В Україні розгорівся скандал щодо рекомендованого МОН факультативу з предмету «Сімейні цінності». 21 жовтня в обласні департаменти освіти Міністерство за підписом заступника міністра Павла Хобзея розіслало листа, яким «рекомендує в навчальних закладах продовжувати впровадження програми формування сімейних цінностей, сформованих на основі національно-культурної спадщини українського суспільства, зокрема курс за вибором або факультатив «Сімейні цінності». До листа також додавали список рекомендованої літератури.
Власне, одна з тих книжок і стала причиною скандалу. Йдеться про навчально-методичний посібник до навчальної програми «Сімейні цінності» (35 годин) для педагогічних працівників (авт. В. І. Прит, 3. В. Охрименко, Л. В. Корецька). Він був рекомендований до друку і схвалений комісією Міністерства освіти ще навесні 2013 року, майже через рік після затвердження самого курсу. Прикметно, що укладачі посібника використовували переважно російські джерела, а серед вказаних західних праць були лише ті, що перекладені російською. Так от, відповідно до цього посібника, для школярів 8–9-х класів пропонують викладати курс, яким закріплюються такі стереотипні поняття, як «чоловік годувальник», «лагідна жінка», «жіночі та чоловічі справи», твердження на кшталт «сила, витривалість, хоробрість, мужність, цілеспрямованість тощо не є жіночими рисами».
Після публікації цитат з посібника в низці ЗМІ та гострої критики у соціальних мережах до книжки приглянулись і в Міністерстві освіти, очільниця якого Лілія Гриневич доручила здійснити перевірку програми та матеріалів до неї. І вже за три дні був результат. Міністерство скасувало позитивний висновок Науково-методичної комісії для скандального посібника. Причиною стали виявлені там дискримінаційні норми.
«Гриф з книжки зняли. Зараз з'ясовуємо, хто її рецензував і чи вони взагалі читали її. Я, підписуючи листа, цю книжку не читав. Прочитати все, що є, — неможливо, тому я керуюсь грифом. Інші книжки курсу переглядаються та переглядаємо роботу комісій. На часі зміна положень так, щоб такі речі більше не пропускали», — пояснив у коментарі Z ситуацію, що склалась, Павло Хобзей.
Сексизм, стереотипи та незнання історії
«У посібнику є ознаки поведінки чоловіка та жінки, — розповідає про свої враження від книжки виконавчий директор неурядової організації «Вчителі за демократію та партнерство» Ігор Сущенко. — Автори наполягають, що активна життєва позиція — це не жіноча роль. Тобто усі активні жінки, за цим посібником, неправильні жінки. А як мають у цій ситуації почуватись чоловіки, яким кажуть, що він має бути тільки активним. Ну не хочу я бути активним в певний момент. Чому я повинен за це відчувати вину?».
Подібних і набагато гостріших коментарів були сотні й навіть тисячі. Після того, як емоції трохи вщухли, фахівці почали предметно аналізувати скандальний посібник. Один з головних висновків — він не лише дискримінаційний, чим порушує українське законодавство, а й вельми далекий від реальних знань та фактів.
«Підручник апелює до історії та українських традицій, — ділиться думками із Z українська вчена, історикиня і антропологиня, кандидатка історичних наук Оксана Кісь. — Ризик у тому, що українські традиції формувались в інші часи і віддзеркалювали інші норми і системи цінностей. Дуже часто українські традиції насправді були дуже патріархальні, недемократичні і такими, що не відповідають сучасним уявленням про добро і зло. Я довший час вивчала питання становища жінок у традиційній українській родині і знаю напевно, що ці родини були далеко не демократичними і стосунки там були далеко не егалітарними, там було повно насильства, ієрархія і підпорядкування жінок. Якщо апелювати до таких цінностей та традицій, навряд чи вони нам потрібні. Часто автори подібних курсів ідеалізують традиції, не дуже знаючи їх. Вони оперують історичними міфологемами, уявленнями, які не мають стосунку до історичних знань, і при цьому пропонують це сприймати дітям як реальність, якої насправді ніколи не було і якої неможливо досягнути. У цьому сенсі багато українських традицій є неприйнятними в сучасному суспільстві. Перш ніж апелювати до традицій, треба їх реалістично знати».
Інші експерти наголошують: головне, що посібник фактично порушує українське законодавство. Зі слів аналітикині центру CEDOS Ірини Когут, у цій ситуації навіть не йдеться про якісь суб'єктивні чи об'єктивні оцінки посібника — досить того факту, що він містить дискримінаційні висловлювання за ознакою статі та на підставі статевої орієнтації. А це вже пряме порушення українського законодавства. Тому не дивно, що одна з найпоширеніших думок дискусії навколо скандального посібника виходить за його межі й переноситься на увесь курс — чимало експертів та фахівців пропонують заборонити такий курс у школах взагалі.
«На моє переконання, такий курс не мав би викладатись у школі. Школа має давати знання, а цінності прищеплювати в контексті предметів — вони мають бути інтеґрально включені в навчальні матеріали інших дисциплін: мову, літературу, математику та інші предмети. Цінності мали би доводити до дітей мимоволі, а не насаджувати як короткий курс історії ВКП(б). Це можна порівняти з курсом "Християнська етика", який мене насправді дуже обурює, бо на практиці його перетворюють на тривіальну катехизацію найнижчого рівня. Такі речі в українській школі не мають бути, школа має давати раціональні знання, а не насаджувати системи поглядів та певні ідеологічні конструкції.
Якщо це викладати у 8–9-му класі, тобто підліткам, які є бунтарями, навряд чи це їх привабить, радше спонукатиме до більших бунтів і протестів. Натомість треба вчити, що, обираючи свободу, ми маємо нести і відповідальність за свої вчинки», — поділилась думками Оксана Кісь.
Залишити не можна скасувати
Скільки саме шкіл в Україні дослухались до порад Києва та обрали для себе викладання курсу «Сімейні цінності» — у Міністерстві освіти не знають. Кажуть, такої статистики не провадять. Однак навіть після розгромних статей щодо посібника скасовувати сам курс там не бачать підстав.
«Курс існує, програма є. Претензій до самого курсу не було, а лише до підручників. Я не фахівець, аби говорити, як має виглядати цей курс. Тому ми плануємо зібрати фахівців і обговорити з ними це питання. Курс складний, але він — важливий, адже сім'я — це основа», — сказав у коментарі Z Павло Хобзей.
Водночас, зі слів Ігоря Сущенка, викладати такий предмет за цією програмою просто шкідливо. Експерт стверджує: вчити дітей, як готуватись до майбутнього життя у сім'ї, не справа школи.
«Це влазити в особисте життя людей і диктувати, що саме сім'я — зразок, який вони мають наслідувати. Дуже багато людей не планують створювати сім'ю. Чому ми маємо говорити їм, що тільки сім'я — це правильний спосіб життя? Будь-які обмеження та нав'язування лише однієї моделі поведінки — це неправильно, якщо ми говоримо про особистий простір», — наголошує Ігор Сущенко і при тім пропонує альтернативне змістове наповнення подібного курсу: — Є побутова сторона життя. Наприклад, можна говорити про те, як розрахувати власний бюджет, як зробити свій дім безпечним, як вирішувати конфлікти».
Зі слів Ірини Когут, подібні предмети не є новими для європейських країн, де запроваджено курс «Сексуальна освіта». При цьому є країни, де такі знання викладають окремим загальнообов'язковим предметом. Наприклад, це поширена практика в Голландії та скандинавських країнах. А є країни, де це частина виховної роботи в школі чи курсу «Основи здоров'я».
«Якщо звернемось до стандартів, які розробило Європейське бюро ВООЗ, там є перелік тем, які треба обговорювати з дітьми різних вікових груп. Там дуже багато приділено уваги тому, як будувати безпечні та гармонійні стосунки, як правильно комунікувати на теми почуттів, тілесності та сексуальності. Дітям прививають розуміння, що є різні типи стосунків і немає такого поняття, як неповна сім'я. Друга складова — питання безпеки, які стосуються не лише базових знань про людську фізіологію, секс, а також і питання психологічної безпеки у стосунках. При нашому рівні сімейного насильства дітям критично важливо пояснювати, що це таке і як бути у таких випадках. Подібний курс, як окремий курс чи як частина "Основ здоров'я", потрібний, але з зовсім іншим підходом», — переконана Ірина Когут.
Учні 8–9-х класів не поведуться на такий курс, і навіть більше — для частини дітей з неповних сімей він може стати джерелом неґативних емоцій та образ, кажуть психологи. На думку професорки кафедри психології ЛНУ ім. Івана Франка, кандидатки психологічних наук Тетяни Партико, курс має бути набагато ґлобальнішим і не обов'язково штучно обмеженим до 8–9-х класів.
«Я би не називала курс "Сімейні цінності". Це наче вирвати щось з контексту. Підійти до такого курсу треба би було ширше. Я, наприклад, не можу чітко відповісти, які сімейні цінності є у сучасної сім'ї в Україні. Питання не досліджене. Можемо говорити хіба що з позиції історії чи релігії, але ми не знаємо, що актуально зараз. Якщо ми говоритимемо лише про абстрактні ідеальні цінності, діти не поведуться на це», — каже Тетяна Партико. На її переконання, перед тим як корегувати курс, спершу треба визначити, що взагалі є цінним для сучасної сім’ї. Далі треба оголосити конкурс на написання підручника і вибрати найкращий із запропонованих — лише так можна створити оптимальний курс.
14.11.2016