Мати.

(В альбом Т-ву Т. Бобкову).

В подертій свитї і старій хустинї,

Згорблена постать, а костур в руцї —

З старечих рук лиш видко пальцї синї

І зморщин тисяч на старім лицї;

В очах і рухах мовчанка нїма,

Немов нїщо не маєш вже сказати.

В дугу болючу стиснені уста:

Такою бачу я тебе, о, мати!

Ти кожному вступаєш ся з дороги,

Грозить руки й дитинї не посміє,

Минаєш всї сусїдськії пороги,

Бо хтож твій біль пекучий зрозуміє?...

Що дня, як сонце за гору заходить

І золотить безмежнії поля,

Ти мовчки йдеш там, де з села виходить

Доріжка в поле — довга і крута.

І довго, довго ти глядиш у даль,

Чи він не йде... твій син — одна дитина;

У серцї туга, на устах печаль, —

Чекати важко: рік — одна година!

Глядиш у даль, — у небі сонце гасне,

Стежки крутії кровю червонить

І золотить твоє обличє власне...

А сивий волос сріблом мерехтить.

А він не йде!... Чиж не прийде нїколи?...

У Божій волї все... У Божій волї...

Шепочуть болїсно твої уста,

А на очах замерехтить сльоза...

Ще раз поглянеш на стежки крутії

Й, зітхнувши важко, мовчки йдеш до дому

І весь свій біль — і всї свої надїї

У стіп складаєш Богови святому!

...І віриш в серцї, що прийде хвилина, —

І син прийде твій... гожий, маків цвіт;

Твоя одна найкращая дитина,

Внесе розраду в болї твоїх лїт...

***

А що, як він... як він пропав на віки, —

На волї — десь там під хрестом лежить!?...

Ти все гляди: на біль се твої лїки...

[Вістник Союза визволення України]