Кожного року кількість суїцидів зростає. Це загальносвітова тенденція. На жаль, у неї органічно вписується і Галичина. Тільки за останні два тижні аж десятеро франківчан відмовилися жити, а загалом у Галичині від початку року було 120 таких випадків. Накладають на себе руки і зрілі люди, і молоді, і підлітки. «Z» шукав відповіді на два питання: чому людям не хочеться жити, і як ми можемо цьому зарадити…
Більшість з нас, очевидно, легковажить, коли у скруті вдається до фрази «жити не хочеться». Однак, як стверджують психологи та психіатри, абсолютно кожна людина хоч раз у житті поважно думає про самогубство. Від думок до наміру, а тим більше до його реалізації, дорога далека, та є серед нас і ті, хто її проходить. І якщо ми думаємо, що таких людей одиниці, то правда набагато сумніша. Лише від початку 2013-го в Галичині добровільно пішли з життя 120 наших земляків. Якщо припустити, що така динаміка зберігатиметься й далі, то до кінця року статистика виглядатиме так: річно 9,6 випадків самогубства на кожні 100 тисяч населення Галичини. Це хоч і менше від загальноукраїнського показника (19,8 у минулому році), але втіха від того невелика.
За шкалою Всесвітньої організації здоров’я (ВОЗ) ми потрапляємо на крайню межу тієї категорії територій, де рівень самогубств називають «низьким», тобто до 10 випадків на 100 тисяч людей.
Однак з’ясувалося, що говорити навіть про однорідність явища в Галичині загалом — те саме, що міряти середню температуру в лікарняній палаті. Питомі показники в областях відрізняються в чотири рази. Екстремально високий рівень суїцидів цього року — в Івано-Франківській області, він становить 17,9 смертей на 100 тис. населення. Тут від початку року наклали на себе руки 62 людини. Трохи краща ситуація на Тернопільщині: 30 випадків (11,1 суїцидів на 100 тис. населення). Найнижчий показник зафіксовано на Львівщині: 28 самогубств за три місяці (4,4 випадки на 100 тис. населення за рік).
Усі ми не один раз чули, читали, одне слово, знаємо, що схильність до самогубства, як будь-яке інше психічне відхилення від норми, має зв’язок з порами року. Усталилася думка, що навесні та восени такі речі досягають свого піку. Отже, рік у рік, як оце зараз навесні, суїцидальних спроб та доконаних самогубств трапляється більше, аніж, до прикладу, влітку. І це правда, але цьогорічна статистика справді вражає навіть порівняно з початком попередніх років, бо вказує на збільшення кількості тих, хто вкорочує собі віку, на 20%.
У чому ж причина такого крайнього кроку? В класифікаторі ВООЗ причин суїциду перелічено аж 800. Найвищий відсоток серед них мають страх перед покаранням (19%), психічні розлади (18%) та побутові проблеми (18%). А от, приміром, у Ґренландії, яку називають «столицею суїцидів», бо там таких смертей щороку трапляється 100 на 100 тисяч населення, за головну причину самогубств вченні вважають генетичну схильність.
Про те, які причини штовхають до крайнього кроку наших співвітчизників, як цьому запобігти, про роль сім’ї, друзів, церкви та лікарів-психіатрів у долях людей, доведених до відчаю, «Z» провадив розмову з завідувачкою відділення Івано-Франківської психіатричної лікарні Зеновією Винник. Ми радимо прислухатися до її слів, бо це людина, яка протягом багатьох років мала справу з цією проблемою і не один раз, з допомогою своїх колеґ, повертала до життя тих, що жити вже й справді не хотіли…
Зеновія ВИННИК:
«Брак уваги та спілкування — головна причина самогубств»
- До Вас потрапляють пацієнти, які зробили невдалу спробу суїциду. Скажіть, будь ласка, що переважно їх до цього спонукає?
- Зараз у нас є три такі пацієнти. В кожного з них своя причина. Насамперед це психічні захворювання: або депресивний розлад, або потужна психотравмуюча ситуація. Часто люди не витримують таких ситуацій і пробують покінчити з життям.
- Чи є якась вікова група, що найчастіше вдається до суїциду?
- Це прерогатива або молодих, або людей старшого віку.
- Молодих — треба думати, підлітків?
- Ні. Йдеться не тільки про підлітків. Це переважно молоді люди, які не влаштували собі життя. От зараз у нас є відносно молода особа — 29 років, яка не вийшла заміж, їй від цього надто прикро і вона спробувала покінчити з життям.
- Які ще причини спонукають до суїциду?
- Життєві негаразди також ведуть до хвороби. Є або депресивний розлад, або психотичний розлад. Хтось чує голоси, когось турбують погані думки — буває по різному. Але однаково у всіх є якесь психічне захворювання, яке веде до суїцидальних спроб.
- Тобто спроба самогубства завжди є наслідком хвороби?
- Найчастіше суїцидальні вчинки скоюють люди, які мають психотичний розлад. Не можна сказати, що це 100% випадків, але до нас найчастіше потрапляють саме із захворюваннями.
- Чи можливо зробити так, щоб люди себе не вбивали, і якщо можливо, то як?
- Напевне, це нам не підвладне. Але якщо є кому дбати за людину, яка має такі наміри, то тоді привозять на лікування до нас, і ми даємо раду. А інакше профілактувати ми цього не можемо.
- Тобто цілком це явище викорінити неможливо, а як можна зменшити статистику самогубств?
- Наприклад, якщо родина дбає і лікує того, в кого є проблеми, то пацієнт не доходить до самогубства.
- Але в багатьох випадках родичі кажуть, що поняття не мали про те, що близька їм людина має намір накласти на себе руки...
- Я кажу зараз про тих, у кого є хронічні захворювання або родина бачить, що людина в депресії. У таких випадках звертайтеся до психотерапевта. Психотерапевт повинен бути доступним. Людям потрібно пояснювати, що розмова з психотерапевтом приведе до полегшення, а відповідно психотерапевт легко виявить проблеми і допоможе. А в нас бояться йти до психіатра і до психотерапевта. Це викликає страх осуду. Я краще потерплю, бо мене інакше засудять. Чи в селі хтось дізнається, чи ще щось. Дуже часто собі це навіюють і ставляться до таких речей не мудро. Людям потрібен доступ до фахівців.
- Ви кажете, що в разі депресії треба, щоб близькі люди допомогли — привели людину до фахівця. Наскільки я розумію, депресія — це діагноз. Як неспеціалісту відрізнити, депресія в людини чи просто поганий настрій?
- А тривалий поганий настрій — це вже проблема. Йдеться не просто про те, що нині в когось поганий настрій, а завтра буде кращий. Йдеться про затяжне погіршення настрою. До цього також додається безсоння і бездіяльність. Людина не може спати і нічого не хоче робити тривалий час. А тоді приходять думки, що ти нікому не потрібен, що краще не жити, аніж жити отак.
- Завдання родичів і близьких — привести до фахівця. А що для зменшення кількості самогубств може зробити держава чи громада?
- Наприклад, у Львові є телефон довіри, на якому постійно чергують психологи. У Франківську його тільки планують повністю впровадити. Наразі він чинний лише по півдоби. Наша лікарня планує зробити цілодобове чергування. От тут могла б допомогти держава — виділити державні кошти на це. Бо коли людина має можливість анонімно зателефонувати до фахівця й отримати якусь пораду, то це їй може допомогти. Можливо, тоді вона не полізе у зашморг. Тому телефон довіри — це важливо.
- Це держава, а чим може допомогти громада?
- З громадою в цьому плані складніше. Хіба якщо хтось побачив, що сусід тривалий час без настрою, то треба звертати на це увагу. Не так йому, як родичам. Родичі, які постійно поруч, можуть цього не бачити, мовляв, він кожного дня такий. Ну й подумаєш, якось дасть собі раду. Треба бути пильними.
- Ви кажете про те, що потрібно створювати телефони довіри. Але наскільки вони є ефективними? Чи не здається Вам, що туди телефонують ті, кому просто бракує спілкування і хто точно ніколи б не наважився полізти у зашморг?
- Ні. Такі теж можуть бути, але не всі. Психологу легше визначити, з ким варто вести розмову і як. З розмови можна визначити, чи є такий намір, чи ні. Психологи до цього чуйні. Вони спершу намагаються перевести розмову в іншу площину, і якщо є небезпека суїциду — переконати звернутися до фахівця, щоб вилікувати хворобу.
- А як лікують? Йдеться про медикаментозне лікування?
- Власне, що не лише про медикаментозне. Повинна бути і психотерапевтична розмова, і медикаментозне лікування теж. Повинен бути комплексний підхід. У нас, наприклад, є і арт-терапія: малювання на склі, ліпка з солоного тіста. Є також кулінарні тренінґи.
- І це допомагає?
- Допомагає, бо воно усе в комплексі. Щось одне навряд чи вирішило б проблему. Але сукупність методів дає позитивні результати. От, наприклад, депресивну хвору підняти з ліжка і відвести на кухню, де вона в гурті щось робитиме, — це вже багато. Хоч вона і не хоче нікуди йти, не хоче вставати, ніщо їй не миле. Але кухня — для жінки це звично, тому легше зацікавити її піти попрацювати там, щось поробити, послухати кулінарний тренінґ. І наступного разу вона вже йде на нього з охотою. А після цього легше зацікавити арт-терапією чи танцтерапію. Має бути комплексний підхід, тоді буде результат. Але для цього потрібно, щоб людина або її близькі звернулися по допомогу. Сама людина в депресії не може використовувати навіть найпростіші способи терапії. У такому стані вона до всього байдужа — їй обов'язково потрібна допомога.
- А яку роль релігія відіграє у таких складних ситуаціях?
- Велику роль. Священик теж діє як психотерапевт. У нас є священики, які закінчували в педінституті психологію і працюють з пацієнтами в цьому напрямку.
- Чи можна сказати, що побожна людина менше здатна до суїциду?
- Так, абсолютно. Згідна з Вами на 99%. Якщо вчасно людина звернеться і принаймні поговорить зі священиком, то їй стане легше. Сама ж віра може стримати від суїциду, а може і не стримати. Є такі раптові ситуації, коли ніхто не може вплинути на вибір людини. Голоси сказали зробити — і все.
- Але «голоси» — це вже серйозне захворювання...
- Так, звичайно, це серйозне захворювання, з яким обов'язково потрібно звертатися до фахівця.
- Чи є якісь кризові пори року, коли суїциди частіше трапляються?
- Сезонність впливає на багато видів захворювань. Зокрема, є таке досить поширене захворювання, як маніакально-депресивний розлад. Він обов'язково дає про себе знати навесні і восени. Депресія в такий період буде обов'язково. Тому краще профілактично приймати ліки, аніж доводити себе до такого стану.
- Ліки — це антидепресанти?
- Не обов'язково. Є, наприклад, стабілізатори настрою. Вони не дають йому піти вгору чи впасти вниз.
- А наскільки вони шкідливі для людського організму?
- Ну, якщо відштовхуватися від ситуації, коли є депресія чи загроза такого стану, то, напевне, ліки більше корисні, ніж шкідливі.
- Чи є якісь ефективні методи зменшення кількості самогубств, поширені за кордоном, а в нас не практиковані?
- Психотерапевт там на кожному кроці. Його послуги є доступними. У нас же люди не йдуть до психотерапевтів. Передовсім через кошти, але також і тому, що їм соромно йти по допомогу до лікаря. У нашому суспільстві сформоване чітке неприйняття такої допомоги. А за кордоном навпаки.
- Прокоментуйте, будь ласка, таку теорію, що широке висвітлення у ЗМІ випадків суїцидів, наприклад, пов'язаних з нещасливим коханням, спричиняє нову хвилю самогубств.
- Не можу сказати, що це поширена теорія, але це може стосуватися до підлітків, у яких несформована психіка. Вони дивляться в Інтернеті випадки суїцидів і переносять це на себе: «А дай-но я спробую ці відчуття». Дорослі такого не роблять, якщо немає захворювання або надто важкої соціальної ситуації.
- Тобто найвразливіша категорія — це підлітки?
- Так, у них незріла психіка. З ними мають уважно поводитися і родичі, і вчителі.
- А як поводитися з підлітками, щоб, з одного боку, не було вседозволеності, а з іншого — щоб не виникла отака ситуація?
- Тут поради точної не даси. Потрібно всього в міру. Батькам не треба залишати дітей напризволяще чи на бабцю з дідом, а самим їхати за кордон на заробітки. Розлучення з сім'єю часто веде до проблем. Дуже часто. А випадків таких у нас дуже багато. Відповідно, в підлітка виникає брак уваги, якою він не повинен бути обділений.
- Чи правильним є висновок, що в основі більшості суїцидальних випадків лежать брак уваги і спілкування?
- Якщо йдеться про підлітків, то цю причину я б поставила на перше місце. Бо якщо є увага батьків, то тоді чи мама, чи батько з'ясують причину поганого настрою в дитини. І в разі депресії зможуть вчасно звернутися до фахівця. Тому я кажу, що мусить бути увага батьків. Там де вона є, там діти не схильні до таких думок, не йдуть в погані компанії...
- На Вашу думку, чи є куріння і систематичне вживання алкоголю суїцидом, розтягнутим у часі?
- Знак рівності тут не можна поставити, але те, що нація наша спивається — це справді боляче.
Розмовляв Роман Рак
17.04.2013