З «перезавантаженням» американсько-російських стосунків, яке обіцяв Барак Обама, щось ніяк не складається. Вашинґтон далі розвиває програму антиракетного захисту, Москва нарощує звичайні та ядерні озброєння. Дві атомні держави обмінюються закидами й «чорними списками», згортають спільні миротворчі програми.
Найбільше підточила деревце «транс-тихоокеанських» взаємин смерть Сєрґея Магнітского — бухгалтера й аудитора британської юридичної фірми Firestone Duncan. Магнітський, до речі, народився в Одесі 1972 року.
24 листопада 2008 року його заарештували за звинуваченням у фінансових махінаціях. Російська прокуратура закидала Магнітському допомогу в уникненні оподаткування фондові Hermitage Capital Management. А колеґи Магнітського вважають, що його арештували за те, що він розкрив злочинну схему, за допомогою якої російські правоохоронці й чиновники у співпраці з кримінальниками відмивали мільярди рублів.
Згідно з публікаціями в незалежній російській пресі, справа виглядала так. Firestone Duncan надавав послуги Hermitage Capital Management. Ще кілька років тому цей фонд, очолюваний британцем Вільямом Браудером, був чи не найбільшим іноземним інвестором в Росії.
2007 року російські податківці звинуватили Фонд в ухиленні від сплати податків. Правоохоронці провели обшуки і в офісах Hermitage Capital Management, і в офісах Firestone Duncan. Під час обшуків вилучили не лише документацію фірм, а й їхні печатки. Відтак все вказує на те, що вилучені документи і печатки використано для перереєстрації фірми на нових власників і подальшого незаконного зняття з рахунків фірм 5,4 млрд. рублів. Саме про це публічно й заявив Магнітський.
Чи справді так все відбувалося — тепер буде дуже складно з’ясувати, бо 16 листопада 2009 року Магнітський помер у лікарні СІЗО «Матроская тішина».
Для західного світу Магнітський став символом мучеництва за справедливість, борцем з корумпованістю російської правоохоронної системи, «кришованої» найвищою владою. Безперечно, його смерть стала дуже болісним ударом по реноме Владіміра Путіна на Заході. Те, що розслідування смерті Магнітського в СІЗО мало нульовий результат, свідчить про одне з двох. Або Путін не такий вже й всемогутній, далеко не все йому підвладне у силовій системі Російської Федерації. Або він жорстко інкорпорований у цю систему, тому — бажає він того чи ні — йому доведеться захищати її до останнього подиху.
Зрозуміло, що ні перший, ні другий варіант не сприяє зближенню Кремля й Білого дому. Москва далі застовуватиме до Америки аґресивну риторику й інструменти зовнішньополітичних відносин, напрацьовані за роки «холодної війни».
Вашинґтону, своєю чергою, не залишатиметься нічого іншого, як вдаватися до створення засобів захисту. Саме тому Бушева система протиракетної оборони нині знову стала актуальною, попри запевнення Обами, що цей проект закривається через непотрібність. Москва ж відповідає новими програмами ядерних озброєнь, ракетними програмами, в яких передбачено навіть відновлення так званих «ракетних бронепотягів» — бойових залізничних ракетних комплексів.
Найабсурднішою гранню нового американсько-російського протистояння стала так звана «дитяча війна», коли російські політики вирішили заборонити можливість усиновлення російських дітей-сиріт громадянами Сполучених Штатів. Особливої гостроти вона набула після смерті Максіма Кузьміна в Техасі. І хоч тамтешні правоохоронні органи не виявили у смерті дитини жодної провини батьків-усиновлювачів, та це не спинило антиамериканського запалу Державної думи Росії. Депутати миттєво ухвалили так званий «закон Діми Яковлєва» (за іменем ще одного російського хлопчика, який загинув через необережність американських прибраних батьків), що вже був підготований і чекав слушного часу.
Після цього американці зрозуміли: якщо цинізм російських політиків дозволяє їм інструменталізовувати дитячі смерті, то навіть складно собі уявити, як можна було б апелювати до їхньої моралі, сумління й порядності.
Отже, наступними роками можна очікувати лише ескалації напружень. У цьому сенсі знову стає актуальною «Велика шахівниця» Збіґнєва Бжезінського. Концепція передбачає, що у протистоянні з реґіональними лідерами (в цьому разі — Росія) Вашинґтон пропонує союзництво так званим «другим номерам» (у цьому разі — Україна). Так Київ може знову вступити в геополітичну гру й здобути протекцію Вашинґтона, яка нині стає йому життєво необхідною.
23.04.2013