З війскового становища.
Війска воюючих великих держав стоять напроти себе в довгих лїнїях із забезпеченими крилами, вкопані на боєву віддаль. Тому, що можливі відвороти легко можуть мати сумні наслїдки, за боєвими лїнїями приготовляєть ся кілька добрих оборонних лїнїй, де можна потім опинити ся.
Оборонні лїнїї обезпечені добре природними і штучними перешкодами, лїнїї окопів поведені о скілько можливо чолово, мало видні або закриті, з добрим полем до стріляня і з підстоями для залоги,— найлїпше підземними; реверси відтинка стоять так само або забезпечені природними криївками недалеко загрожених місць, коли потрібно, з докопами. Висунені вперед части становища треба дуже старанно вибудувати з огляду на ворожий напрям стріляня.
Головні резерви стоять відповідно до більшої досяглости гармат дальше на задї, одначе все так, щоби могли прийти скоро з помічю загроженим місцям. Велике значінє має розумне ужитє артилєрії, яка в оборонї є переважно в меншости. Вона уставляєть ся зручно і так добре закрита (також перед ворожими лїтаками, а підчас стріляня, щоб не видно блеску вистрілу), щоб як найбільшим скісним огнем масовим могла поборювати ворожу піхоту, наступаючу в головних напрямах наступу, і ті ворожі батерії, що острілюють місце влому і становища гармат. Звертаєть ся також увагу на острілюванє ворожих місць обсерваційних і инших корисних цїлий. В гарматній боротьбі уживаєть ся головно далекострільних гармат.
Де не можна з задних становищ острілювати скісно середного поля, передовсїм висунених і найбільше загрожених частий становища, там уставляєть ся поодинокі гармати як машинові кріси на фронтї окопів або недалеко його; одначе не вільно зрадити тих гармат передчасним стрілянєм.
Спостерігачів і провід огня приміщуєть ся на добрих місцях перегляду. Де вони невистарчають, треба вислати спостерігачів бальоном або летунів. Треба зробити начерки віддаленя і приготовити можливу зміну становища. Коменданти артилєрії поручені все з командантами батерій і відтинків, а відси з побічними ґрупами. Так само робить ся зарядженя в цїли оборони перед ворожими лїтаками, далї проти підземної боротьби і мін і проти ґазових нападів. Уставляєть ся метавки полуміни і нічні сіяки, органїзуєть ся довіз матеріялу і службу звідунів і обезпеченя, також проти шпігунства і т. д. Обманюванє ворога будовою позірних становищ піхоти, батерій і спостерігачів грає велику ролю.
Наступ на такі становища вимагає більших сил і доброго фахового приготовленя.
Проломи на вузкім фронтї все потерпіли відворотні удари, коли вони не відбули ся на висунені становища так, що наступаюча ґрупа діставала ся в осередочний огонь оборонця, здібного іде до оборони.
Чоловий наступ починаєть ся на відповідно широкім фронтї сим, що піхота при помочи рискалїв підкопуєть ся так близько до ворожих становищ, щоби артилєрія могла безпечно заняти становища, що найлїпше надають ся для її задачі.
По докладній розвідцї виготовлюєть ся плян на основі того вислїду і найсильнїйшої помочи артилєрії. Комендант артилєрії мусить знати, котрі ворожі лїнїї можна зробити зрілими до приступу і приблизно в якім часї, потім котрі лїнїї має лиш здержати. Бічні або скісні лїнїї поборюється плоскострільними, важні чолові лїнїї тяжкими стрімкострільними гарматами. Цїли, острілювані таким способом переважаючою і добре вишколеною артилєрією, ставали після досвіду все в короткім часї зрілими до приступу. Розумієть ся, що при тім треба звернути увагу на придушенє тих ворожих батерій, які перешкаджають власній артилєрії в боротьбі, як також на инші важні цїли. Число і якість істнуючих гармат творять затим головний чинник для переведеня і часу приготовляючої боротьби. В інтересї лїпшого вихіснованя бічного стрільного напряму являєть ся часами вказаним, щоб артилєрії побічних боєвих ґруп помагали собі взаїмно.
(Конець буде.)
[Дїло, 27.12.1916]
(Конець).
Що до забезпеченя, полученя, критя, спостереженя і прочих заряджень обовязють загально ті самі засади, що й при оборонї, тільки щo їх звичайно труднїйше перевести. Сю некористь належить вирівнати перемогою, енерґією і використанє всїх добрих нагод, що на початку війни далось відчути майже в усїх арміях.
Головними цїлями наступу мають бути ті ворожі лїнїї, котрі удалось знищити огнем артилєрії так, що їх можна уважати зрілими до приступу. Відповідно до того ставить ся на поготівлї і висилається до приступу піхоту, яка підчас артилєрійного підготованя повинна підсунути ся як найблизше до ворожого становища. Артилєрія має тепер найважнїйшу задачу поборювати масовим огнем ворожу пiхoту, машинові карабіни і ті батерії і гармати, котрі спинюють власну піхоту в наступі. Вона мусить встати все в тїсній злуцї з наступаючими війсками.
Острілюванє ворожих предметів може тривати тільки так довго, як довго власний огонь артилєрії не загрожує приступаючій піхотї; з того виходить, яку вагу має артилєрійний огонь з боків, яким можна успішнїйше острілювати ворожі становища, нїж фронтально. Се приходить тим більше під увагу, бо через довге стрілянє гармати зуживаєть ся і збільшуєть ся значно розсипуванє стрільн в довжинї.
Таким способом оброблені становища можна взяти з розмірно малими жертвами і се дає змогу помагати успішно війскам, які борють ся в сусїдстві серед тяжких відносин; так можна розширити фронт злому і охоронити приступаючі війска перед доосередним огнем з боків.
Підчас ceгo дїланя має артилєрія задачу помагати дальшому наступови піхоти, потім замокаючим огнем відтяти ворогови відворот і поборювати протинаступи. Тому артилєрія повинна чим скорше посунути потрібні гармати в нові становища.
В високих горах і в отвертій низинї артилєрія має до дїла з великими трудностями, бо тут вона має тільки обмежену свободу порушаня і не може уміщуватись на кождім місци, бо їй бракує природних криївок; одначе і тут треба придержувати ся тих головних засад для бомбардованя.
Коли при замірених протинаступах власні сили ще не були готові до бою або в меншости, то все показалось дуже корисним, наступати аж тодї, коли ворог ослабив ся через свої наступи.
Нинїшний спосіб поборюваня укріплених становищ подібний до війни за кріпости. На всякий випадок тільки спільне дїланє піхоти, артилєрії і технїчних війск творить підставу до успіху. А одностайне дїланє залежить від тїсного, взаїмного зрозуміня їх здібности дїланя, через що мусить наступити в сїм змислї вишколенє і вправа сих війск і їх провідників. З осібна дуже добре, щоб всї команданти війск, поучені про свої задачі на основі даних відносин, передумали добре всї можливі положеня, щоби забезпечити ся перед всякими несподїванками. Бо на все остане правдивий вислїв Мольткого: "Все треба здогадувати ся, що воріг має найлїпше положенє".
Завдяки своїм досвідам в війнї Росіяни були на початку війни вправнїйші в закладаню і оборонї укріплених становищ, одначе противники також навчились сеї штуки.
Також і спосіб наступу на такі становища розвинув ся на основі досвідів до теперішної точки погляду і стоїть, як се стверджують факти, на висотї вимог.
Вже перед війною вступались у війсковій лїтературі поодинокі голоси за зміною тактичних засад з причини збільшеня і зміцнена знарядів бою і збудили також зацїкавленє і зрозумінє для сеї справи. Як раз в тім лежить значінє теоретичного трактованя воєнної штyки, яка розвиваєть ся без упину.
Війск. Листок.
[Дїло]
28.12.1916