скликане на вчера (недїлю) до салї ратушевої, зробило фіяско. Неудача віча була в тім, що найперше на віче явило ся мінімальне число селян, а й ті досить пасивно відносили ся до нарад, — а відтак в невідповіднім зорґанізованю рефератів вічевих. Хід нарад віча рвав ся що хвиля, а однак лиш д-р Франко, як міг, так ратував ситуацію. Присутні на сали заявляли досить голосно і досить часто своє невдоволенє.
Початок віча був назначений на 11-ту год. рано. Ледви перед 12-ою годиною зачали всувати ся несміло до салї перші селяне, а до сеї пори по просторій сали переходжували ся лиш п. Павлик, кількох репортерів і два комісарі поліційні. Розуміє ся, що всї звертали ся до п. Павлика з допитами за причиною, а п. Павлик подавав им таку: що мовляв, селяне жалували ся, чому-сьте нам не дали знати, що віче не заборонене... Від яких селян міг про се довідати ся п. Павлик, коли таких селян не було поки-що на сали, сего не знати. Нам здає ся, що причини треба глядати в чім иншім. Найперше: пора передполуднева в недїлю невідповідна на віче, бо селянин має в тій порі богослуженє і не виїде з села, вже хоч би тому, щоби не набрати ся ганьби. О тім повинні все і всюди тямити навіть пп. радикали. Дальша причина в тім, що повіт львівскій належить до найбільше запущених і здеморалізованих під взглядом політичного освідомленя селян. Працю над освідомленєм треба зачинати з кінця, систематично, а не обмежати ся на скликуваню прихапцем віча, бо се виходить остаточно лиш на демонстрацію. В повітї львівскім засновано політичне товариство "Селяньска Рада" і оно розвиває по можности і після обставин свою дїяльність. Рівночасно веде ся рівнобіжна робота просвітно-економічна при помочи люстрацій і поучень вандрівного учителя, висиланого товариством "Просвіта". Длячого-ж, питаємо, не могли би пп. радикали, коли-б им дїйстно залежало на такій орґанізаційній роботї, доложити і своїх сил до спільної працї? Ба, бо тогдї відпали би шумні фрази о "радикальнім" вічу селяньскім, о "радикальній" орґанізації в повітї львівскім, — бо тогдї треба би було виречи ся непрошеної участи в таких вічах соціял-демократів, котрі, як се було на вчерашнім вічу, старали ся вихіснувати віче для своїх цїлей і надавали єму тон, — бо одним словом, тогдї не була би демонстрація, а справдїшна робота для "хлопскої" а не "радикальної" справи. Коли у нас в роботї народній буде класти ся в першій лінії вагу на партійність, а не на саму, справу то можна побоювати ся що чим раз частїйше будемо стрічати ся з такими фіясками якого зазнав вчера радикальний комітет вічевий.
По 12-ій годинї зійшло ся з 50 селян, і вдвоє стілько академічної молодежи рускої та львівских соціял-демократів. Були також дві-три женщини, котрі становлять звичайні декорації радикальних і соціял-демократичних зборів, а именно жидівки соціял-демократки; их брилянтові ковтки характеристично блестїли в сонїшнім світлї хлопских сїраків і кожухів. Віче могло зачати ся.
П. Михайло Павлик отворив віче промовою, в котрій сконстатував малу участь селян, а заразом і оправдав би висше згаданою причиною, — потїшаючи ся, що з того віча буде майже така сама користь, що й з великого, бо участники розкажуть по селах, що видїли і чули на вічу. — Головою зборів вибрано п. Павлика, заступником селянина Николу Смагу.
Першій реферат "о теперішнім положеню селяньства" тримав д-р Франко. Говорити тепер — казав — о економічнім положеню селяньства, значить те саме, що говорити о єго бідї. Тягари великі і ростуть, а приходи не збільшають ся. Стан грунтів не виносить стілько, щоби вистало на виживленє селян. Один або півтора морґа — за мало на житє і за богато на смерть. Хлоп галицкій о половину менше їсть, нїж повинен, але також і о половину менше робить. Так само й з худобою; нема єї чим і на чім виживити. Чим раз більше рве ся і стає тїснїйше. Треба самим собі помагати. Найперше мусимо всї пізнати свою нужду, бути єї свідомі. Всї о нїй думаймо і разом єї усуваймо. Вяжім ся в спілки економічні. Відтак заткаймо жерело всякого надужитя, всеї нашої кривди, відки би оно й не походило. Се значить, селяньство мусить стати силою політичною. Треба раз вже положити сему конець, щоби не шили нам сукмани ті, котрі на брали з нас міри. Конституція незла річ, та лихо в тім, що не припасували єї до нас. В многих сторонах беруть ся селяне до самопомочи: засновують спілки, крамницї, читальні, зсипи збіжа. Але економічно не піднесемо ся, дока політично не зорґаніуємо ся. Бо н. пр. спілка економічна добра, але одно розпорядженє може єї вбити. Длятого треба старати ся, щоби селяне брали живу участь у всяких виборах і вибирали людей, прихильних своїй справі.
По виголошеню сего реферату отворено дискусію. Зазив п. Павлика, щоби хто з селян забрав слово, прогомонїв безслїдно, бо годї на серіо трактувати промову, а радше незрозуміле балаканє селянина Гната Тучапского з Угерець незабитовских про якісь процеси, видатки і т. п. Послїдні слова того бесїдника: не дивуйте ся люде, що чоловік иде красти, розбивати — стрітили ся з протестом вічевиків.
Натомість виручили селян два робітники львівскі, складач Лозиньскій і столяр Вондьо, що належать до рускої соціял-демократичної орґанізації. Першій бесїдник говорив довго про різні справи, пригадуючи що хвиля селянам, що і він вийшов з під сїльскої стріхи. Головну причину селяньскої біди добачив п. Лозиньскій в темнотї хлопа, в тім що не посилає дїтей до школи і що взагалї боїть ся "паперу". Викладав також про різницю кари кримінальної за нечестне дїло а за політичну провину. Вкінци зазначивши, що интерес робітників по містах а интереси хлопів не богато різнять ся, напоминав селян, щоби ишли з робітниками рука в руку при слїдуючих виборах та не противили ся кандидатам соціял-демократичним. Другій бесїдник промавляв в тім самім дусї, ино вже коротше. Хлопи повинні підперти змаганя політичні соціял-демократії, бо она не робить різницї що-до справи робітничої і хлопскої. Оба бесїдники уважали потрібним вложити в свої промови застереженє, що окрема руско-україньска орґанізація соціял-демократична не суперечить такій же орґанізації польскій та що они при трактованю справи робітничої не руководять ся антаґонізмом против жидів-робітників.
Презідія віча побоючись, щоби оба виступи соціял-демократів не заохотили до дальших того рода промов, звернула ся в-друге до вічевиків з зазивом: А може би самі господарі говорили за свої кривди? На сей зазив зголосив ся до слова селянин Иван Канафоцкій з Городка (підписаний на відозві вічевій) і по досить неяснім вступі, нашпікованім мабуть для самого бесїдника незрозумілими словами, як пролєтаріят, соціялізм, анархізм, висказав своє бажанє вислати резолюцію до видїлу краєвого, взглядно до сойму, щоби викуплено грунта паньскі і сплачено их як пропінацію та розпарцельовано між селян. Тим зворотом в дискусії покористував ся д-р Франко, щоби пояснити зібраним, що радикали помістили в своїй проґрамі викупно паньских грунтів, що таке викупно, хто знає, чи і не принесло би хосен для панів, бо господарка тепер не оплачує ся а пани дістали би за грунти готовий гріш, що справа такого викупна ще далека, бо радикали не мають сили нї в соймі нї в радї державній, а сама справа вимагає ще много студій і обрахунків, — але все таки повинні селяне думати о тій справі і питати своїх послів як на ню задивляють ся.
Слїдуючій бесїдник селянин Зелиньскій з Рудна нарікав на покривдженє селян з околиць підміских Львова обовязком кватированя жовнїрів і доставлюваня форшпанів. Промова сего селянина була принята загальним признанєм, бо справдї лиш она одинока порушила реальну і жизненну квестію селян львівского повіту.
Для відміни забрав тепер слово польскій соціал демократ Козакевич і промавляв по польски. В зручній під взглядом реторичним промові виказував селянам, що не лиш не мають хісна з свого посла Абрагамовича, але просто шкоду. Посол Абрагамович не уймає ся за селяньством при так важних справах, як: підвисшенє податку консумційного від пива і горівки, як підвисшенє акцизи у Львові від продуктів поживи, як ревізія катастру грунтового. В комісії для ревізії катастру засїдають що правда два хлопи, але се хрунї, а прочі члени комісії то самі пани, котрі не будуть журити ся о справленє покривджень селяньских.
Слїдуюча промова д-ра Євг. Вацика, голови екзекутивного комітету радикального, могла послужити хиба приміром, як не повинно ся промавляти на вічах селяньских. Бесїдник говорив предовго і монотонно, а при тім мішав одні справи з другими. Сеї довгої промови короткій зміст був такій, що треба домагати ся загального права голосованя, а при надходячих виборах до ради державної зорґанізувати ся.
Складач п. Лозиньскій промавляв за тим, щоби селяне підпирали кандидата, котрого поставить партія радикальна в порозуміню з соціял-демократами.
Селянин Копестиньскій з Бірок домініканьских жалував ся на брак лїсів, на нотарів і адвокатів, та радив, щоби хлопи вибрали собі таких заступників, котрі би впали на колїна перед цїсарем і розповіли єму про хлопску біду. Цїсар не знає о сїй бідї, бо коло него пани.
Послїдний забрав голос д-р Франко. Спростував вискази попередних бесїдників, а именно що цїсар не поможе на все і треба в державі конституційній инакше доходити своїх прав, та що висказ п. Козакевича, мов би два хлопи, засїдаючі в комісії для ревізії катастру, були хрунї. Відтак коротко зреферував про намірену реформу закона громадского, про потребу зміни закона дорогового, про закон ловецкій і про реформу ординації виборчої. Предложив вічу отсі резолюції: Віче противне збірним (окружним) громадам; — шарварки мають бути скасовані, а платить ся на удержанє доріг після податку; — кождому господареви вільно мати стрільбу для охорони перед дикими звірами; — мають бути заведені безпосередні вибори.
По ухваленю тих резолюцій закрито віче по год. 3-ій з полудня.
[Дѣло, 16.11.1896]
16.11.1896