З днем 22 січня пов’язують знакові події в історії України. Серед яких і проголошення незалежності Української Народної Республіки (УНР) IV Універсалом Української Центральної Ради (УЦР) 22 (за старим стилем – 9) січня 1918 року.
Новий стиль (Григоріанський календар) почав діяти в УНР з 16 лютого 1918 року, цей день стали вважати 1 березням.
Хоча УНР була утворена ще ІІІ Універсалом 20 (7) листопада 1917 року, але нова республіка все ще залишалася у федеративному зв’язку з Росією. Натомість у IV Універсалі вже чітко проголошувалося, що: «Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу» ¹.
Таким чином першим Днем Незалежності треба було би вважати 22 січня. Але в 10 томній «Енциклопедії історії України» прийняття й ухвалення IV Універсалу на різних сторінках трактується під різними датами. Так наприклад у томі 5 написано: «проголошення УЦР 22 (9) січ. 1918 IV Універсалу й незалежності УНР» ². Натомість у томі 10 – «ЧЕТВЕРТИЙ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ – державно-правовий акт, який проголосив повну держ. незалежність Української Народної Республіки. Ухвалений Комітетом Української Центральної Ради 24 (11) січня 1918» ³.
Насправді ж IV Універсал був ухвалений у ніч на 12 (25) січня 1918 року на засіданні Малої Ради Української Центральної Ради. Про це писав професор Інституту держави та права ім. В.М.Корецького, суддя Конституційного суду України (1996–2005) Олександр Мироненко (1942–2014) в «Юридичній енциклопедії». IV Універсал – «акт, яким було проголошено самостійність, незалежність і суверенітет Української Народної Республіки. Ухвалений у ніч на 12 (25).І 1918 на засіданні Малої Ради Української Центральної Ради» ⁴.
На архівному примірнику Універсалу ⁵ (датований 11 січня – 24 січня за новим стилем) бачимо: на 1-й сторінці у верхньому куті напис олівцем «11 січня проголошено», а на останній (5-й) сторінці – в написі «У Київі 11 січня 1918 року» виправлену цифру 11 на 9. На друкованих у січні 1918 року листівках з текстом IV Універсалу дата взагалі не вказувалася. Повний текст подаємо в Додатку.
Подивимося, що написано у протоколах Центральної Ради.
Будівля Української Центральної Ради
«11 січня 1918 р. (Матеріали засідання Малої Ради)
Величезної історичної ваги засідання відбулося 11 січня. Урочисте засідання це розпочалося лиш на початку 1-ї год. ночі [фактично 12 січня – І.М.], бо до того часу фракції обговорювали в остаточній формі Універсал.
Публіка, якої набилося сила-силенна, терпляче чекала початку.
Професора М.Грушевського і В.Винниченка, коли вони з’явились у залі, зустрічають оплесками.
Головою професор М.Грушевський. Одкривши засідання, він передпосилає читанню Універсала коротку промову.
Промова проф. М.Грушевського
«Високі збори! Українські Установчі збори, призначені 3-м Універсалом нашим, не могли зібратись у призначений день 9 січня тому, що останніми днями виникли всякі заколоти. Тим часом обставини зложилися так, що відкладання Установчих зборів не можна довше терпіти. Народ наш прагне миру. І Українська Центральна рада доложила всіх зусиль, щоб дати мир негайно. Але петроградське правительство, Совіт народних комісарів, оголошує нову «священну» війну, а з другого боку, це правительство насилає військо своє, червоногвардійців та більшовиків, на Україну і веде з нами братовбивчу війну. Щоб дати нашому правительству змогу довести справу миру до кінця і захистити від усяких замахів нашу країну, Українська Центральна рада постановила не відкладати до Установчих зборів ті справи і в цій цілі Українська Центральна рада вже з 9 січня відбувала перманентне, безпереривне засідання аж до цього часу і постановила важну річ – видати оцей Уніварсал.
Запрошую високі збори вислухати 4-й Універсал».
Присутні, всі як один, встають. Настає урочиста напружена тиша. Професор М.Грушевський твердим, трохи схвильованим голосом, ясно вимовляючи кожне слово, голосно читає 4-й Універсал. Історична, незабутня хвилина... Коли він прочитав слова Універсалу: «Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу» – буря овацій потрясла стіни залу засідань. Крики «Слава самостійній Україні!» злилась у загальний переможний гук раба, вирваного з кривавої неволі.
Так само з величезним захопленням були зустрінуті і інші місця Універсалу, як-от: що влада належатиме Центральній Українській раді та її виконавчому органові, який однині матиме назву Ради народних міністрів, про очищення України від більшовиків, про передачу землі і ін. Після прочитання Універсалу знову гучні прояви однодушного ентузіазму.
Універсал ставиться на голосування. Коли виявилось, що голосування буде поіменне, член фракції у. с.-д. д-дій Неронович виходить з залу.
Секретар Ради д-дій Єреміїв викликає прізвища членів Ради і вони відповідають. Всі українські фракції (с.-д, с.-р. і с.-ф. [соціал-демократи, соціалісти-революціонери і соціалісти-федералісти – І.М.]) висловились за, російські меншовики і Бунд – проти, р. с.-р. [російські соціалісти-революціонери– І.М.], Поалей Ціон і є. с. р. п. – утримались, революційна фракція п. п. с. [Польської партії соціалістичної – І.М.] – за.
У голосуванні брали участь 49 членів Ради, з них – 39 – за, 4 – проти і 6 утрималось.
Результати голосування були зустрінуті овацією і співом «Ще не вмерла Україна».
Поза чергою взяв слово голова Ради народних міністрів В.Винниченко.
За пізнім часом о пів на другу засідання переривається до слідуючого дня.
Нова Рада. – 1918. – 13 січ.» ⁶.
Чому ж дату проголошення незалежності перенесли на три дні раніше? Насамперед для визнання України державами, з якими терміново підписували у Бресті мирний договір – Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Туреччиною в ніч з 8 на 9 лютого 1918 року. Адже зі сходу на Київ рухалася більшовицька навала.
Підписання Берестейського мирного договору 8-9 лютого 1918 р. Зліва направо: німецький генерал Брінкманн, Микола Любинский, Микола Левитский, Олександр Севрюк, генерал Макс Гоффманн и Сергій Остапенко.
Хоча саме ці Центральні держави були не менш зацікавлені у підписанні цього мирного договору, щоби вирішити свої продовольчі проблеми та звільнити дивізії зі Східного фронту для інших театрів бойових дій світової війни.
Оттокар Чернін фон Худеніц
Учасник перемовин у Бресті міністр закордонних справ Австро-Угорщини Оттокар Чернін фон Худеніц наводить у своїх спогадах телеграму отриману від цісаря Карла І після підписання договору: «Глибоко схвильований і ощасливлений звісткою про укладення миру з Україною, складаю Вам, дорогий граф Чернін, сердечну подяку за вашу доцільну і успішну діяльність. Ви мені справили кращий день мого правління, за цей час повного настільки важких турбот, і я молю Всевишнього Бога допомогти Вам і далі у Вашій важкій праці на благо імперії і її народів. Карл» ⁷.
А наступного (1919-го) року 22 січня на Софійському майдані у Києві був проголошений Акт Злуки, який зачитав член Директорії УНР професор Федір Швець ⁸. Цей Універсал Соборності (дехто його називає V Універсалом) був ратифікований Конґресом трудового народу України того ж дня ввечері у будинку міської опери в Києві.
Відтоді й склалася традиція відзначати День Соборності та День Незалежності УНР в один день 22 січня.
ПРИМІТКИ:
¹ Українська Центральна Рада. Документи і Матеріали. Т. 2. – К., 1997. – С. 102-104.
² Енциклопедія історії України: В 10 т. / Редкол.: В.А.Смолій (голова) та ін. – К.: Наукова думка, 2003–2013. – Т. 5. – С. 140.
³ Там само. – Т. 10. – С. 531.
⁴ Мироненко О. Четвертий Універсал Української Центральної Ради // Юридична енциклопедія : [в 6 т.]. – К., 1998.
⁵ Четвертий універсал Української Центральної ради, 9 січня 1918 р. // ЦДАВО України, ф. 1063, оп. 2, спр. 2, арк. 2-6.
⁶ Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. Т. 2. – К., 1997. – С. 101, 102.
⁷ Чернин О. В дни мировой войны. Воспоминания бывшего австрийского министра иностранных дел. – Москва, Петроград, 1923. – С. 269.
⁸ Матвій Стахів. Україна в добі Директорії УНР. – Скрентон. 1963, т. 2. – С. 53-57.
ДОДАТОК
Четвертий універсал Української Центральної Ради
4-й Універсал (перша й остання сторінки)
11 січня 1918 р.
Народе України.
Твоєю силою, волею, словом стала на землі українській вільна Народна Республіка. Справдилась колишня давня мрія батьків твоїх – борців за вольності і права трудящих.
Але в тяжку годину відродилась воля України. Чотири роки лютої війни знесилили наш край і людність. Фабрики товарів не виробляють. Заводи спиняються. Залізниці розхитані. Гроші в ціні падають. Хліба зменшується. Насуває голод. По краю розплодились юрби грабіжників і злодіїв, особливо, коли з фронту посунуло військо, зчинивши криваву різню, заколот і руїну на нашій землі.
Через усе це не могли відбутися вибори в Українські Установчі збори в приписаний нашим попереднім Універсалом час і ці Збори, призначені на нинішній день, не могли зібратись, щоб прийняти з наших рук нашу тимчасову найвищу революційну владу над Україною, уставити лад в Народній Республіці нашій і організувати нове правительство.
А тим часом Петроградське правительство народних комісарів, щоб привернути під свою владу вільну Українську Республіку, оповістило війну Україні і насилає на наші землі своє військо, красногвардейців-більшовиків, які грабують хліб у наших селян і без всякої плати вивозять його в Росію, не жаліючи навіть зерна, наготовленого на засів, вбивають неповинних людей і сіють скрізь безладдя, злодіяцтво, безчинство.
Ми, Українська Центральна рада, зробили всі заходи, щоб не допустити цеї братовбивчої війни двох сусідніх народів, але петроградське правительство не пішло нам назустріч і веде далі криваву боротьбу з нашим народом і Республікою.
Крім того, те саме петроградське правительство народних комісарів починає затягати мир і кличе на нову війну, називаючи її до того ще «священною». Знов польється кров, знов нещасний трудовий народ повинен класти своє життя.
Ми, Українська Центральна рада, обрана з’їздами селян, робітників і солдатів України, на те пристати ніяк не можемо, ніяких війн піддержувати не будемо, бо український народ хоче миру і мир демократичний повинен бути якнайшвидше.
Але для того, щоб ні руське правительство, ні яке інше не ставали Україні на перешкоді, установити той бажаний мир, для того, щоб вести свій край до ладу, до творчої роботи, до скріплення революції та волі нашої, ми, Українська Центральна рада, оповіщаємо всіх громадян України:
Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу.
Зо всіма сусідніми державами, як то Росія, Польща, Австрія, Румунія, Туреччина та інші, ми хочемо жити в згоді й приязні, але ні одна з них не може втручатися в життя самостійної Української Республіки.
Власть у ній буде належати тільки народові України, іменем якого, поки зберуться Українські Установчі збори, будемо правити ми, Українська Центральна рада, представництво робочого народу, селян, робітників і солдатів, та наш виконавчий орган, який однині матиме назву Ради народних міністрів.
Отож, насамперед приписуємо правительству Республіки нашої – Раді народних міністрів – від цього дня вести розпочаті вже нею переговори про мир з Центральними державами цілком самостійно й довести їх до кінця, незважаючи ні на які перешкоди з боку яких-небудь інших частин бувшої Російської Імперії, і установити мир, щоб край наш розпочав своє господарське життя в спокої й згоді.
Що ж до так званих «більшовиків» та інших напастників, що нищать та руйнують наш край, то приписуємо правительству Української Народної республіки твердо й рішуче взятися до боротьби з ними, а всіх громадян нашої Республіки закликаємо: не жаліючи життя боронити добробут і свободу нашого народу. Народна Українська Держава повинна бути вичищена від насланих з Петрограда найманих насильників, які топчуть права Української Республіки.
Незмірно тяжка війна, розпочата буржуазними правительствами, тяжко змучила наш народ, знищила наш край, розбила господарство. Тепер тому мусить бути кінець!
З тим, як армія буде демобілізуватись, приписуємо відпускати вояків, після підтвердження мирних переговорів – розпустити армію зовсім, а потім замість постійної армії завести народну міліцію, щоб військо наше служило охороні робочого народу, а не бажанням пануючих верств.
Поруйновані війною і демобілізацією місцевості мають бути відновлені за поміччю і заходами державного нашого скарбу.
Коли вояки наші повернуться додому, народні ради – волосні й повітові та міські думи мають бути переобрані в час, який буде приписано, щоб і вояки наші мали в них голос. А тим часом, щоб встановити на місцях таку власть, до якої б мали довір’я й яка б спиралась на всі революційно-демократичні верстви народу, Правительство повинно закликати до співробітництва з місцевими самоврядуваннями ради селянських, робітничих і солдатських депутатів, вибраних з місцевої людності.
В справі земельній комісія, вибрана на останній сесії нашій, вже виробила закон про передачу землі трудовому народові без викупу, прийнявши за основу скасування власності й соціалізацію землі, згідно з нашою постановою на сьомій сесії. Закон цей буде розглянено за кілька день в повній Центральній раді, і Рада народних міністрів вживе всіх заходів, щоб передача землі в руки трудящих уже до початку весняних робіт через земельні комітети неодмінно відбулась. Ліси ж, води і всі багатства підземні яко добро українського трудящого народу, переходять в порядкування уряду Української Народної Республіки.
Війна також відібрала на себе всі трудові заробницькі сили нашої країни. Більшість заводів, фабрик і майстерень виробляли тільки те, що було потрібно для війни, і народ зостався зовсім без товарів. Тепер війні кінець! Отож приписуємо Раді народних міністрів негайно приступити до переведення всіх заводів і фабрик на мирний стан, на вироблення продуктів, потрібних насамперед трудящим масам.
Та сама війна наплодила сотні тисяч безробітних, а также інвалідів. У самостійній Народній Республіці України не повинен терпіти ні один трудящий чоловік. Правительство Республіки має підняти промисловість держави, має розпочати творчу роботу у всіх галузях, де всі безробітні могли б знайти працю і прикласти свої сили та вжити всіх заходів до забезпечення скалічених та потерпівших од війни.
За старого ладу торговці та різні посередники наживали на бідних пригноблених класах величезні капітали. Однині Народна Українська Республіка бере в свої руки найважніші галузі торгівлі і всі доходи з неї повертатиме на користь народу.
Торг товарами, які будуть привозитись з-за кордону і вивозитись за кордон, буде вести сама держава наша, щоб не було такої дорожнечі, яку терплять найбідніші класи через спекулянтів. Правительству Республіки на виконання цього приписуємо розробити і представити на затвердження закони про це, а також про монополію заліза, угля, шкури, тютюну і інших продуктів і товарів, з яких найбільш бралося прибутків з робочих класів на користь нетрудящихся.
Так само приписуємо встановити державно-народний контроль над всіма банками, які кредитами (позиками) нетрудовим масам допомагали визискувати класи трудові. Однині позичкова поміч банків має даватися, головним чином на піддержку трудовому населенню та на розвиток народного господарства Української Народної Республіки, а не [на] спекуляції на різну банкову експлуатацію (визиск).
На грунті безладдя, неспокою в житті та недостачі продуктів росте невдоволення серед деякої частини людності. Тим невдоволенням користуються різні темні сили і підбивають несвідомих людей до старих порядків. Ці темні сили хочуть знов підвернути всі вільні народи під єдине ярмо Росії. Рада народних міністрів повинна рішуче боротися зо всіма контрреволюційними силами, а всякого, хто кликатиме до повстання проти самостійної Української Народної Республіки, до повороту старого ладу, того карати, як за державну зраду.
Всі ж демократичні свободи, проголошені 3-м Універсалом, Українська Центральна рада підтверджує і зокрема проголошує: в самостійній Народній Українській Республіці всі нації користуватимуться правом національно-персональної автономії, признаним за ними законом 9 січня.
Все, що з вичисленого в сім Універсалі не встигнемо зробити ми, Центральна рада, в найближчих тижнях, певно, довершать, справлять і до останнього порядку приведуть Українські Установчі збори.
Ми наказуємо всім громадянам нашим проводити вибори до них як найпильніше, вжити всіх засобів, щоб підрахунок голосів закінчено якнайскорше, щоб за кілька тижнів зібрались наші Установчі збори, найвищий господар і впорядчик землі нашої, і закріпили свободу, лад і добробут конституцією нашої незалежної Української Народної Республіки на добро всього трудящого народу її, тепер і на будуче. Сьому ж найвищому нашому органові належатиме рішити про федеративний зв’язок з народними республіками бувшої Російської держави.
До того ж часу всіх громадян самостійної Української Народної Республіки кличемо непохитно стояти на сторожі добутої волі та прав нашого народу і всіма силами боронити свою долю від усіх ворогів селянсько-робітничої самостійної Республіки Української.
Українська Центральна рада
У Києві
9 січня 1918 р.
Вістник Ради народніх міністрів Української Народньої Республіки. – 1918. – 13 січ.
(Українська Центральна Рада. Документи і Матеріали. Т. 2. – К., 1997. – С. 102-104)
25.01.2017