Війна вже внесла багато ріжних змін у сучасне життє, а тих змін далї буде ще більше. Між иншим вона зблизила до себе ріжні народи в державі й ріжні суспільні верстви серед поодиноких народів.
Війна покликала під боєві знамена все здорове мужеське населеннє, без огляду на походженнє і соціяльне положеннє та зрівняла всїх у способі життя, в правах і обовязках і в небезпецї супроти смерти. На полї бою стоять у рядах геройської австро-угорської армії альпейські Нїмцї поруч з Українцями з Галичини, робітник з віденської фабрики — побіч свого роботодавця, селянин-хлїбороб — поруч шляхтича-аристократа.
Переходові се явища воєнного часу, але вони утворять підставу близшого звязку між народами й станами між собою і може зостануть ся знаменем теперішньої заверюхи.
Вищі верстви зіткнули ся близше в часї війни з ширшими народнїми масами, довідуючи ся від них багато для себе нового й цїкавого, збуваючи ся з свого боку деякого упередження. Щось з того лишить ся на все і по війнї.
Те, що сказано про найвищі суспільні верстви, відносить ся до якоїсь міри також до деяких членів Пануючого Дому. Їх високе положеннє робить їх може ще чутливійшими в зносинах з новими людьми й окруженнєм, з якими зводить їх війна.
Також багато наших околиць і домів мали честь приймати в себе жовнїрів і офіцерів з найвищих аристократичних кругів, а навіть і з Пануючого Дому. В способі життя нашого народу, в його звичаях, обичаях і ин. могли вони побачити для себе багато цїкавого, деякі з них стали студіювати його мову, його піснї, звичаї та змагання і т. д. і загалом близше пізнавати цїле життє нашого народу.
Між тими високими особистостями, що стикають ся з нашим народом, звертає на себе очі Українцїв Архикнязь Вільгельм, син Архикнязя Карла Стефана, надпоручник 13 полку уланів, що складаєть ся тільки з Українцїв.
Недавно одна українська часопись подавала, що Архикнязь Вільгельм обходить ся незвичайно добре з підчиненими собі жовнїрами й сим зискав собі необмежене привязаннє і любов серед Українцїв у цїлім полку. Від осіб, які близше мали нагоду пізнати Архикнязя, довідуємо ся, що привязаннє Українцїв-жовнїрів до Архикнязя має глибші причини: стикаючи ся з ними, мав молодий Архикнязь нагоду близше пізнати галицьких Українців і оцїнити справедливо їх вірність і відданість державі. Тому почав Архикнязь прихильно відносити ся загалом до Українцїв: студіює українську мову, стараєть ся, щоб задоволено духові потреби Українцїв-жовнїрів, цїкавить ся українськими піснями, національною ношею і т. д. Жовнїри-Українцї зложили в дарунку свому улюбленому наставникови гарно вишивану сорочку й мали приємність нераз бачити Архикнязя в сїй сорочцї, яким і представляє його подана ось тут фотоґрафія.
Можна сподївати ся, що Архикнязь робитиме дальші кроки в своїй цїкавости до українського народу та що Українцї матимуть в Його особі людину, яка всесторонньо пізнає положеннє українського народу, його потреби та змагання.
[Вістник Союза визволення України]
04.02.1917