.

- А взагалі це реально?

- Зараз — нереально.

- Ви кажете про фінансовий бік справи, а в принципі у Львові можна будувати підземні паркінґи?

- А чому ж нереально? Я розумію: Ви зараз скажете про карстові породи, про Полтву. Але можна знайти місця. Не всюди тече Полтва. Є райони поблизу центру. Звичайно, ми не будемо на площі Ринок робити підземний паркінг, бо там усе завалиться. Але можна врізатися в гору Цитаделі. У генплані визначені ще місця для ймовірних паркінгів: під парком біля університету Франка; біля обласної ради - під сквером, що поруч; на площі Петрушевича; біля Лялькового театру. Є можливості. Але підземні парковки - це дуже коштовні проекти. Це мільйони.

- А яка приблизно вартість?

- Не знаю, я не є спеціаліст, я ж не будівельник. Але я переконаний, що абсолютно несправедливо використовувати на це гроші державні чи, тим більше, гроші міста. Їх і так мало. Міста нині бідні. Ми ж живемо у дуже централізованій державі, яка купу грошей з міст забирає у вигляді податків, а потім повертає у вигляді субвенцій і каже, що вона нас дотує. Яке дотує? Ми всі державу дотуємо. Це наші гроші забирають. Це несправедливо влаштована бюджетна система. Тому позавуличне паркування повинно створюватися коштом інвесторів.

- Чи є зараз інвестори, готові вкладати гроші в надземне чи підземне паркування?

- Немає і не буде.

- А їх хтось шукає взагалі?

- Звичайно, кожен інвестор, який приходить, отримує пропозиції від міської ради. Були закордонні фірми, які цікавилися будівництвом, вивчали наше законодавство, наші правила дорожнього руху, вивчали наші умови і відмовлялися від цієї ідеї. Були навіть спроби шахрайства, коли купували начебто під проект парковки, але згодом перепрофільовували проект і хотіли там готель будувати. Але справа не в цьому, у нас є одна важлива причина, через яку інвестори не з'являться.

- Яка саме?

- Хаотичне безплатне паркування. Воно здатне занапастити місто. Якщо так протриває ще кілька років, то це місто стане некомфортним для життя, і з нього почнуть виїжджати люди. Так, як це сталося з Детройтом. Там колись жило 2 мільйони населення. І є дві причини, чому нині там живуть 700 тис. Перша, звісно, це безробіття після закриття величезних автозаводів. А друга — те, що Детройт було просто жахливо незручним містом для людей. Там набудували автострад, людям не було куди подітися. Зараз місто порожнє — ходи хоч по дорозі.

- Гаразд, а як міська влада бореться з хаотичним паркуванням?

- Міська рада має єдиний інструмент, яким можна боротися — це стовпчик. Можна ще боротися евакуаторами разом з нарядом ДАІ, але це є дуже і дуже юридично складна процедура. Бо багато власників подають у суд, а наш найгуманніший суд виносить рішення, що авто не можна забирати, де б воно не стояло. Хоч на голові в мешканців. Є в законодавстві така норма, що авто можна забирати у присутності ДАІ, бо вона повинна визначити порушення правил паркування. Працівник евакуатора не має такого права. Так от, забирати можуть «за умови створення суттєвих перешкод для руху транспорту». В оце слово «суттєвих» все і впирається. Як визначити, «суттєво» перешкоджає чи ні? Власник авто подає в суд, і суд визнає, що не суттєво. Це дуже суб'єктивно.

- Тобто в Україні немає нормального закону, який би реґулював...

- Немає. Законодавство стоїть на захисті власників автомобілів. І це тому, що закони пишуть ті люди, які 90% часу пересування перебувають в авто. Вони не користуються громадським транспортом, не ходять пішки, не користуються велосипедом. Усі нардепи їздять на авто, тому й приймають закони, що полегшують життя їм. У нас створенні такі умови, що автомобілісти всюди мають пріоритет. Навіть якщо паркуються на дитячому майданчику. А якщо у нас паркуватися можна всюди, то скажіть, будь ласка, який інвестор буде будувати підземні паркінги? Він його збудує, і паркінг буде порожній. Недосконалість законодавства спричиняє хаос у сфері паркування. За таких умов ми ніколи не зможемо перейти до цивілізованих способів паркування і залучити інвесторів. Тому концепція, прийнята виконкомом, передбачає певний алгоритм дій, які створять умови для будівництва підземних паркінгів. Перша умова — контроль над паркуванням в місті. Ми повинні регулювати паркування в центральній частині міста тарифами. У центрі повинні бути дуже високі тарифи. Але наше дуже гуманне законодавство, знову ж таки, захищає водіїв. Воно встановлює певну межу, вище якої ціну ти поставити не можеш.

- І яка межа?

- Формула прив'язана до середньої зарплати. У Львові зараз ціна 4–5 гривень за годину. Це нонсенс. В Європі за годину платять 4 євро. Це у 10 разів більше. Ви зразу скажете, що у нас не їхні заробітки, але, пардон, у нас автомобілі їздять кращі, ніж у Берліні. І якщо людина купує собі дорожче авто, ніж по Берліні їздять, то вона може заплатити берлінську ціну. Я думаю, що 40 грн за годину — нормальна ціна. І тоді би ми вигнали машини з центру. Хай би паркувалися за 300 метрів від центру, в іншій зоні.

- А де можна паркуватися неподалік центру? От я їхав до Вас на інтерв'ю на авто і припаркуватися неможливо ні в центрі, ні за 300 метрів від центру.

- А це Ви пожинаєте плоди паркувального раю. Через це і мусите терпіти певні незручності. Якби Ви платили немалі гроші за паркування, то за потреби приїхали б в центр і знали б, що матимете гарантоване місце на вулиці Валовій для паркування. Успішні в цьому сенсі міста регулюють тарифи. Якщо вони бачать, що попит дуже сильний, то піднімають ціну. В Парижі і Барселоні розроблена така схема: вони регулюють тарифи у такий спосіб, щоби на парковках завжди було 85% місць зайнято, а 15% — вільні. Якщо немає вільних місць, то ціни піднімають. Чому Ви вважаєте, що не повинні платити за паркування?

- Я не проти того, щоб платити, але зараз немає де паркуватися навіть на платних...

- Немає, бо всюди безкоштовно паркуються.

- Який вихід?

- Зробити так, щоб усі платили. Кабмін прийняв досить прогресивну постанову. Він заборонив паркувальникам брати готівкою гроші. Тільки через безготівковий рахунок, через паркувальні апарати, магнітні картки. Але це обладнання є досить коштовне. Паркомат — це приблизно 50 тисяч гривень. А водія, який припаркувався у зоні дії паркомата, змусити платити ми не можемо. Місто не має таких повноважень. У нас досі немає юридичного підґрунття, яке б дозволяло якійсь службі приходити, всувати квитанцію за скло, і водій змушений був би заплатити. За кордоном, якщо ти не заплатиш за квитанцією, то твій штраф подвоюється.

- Це на місцевому рівні немає такого юридичного підґрунтя чи на державному?

- На державному. Немає механізму зняття штрафів за несплату за паркування.

- А місто може свій механізм придумати?

- Не може. У бюджетному законодавстві є чітко записано, за що місто має право брати кошти. І там такого немає. Зараз Кабмін, наскільки мені відомо, прийняв зміни до кількох законів, яким дав місту наразі примітивні форми знімати штрафи. Але це є законодавча ініціатива, яку ще не розглядав парламент, і я сумніваюся, що він її прийме.

- А який це спосіб?

- Кабмін запропонував, що виконкоми можуть призначати уповноважених осіб (це могли би бути особи від оператора паркування), які можуть знімати оплату, штрафувати. Але оплата нині становит 4–5 гривень. Це нонсенс.

- Виглядає, як якесь замкнуте коло.

- Якщо так триватиме далі, то це буде замкнуте коло, але життя його розірве. В умах чиновників Кабміну воно вже розірвалося. Тепер чекаємо, що прорве Верховну Раду. Якщо затвердять ці ініціативи, то міста отримають примітивні, але хоч якісь інструменти для штрафування тих, хто не платить за парковку. Якщо закон приймуть, то буде хтось, хто виписуватиме штрафи, чи блокуватиме колеса, чи ще щось. Це не є цивілізований варіант, але принаймні хоч так. Бо нині місто не має права штрафувати за неоплачене паркування. І що робити? Викликати ДАІ? А ДАІ теж не має права, бо там стоїть знак «P». Вони тільки можуть визначити, чи порушено правила дорожнього руху. А змусити того, хто безкоштовно під знаком паркування стоїть, заплатити, вони не мають повноважень. Можна хіба просити: «будь ласка, заплатіть, ви ж стояли». Нині це залежить від доброї волі водія. Сподіваємося, що після цих змін ми зможемо використовувати паркомати. Але навіть у цій ситуації є вихід. Ми можемо використовувати закриті паркувальні зони. Одна з таких буде на вулиці Валовій. Програма паркування складається з трьох кроків. Перший — зробити закриту паркувальну зону на Валовій. Другий — закриту паркувальну зону на площі Міцкевича. Третій — захистити пішохідну зону від несанкційованого в'їзду авто. Бо тут може їздити хто завгодно. Це три кроки, які розраховані на один рік.

- Як виглядатимуть закриті парковки?

- При в'їзді водій братиме магнітну картку, а при виїзді він буде її віддавати і розраховуватися. Фактично водій платитиме за користування карткою.

- Тобто при в'їзді і виїзді на Валову будуть стояти шлаґбауми?

- Так. Авто матиме можливість виїхати лише за наявності сплати і магнітної картки. Оператор не матиме можливості вручну підняти шлаґбаум — лише за допомогою картки, дані про яку фіксуватимуться автоматично.

- А обмеження руху в пішохідній зоні як виглядатиме?

- Усі в'їзди в цю зону будуть закриті. Крім трьох вулиць: Памви Беринди, Руської та Лесі Українки з боку пожежної частини. На них будуть встановлені болларди — висувні стовпці.

- І коли ці три кроки програми будуть реалізовані?

- До кінця 2013 року.

- В який спосіб буде забезпечено безперешкодну роботу медиків, рятувальників? Як вони зможуть дістатися, наприклад, до площі Ринок?

- Для цього і ставимо болларди. Якби ми хотіли повністю заборонити рух, то всі вулиці би заблокували. А так болларди будуть їх пропускати. Це буде складана технічна система, оснащена відеокамерами, переговорними пристроями, дистанційним управлінням, спеціальними мітками на трамваях, завдяки яким болларди автоматично будуть пропускати трамваї.

- Скільки коштує така система?

- В бюджет закладено 480 тисяч гривень на встановлення боллардів. А скільки коштувати буде, невідомо, бо тендер призначений на 23 травня. Ціна буде визначена на конкурсі. Я думаю, що обійдеться дешевше.

- Це на болларди чи на всю систему виділено кошти?

- Це все повністю. Зі встановленням під ключ. І навіть, здається, там вказано про річне безкоштовне обслуговування.

- Зрозуміло. А що робити мешканцям площі Ринок і прилеглих вулиць?

- Їх теж потрібно буде пропускати, але без права паркування. Вони матимуть право заїхати, вивантажити когось чи щось і виїхати.

- А де вони мають паркуватися?

- Де-небудь. Центральна частина міста не створена для автомобілів. Окупаційні влади Галичини будували центральну частину міста, і в них не було автомобільних радників. Вони збудували її для пішоходів. Розумієте, нам потрібно вирішити таке питання. Або ми повністю стираємо з лиця землі центр міста і будуємо тут зручні для авто дороги, паркінги. Або вчимося жити в цьому місті, яке збудував Данило Галицький, а польські та австрійські влади продовжили. Це місто будувалося не для парковки авто. Мусимо з цього виходити.

- Ви розповіли про перший етап концепції. Що львів'ян чекає у наступних?

- Другий етап триватиме протягом 2014 року і передбачає розширення закритих паркувальних зон з урахуванням досвіду діяльності тих, що будуть створені цього року.

- Яка територія розширення?

- Поки що є тільки пропозиції. Зокрема, зробити закриті зони на тих вулицях, що не мають транзитного значення. Наприклад, площа св. Теодора і навколишні вулиці. Туди ніхто не їде, щоб кудись виїхати — лише щоб запаркуватися. Така сама ситуація і на вулиці Чайковського. Не з початку, а від вулиці Ковжуна. Там направо повертати не можна, ви постійно повертаєте наліво і врешті виїжджаєте знову на проспект Шевченка. Це означає, що вулиця закільцьована і не транзитна. Туди їдуть, щоб паркуватися. Нехай платять за це гроші. Згодом усі ці закриті паркувальні зони вимруть. Вони робляться від безвиході. Від неможливості нормально взяти гроші за паркування. Третя стадія концепції у 2015 році потребує законодавчих змін у сфері паркування. Я думаю, в якийсь спосіб до того часу дозволять збирати платню за паркування і штрафувати за несплату. Тоді закриті паркувальні зони «вимруть». Ми повідкриваємо всі вулиці і встановимо паркомати з табличкою, яка це зона і які тут тарифи. Водій змушений буде сплатити за паркування, бо інакше заплатить штраф. Ми сподіваємося, що на той час поспіє законодавство. Четверта стадія цієї концепції передбачає позавуличні способи паркування. Зараз це неможливо, бо нині будівництво паркінгу — це марно закопані гроші. А коли інвестор побачить, що в місті паркування платне і під контролем, то тоді він побачить, що тут можна паркуватися. За гроші міста це неможливо побудувати. Одна така парковка може коштувати річний бюджет.

- Що буде на місці закритих паркінґів, коли їх ліквідують? Пішохідні зони?

- Можуть бути пішохідні зони, а можна залишити лише для проїзду. Пропускна здатність доріг тоді збільшиться, менше буде заторів.

- Чи буде ґрадація тарифів на різних паркувальних майданчиках?

- Буде. Вона і зараз є, але зараз оплату ніхто не знімає. В ухвалі сесії міськради вказано, що ареал історичного центру — 4 гривні за годину, ближній центр — 2 гривні, а на периферії — безкоштовно.

- А як мало би бути на третій стадії концепції?

- Це не від мене залежить, я законодавство не можу змінити, але моя думка — має бути дорожче.

- Чи не вважаєте Ви, що розміщення міської ради в середмісті є фактором, який притягує сюди авта, і через це також виникають проблеми з паркуванням?

- Я категорично проти перенесення міськради. Це є європейська норма. Там у всіх містах органи місцевого самоврядування розташовані в Ратуші у центрі міста. Ратуша повинна бути в центрі міста, а не на периферії. У нас тут працює півтори тисячі людей, вони кожного дня ходять на роботу. Уявіть, що буде з місцевим бізнесом, якщо ці люди поїдуть харчуватися кудись на периферію. Це величезні збитки для тутешніх підприємців.

- Але працівники міськради, про яких Ви кажете, також мають авто і їздять на ньому на роботу...

- Ну, то хай не їдуть. Треба їм створити умови, щоб вони на авто сюди не їхали. Щоб частина їздили велосипедами. А якщо на велосипеді не захочуть, то нехай паркуються за 500 метрів від Ратуші. Це є вихід. А створювати паркомісця у центрі — це гасити пожежу бензином.

- Ви працюєте в Ратуші? Як дістаєтеся на роботу?

- Або пішки, або на велосипеді. Зараз велосипед в ремонті, тому наразі пішки. Коли мені потрібно, я беру авто, але не плююся, коли не маю де припаркуватися.

- В ідеалі як би мала виглядати пішохідна зона в центрі міста?

- Думаю, вона мала би розширитися на всі вулиці, які не мають транзитного значення. Зараз є ініціатива депутатів, щоби зробити пішохідною вулицю Курбаса. Я пропоную додати ще вулицю Ференца Ліста. Ну, не є вона для транзитного руху. Вона на це не розрахована. А там дуже великий потік авто. Проспект Шевченка теж є транзитним тільки в один бік. Але можна ж на Зелену і по Князя Романа виїхати. В перспективі проспект міг би стати прекрасною пішохідною зоною. А зараз туди їздять, щоб безплатно паркуватися.