Багато хто з нас думає, що є працьовитішим, розумнішим чи просто краще їздить машиною, ніж всі інші. Ми також схильні вважати себе морально кращими. Згідно дослідження 2014 р., навіть засуджені злочинці думають, що є морально вищими, причому не за своїх співкамерників, а за людей на волі.
У цьому дослідженні в'язнів однієї з тюрем на півдні Англії попросили оцінити себе та інших людей за такими якостями: моральність, доброта, чесність, самоконтроль та законослухняність. Засуджені, які відбували покарання за насильство, грабіж, торгівлю наркотиками та розбій, загалом вважали себе моральнішими за пересічних людей. Тільки за однією рисою – законослухняністю – вони визнали, що «такі, як всі».
А нове дослідження, опубліковане в журналі Social Psychological and Personality Science Journal, показало, що люди (цього разу вже не в’язні тюрем, а звичайні громадяни) загалом схильні вважати себе справедливішими і чеснотливішими, ніж більшість. Звідси випливає цікаве запитання: а чи може почуття моральної переваги насправді спонукати людей поводитись аморально?
Як стверджують автори останнього дослідження — психологи Бен Теппін та Раян МакКей з Королівського коледжу Гелловей при Лондонському університеті, — існують кілька відповідей на це запитання. Одна полягає в тому, що люди, які переконані у своїй моральній правоті, можуть поводитись нечесно, оскільки, як і в'язні з першого дослідження, в глибині душі вірять, що є добрими людьми, незважаючи ні на що. Однак з іншого дослідження випливає, що люди, які вірять, що вони чесні, схильні глибше оцінювати відповідність своєї поведінки переконанням і справді поводяться чесно.
Теппін та МаКей залишили перевірку цих гіпотез на майбутнє. Мені, однак, не дає спокою перша гіпотеза. Адже вона, на мою думку, проливає світло на такий парадокс: чому компанії, які вірять, що є морально бездоганними, насправді схильні робити аморальні речі?
Прикладами таких компаній є банки HSBC та Wells Fargo, які обоє потрапили в халепу. HSBC минулого року признався, що відчуває сором за скандал з ухилянням від сплати податків однією з його швейцарських філій. Скандал був особливо гучним через те, що його колишній директор Стівен Ґрін є автором книги «Добрі цінності: роздуми про гроші, моральність та непевний світ».
Wells Fargo, своєю чергою, визнали, що старалися досягнути цілей продаж, маніпулюючи рахунками своїх клієнтів без їх відома. За словами Воррена Баффета, голови холдингової компанії Berkshire Hathaway, яка є найбільшим акціонером Wells Fargo, це «чудовий банк, який зробив жахливу помилку». Причини негідних вчинків HSBC та Wells Fargo можна раціонально пояснити: HSBC заявив, що неправильно інтегрував свій швейцарський банк, а у випадку Wells Fargo, мабуть, сталася класична ситуація, коли поведінку працівників деформують фінансові стимули.
Утім, мене цікавить передусім установка «кращий, ніж всі» з досліджень, які я процитував вгорі. Чи може ілюзія моральної переваги стосуватися організацій так само як індивідів? І чи можуть компанії, які вірять в те, що мають таку велику моральну перевагу, думати, що випадкова аморальна дія не відіграє для них значної ролі? Дослідники з Королівського коледжу Гелловей недавно провели експерименти, в яких дослідили саме ці запитання, і тепер готуються опублікувати їх результати. Вони встановили, що політичні групи, які відчувають свою моральну перевагу, схильні виправдовувати аґресивну поведінку щодо своїх опонентів (в експерименті це означало скасування для них права на грошову винагороду).
«Такий самий сценарій виникає і в змагальному організаційному середовищі. Наскільки працівники компанії відчувають себе морально вищими за інші організації, настільки вони схильні виправдовувати дещо аморальну поведінку щодо них, наприклад конкурентну перевагу своєї організації,. – кажуть Бен Теппін та Раян МакКей. – Поведінку, яка дозволяє їхній компанії досягнути своїх цілей, вони можуть сприймати як морально виправдану чи навіть етичну».
Випадки банків HSBC та Wells Fargo доводять, що ілюзія моральної переваги насправді є небезпечною. В компанії, яка переконана, що є уособленням етичних чеснот, може розвинутися сліпота до своїх промахів. Вона може почати думати, що є інструментом добра у світі, тож усе, що дозволяє їй досягати своїх цілей, також є добрим.
Коли ж стається так, що зовнішні спостерігачі або регулятори доводять протилежне, то її працівники та прихильники роблять висновок, що це лише рідкісне відхилення від добра. Можливо, воно і справді так є, однак шкода від таких вчинків може бути масштабною і тривалою. Підтримка репутації компанії є щоденним кропітким завданням для її працівників, незалежно від того, яким би уособленням моральних чеснот вони себе не вважали.
Michael Skapinker
Why moral companies do immoral things
Financial Times, 23.11.2016
Зреферував Євген Ланюк
26.11.2016