Олег БУДЗІНСЬКИЙ

Подивіться на відомі, здавалось би, історичні факти та джерела з несподіваного ракурсу – і вам відкриється те, чого ніхто досі не помічав. Наприклад, візантійське походження … Данила Галицького. Cаме це зробив професор Петербурзького університету, доктор історичних наук Олександр Майоров. 22 квітня він виступив із публічною лекцією в Українському Католицькому Університеті.

 

 

Данило Романович – один із найвідоміших руських князів; його знають не лише у Львові. Постать європейського масштабу, якій присвячено безліч статтей і наукових розвідок. На його життя припали справді великі випробування. Але якщо аналізувати результати його роботи, то можна поставити під сумнів, чи аж настільки геніальним був цей князь. Єдине, що відрізняє його від інших князів, так це те, що він мав власного літописця, який детально описав все його життя: раннє дитинство, початок політичної боротьби, конфлікт із боярами, боротьбу за Галич і так аж до останніх років життя. Жоден князь Давньої Русі не має літопису, названого його іменем.

«Літопис Данила Галицького» становить окремий науковий інтерес. Він написаний цікавою мовою, в ньому немає випадкових статей (професор Майоров іронічно називає такі тексти «статтями про погоду»). Цей літопис більше схожий на візантійську, ніж на руську історіографію. На думку професора Майорова, це не просте збіг. У своїй лекції він доводить, що не лише літопис, а й князь мав візантійське походження.

Взяти хоча б його ім’я. Серед Рюриковичів не було жодного князя з іменем «Данило».

Вважалося, що ім’я – не просто звук, воно визначає долю, тому до його вибору ставилися дуже серйозно. Серед Рюриковичів, як і в більшості княжих династій, був звичай називати дітей на честь знаних родичів, а також на честь святих, найбільш шанованих у родині. А ім’я Даниїл до князя Данила Галицького зустрічалося лише у церковних ієрархів. Багато істориків помічають це, – каже професор, – але не знаходять тому пояснень. Якби це був одиничний факт, його можна було б проіґнорувати, але те, що всі діти Данила мали виразно візантійські імена: Іраклій, Лев, Шварно (форма від Северин), Софія та Соломія, - схиляє до думки, що рід князя Романа Мстиславовича був тісно пов’язаний з візантійськими імператорами.

Про князя Романа Мстиславовича відомо чимало. Згадки про нього часто зустрічаємо в літописах. Відомо, що ніяких візантійських коренів його рід не має. Але до кінця не відомо, ким була його дружина, мати Данила. Попри те, що про неї часто згадує літописець, він називає її виключно іменем її чоловіка – «Велика Княгиня Романова». Така традиція називати дружин за іменем їхніх чоловіків, прийшла на Русь з Візантії. На думку професора Майорова, дружиною Романа Мстиславовича була старша дочка візантійського імператора Ісаака ІІ Ангела – Єфросинія. На підтвердження цієї думки професор використовує факт, що Роман Мстиславович допомагав візантійським імператорам придушувати болгарське повстання. Літопис каже, що князь Роман ходив на половців, а придунайські половці були головними союзниками болгар.

Отже, серед Рюриковичів не було жодного предка на ім`я Данило, тому Олександр Майоров вирішив шукати святого, на честь якого дитині дали таке ім’я. Першим кроком у цьому пошуку було знайти, хто ще серед Рюриковичів пізніше мав ім’я Данило. Відповідь досить несподівана – лише московські князі, яких називали на честь святого Даниїла Стовпника. У князів Олександра Невського, Івана Калити, Дмитра Донського були сини з ім’ям Данило.

А на честь якого святого назвали Данила Галицького? На думку професора Майорова, відповідь можна знайти у назвах міст, збудованих Данилом: Данилів, Стовп’є і Угровськ. Данилова не зміг взяти Батий – рідкісний і цікавий випадок. Біля Угровська знайдені залишки Данилового монастиря з кам’яною вежею ХІІІ ст. Про цей монастир згадує Папа Римський Іннокентій IV у листі до Мейнського єпископа 1247 року. Він пише, що до нього в Ліон (там у ті часи була резиденція Папи) прибув посол з Данилового монастиря – «абат» Григорій і вів переговори від імені князя Данила. Залишки аналогічної башти є і в Стовп’є.

Волинські вежі – це ще одина наукова загадка. У ХІХ ст. вважалося, що вони є залишками оборонних укріплень старих дерев’яних фортець, але сучасні дослідження спростовують цю гіпотезу. Подібних веж, окрім Волині (найбільше їх знаходять навколо Холму), на території Давньої Русі немає. Схожі вежі зустрічаються в Сирії, Грузії, колишній Візантії (навіть на території Константинополя). Тобто там, де була поширена практика стовпництва – публічної християнської аскези. Професор Майоров схиляється до думки, що така релігійна практика існувала і в середовищі князя Данила, ймовірно, названого на честь Даниїла Стовпника.

Попри велику популярність князя Данила, історикам довший час не вдавалося знайти жодного артефакту, який би належав йому особисто. 2002 року київський археолог Олександр Моця у Меджибожі (Хмельницька обл.) знайшов свинцеву печатку. На думку істориків, вона безпосередньо належить князю Данилу Романовичу. На одному боці зображено святого Даниїла Стовпника, а на іншій – архангела з державою (клейнодом) у руці. Серед науковців спочатку панували думки, що печатка належить московському князю Даниїлу Олександровичу, але вони швидко розвіялися – це географічно дуже далеко, і останній не мав жодного стосунку до Меджибожа.

Інший контраверсійний аспект біографії князя – його коронація. Не всі історики визнають факт коронування Данила Папою Римським Інокентієм IV, обґрунтовуючи цю позицію тим, що інформацію про таку подію містить лише літопис Данила Галицького. Олександру Майорову вдалося знайти інше джерело – римське. У 17-й главі офіційної біографії папи Іннокентія IV авторства Ніколо Кальві є декілька речень про те, як Папа скерував свого леґата Опізо, щоби коронувати Данила. Всі дані збігаються з літописом Данила Галицького, наголошує професор.

2014 року виповниться 750 років від дня смерті князя Данила. До цієї дати археологи й історики хочуть відшукати могилу князя (за деякими даними, крипта з його прахом мала б бути в одній із давніх церков Холма.

Лекції Олександра Майорова цінні не гіпотезами, а їхнім науковим обґрунтуванням. Щоби впевнитися в об’єктивності інформації, її потрібно, по можливості, перевірити в якомога більшій кількості першоджерел, - наголошує Майоров, - співставити дані з різних країн, вивчити контекст подій, їхнє історичне тло. Добре якщо є прямі докази пов`язаності історичного персонажа з тією чи іншою подією, але в давній історії такого щастя практично не трапляється, тому слід навчитися шукати опосередковані свідчення.

23.04.2013