Як переконати, коли факти не працюють

Майкл Шермер

Чи ви якось помічали, що люди, яким ви наводите факти, що суперечать їх переконанням, не завжди змінюють свою думку? Мені доводилось не раз з цим стикатись. Узагалі-то люди схильні навіть укріплюватися у своїх хибних переконаннях, коли проти них згромадилися незлічення факти. Причина цього полягає у захисних механізмах світогляду, який мобілізується перед атакою загрозливих фактів.

Креаціоністи, наприклад, ставлять під сумнів теорію еволюції та її докази в окам’янілостях та ДНК, адже вони переконані, що секулярні сили у такий спосіб хочуть побороти релігію. Антивакцинатори не довіряють фармацевтичним компаніям і вважають, що гроші корумпують медицину. Це змушує їх вірити у те, що вакцини спричиняють аутизм у дітей, хоча єдине дослідження, в якому йшлося про такий зв’язок, відкликали, а його автора звинуватили в науковому обмані. Прихильники «теорії змови 9/11» перебільшують такі деталі, як, наприклад, температура плавлення сталі в будівлях Всесвітнього торгівельного центру, і вірять, що уряд їм бреше і сам організував теракти, щоб перекроїти світовий порядок. Противники глобального потепління рахують деревні кільця, шари льоду, ppm парникових газів, і все тому, що вони вважають себе дуже відданими свободі, яка для них полягає в тому, що уряд не має права обмежувати промисловців викидати в атмосферу яку завгодно кількість СО₂. А ті, кому не дає спокою місце народження Барака Обами, відчайдушно називають його оприлюднений сертифікат фальшивкою, адже вважають, що перший президент-афроамериканець – комуніст, який хоче знищити Америку.

Прихильники усіх цих теорій мають одну спільну рису: вони вважають, що злі сили хочуть розправитись з їх світоглядом і цінностями, що перетворює факти на ворога, з яким потрібно боротись. Перемога віри над очевидністю – результат двох факторів, які у психології називаються «когнітивним дисонансом» та «ефектом віддачі». У класичній книзі психолога Леона Фестінґера «Коли пророцтво зазнає невдачі» (1956 р.) автор описав, що відбулось з учасниками UFO-культу, коли іншопланетний корабель так і не прилетів в час, обіцяний їх лідером. Замість того, щоб похитнутися у вірі в іншопланетям і авторитет свого вождя, сектанти ще «фанатичніше почали переконувати світ у своїх ідеях» і «зробили кілька відчайдушних спроб позбутися свого незагоєного дисонансу, роблячи одне за одним передбачення в надії, що якесь з них таки збудеться». Фестінґер назвав це явище когнітивним дисонансом, або некомфортною напругою, яка виникає із зіткнення двох суперечливих думок одночасно.

Соціальні психологи Керол Тавріс та Еліот Аронсон (колишній студент Фестінґера) у своїй книзі «Помилки були зроблені (але не мною)» (2007 р.) задокументували тисячі випадків, які демонструють, як люди перекручують факти, щоб пристосувати їх до попередніх переконань і зменшити відчуття дискомфорту. Їхня метафора «піраміди вибору» ставить двох індивідів пліч-о-пліч на вершину піраміди і показує, наскільки швидко вони розійдуться і опиняться з протилежних кінців її основи, як тільки отримають позицію до захисту.

Професор Дартмутського коледжу Брендон Найхен та професор Ексетерського університету Джейсон Райфлер у серії експериментів, проведених в Дартмутському коледжі, виявили схожий чинник, який полягає в тому, що корекції лише підсилюють попередні хибні уявлення і який вони назвали «ефектом віддачі». Чому? Тому що коригування «загрожують груповому світогляду чи ідентичності». Учасникам одного з їх експерименту роздали неправдиві газетні статті, які поширювали хибну думку про наявність в Саддама Хусейна зброї масового ураження. Коли згодом їм роздали інші газетні публікації, які доводили, що зброї масового ураження в Іраку ніколи не було, то ліберали, які виступали проти війни в Іраку, прийняли нову статтю і відкинули попередню. Але консерватори, які були прихильниками війни, заявили, що ще більше переконались, що така зброя в Саддама Хусейна була, а те, що її не знайшли, свідчить тільки про те, що він її добре заховав. Найхен і Райфлер повідомляють, що консерваторів «переконання, що Ірак володів зброєю масового ураження одразу перед американським вторгненням серед багатьох існувало ще довго після того, як адміністрація Буша дійшла протилежного висновку».

Якщо коригуючі факти тільки погіршують справу, то як переконати вашого співрозмовника у хибності його поглядів? Ось кілька прийомів з мого власного досвіду:
1. усуньте емоції з дискусії;
2. дискутуйте, а не нападайте (усуньте аргументи ad hominem та ad Hitlerum);
3. уважно вислуховуйте і старайтеся точно висловити протилежну позицію;
4. висловлюйте повагу;
5. признайтеся, що розумієте, чому дехто може поділяти цю думку;
6. постарайтесь показати, що зміна фактів не обов’язково веде до зміни світоглядів.

Ці стратегії не обов’язково можуть змінити думки людей, але тепер коли американці пройшли крізь прес політичного фактчекінгу вони принаймні повинні зменшити непотрібні поділи.