Переді мною сидить клієнт, який розказує про свої проблеми в особистому житті. Я, як психотерапевт, намагаюсь поводитись приязно, неупереджено та у всьому його підбадьорювати. Утім, одна з реплік клієнта посередині сеансу, вивела з рівноваги навіть мене: «Пробачте, що в мене стільки негативних емоцій».
Основне завдання психотерапії – спонукати клієнта визнати та висловити увесь спектр своїх емоцій. А клієнт вибачається саме за це. У моїй практиці клієнтам доводиться боротися з дуже важкими емоціями, наприклад приступами гніву чи думками про суїцид. Протягом багатьох років я зауважив, що дедалі більше людей відчуває провину чи сором через те, що вони переживають негативні емоції. Таке ставлення породжене передусім нашою культурою, яка абсолютизує позитивне мислення. Хоча позитивні емоції, безперечно, дуже потрібні, думка про те, що потрібно цілий час бути «на позитиві» насправді загрожує проблемами.
Сум, злість, тривога чи меланхолія є частиною нашого повсякденного життя. Переживати і приймати ці емоції насправді дуже важливо для нашого психологічного благополуччя. Якщо постійно придушувати негативні емоцій, то вони урешті-решт можуть повернутися у вигляді неконтрольованого гніву чи непереборної депресії. Крім того, це зменшує відчуття задоволеності життям. «Визнання складності та непередбачуваності життя є ключовим на шляху досягнення психологічного благополуччя», – каже психолог Джонатан Адлер.
Позитивні думки і емоції, звичайно, дуже потрібні для психологічного здоров’я. Гедоністичні теорії навіть ототожнюють його з наявністю позитивних емоцій, відносною відсутністю негативних і відчуттям задоволеності життям. Але якщо абсолютизувати це визначення, то легко помітити, що воно має мало спільного з повсякденною дійсністю. А некритичний позитивний світогляд може зробити нас наївними та мало пристосованими до реального життя.
Евдемонічні підходи, своєю чергою, наголошують на відчутті сенсу життя та особистому розвитку, тобто на тих цілях, які потребують долання життєвих перешкод. В об’єктивному ставленні до світу неприємні почуття відіграють таку ж вагому роль, як і приємні. «Одна з основних причин, чому ми наділені емоціями, полягає в тому, що вони дозволяють нам оцінювати і порівнювати свій життєвий досвід», – каже Адлер.
Адлер та психолог з Нью-Йоркського університету Гел Гершфельд проаналізувалли зв’язок між емоційним досвідом та психологічним благополуччям в групі людей, які проходили дванадцять сеансів психотерапії. Перед кожним сеансом учасники заповнили анкету, відповідаючи на запитання про свій психологічний стан. Як виявилося, психотерапія більше допомагала людям, які в анкетах повідомляли про змішані почуття навіть попри те, що час від часу такі почуття були дошкульними (психологи процитували одного з учасників, який писав: «час від часу я сумую через все, що пережив, але мені також приємно, адже я працюю над своїми помилками»). «Якщо ми приймаємо добре і погане разом, то це дозволяє детоксикувати погані емоції і добути з них певний сенс», – пояснюють дослідники.
Негативні емоції також дозволяють нам адаптовуватися до життя. Вони можуть вказувати на те, що, наприклад, здоров'я чи стосунки потребують уваги. Адаптивна цінність негативних думок якраз і пояснює те, чому їх так безглуздо придушувати. В дослідженні 2009 р. психолог Девід Каванаг з Квінслендського університету (Австралія) запропонував людям, які проходили лікування від алкогольної залежності, заповнити квестіонарій і описати свій потяг до алкоголю, а також спроби придушувати думки про нього протягом попередньої доби. Як виявилося, ті, хто частіше боровся з нав’язливими думками, насправді переживали їх частіше. Схожі результати з дослідження 2010 р. показували, що нав’язлива боротьба з негативними емоціями призводила до більшого емоційного перегріву, аніж просте визнання того, що ми в даний момент розстроєні, збуджені чи меланхолійні.
Навіть якщо ви виштовхаєте негативні емоції зі своєї свідомості, вони однаково залишаться у підсвідомості. В дослідженні 2011 р. психолог Річард Браянт з Університету Нового Південного Уельсу (Сідней, Австралія) запропонував його учасникам придушувати свої погані думки перед тим, як лягати спати. Як виявилося, більшості з цих людей вони тієї ночі приснилися.
Придушення негативних думок може навіть нашкодити. В дослідженні 2012 р. психотерапевт Ерік Ґарленд з Університету Флориди за ритмом серцебиття виміряв стресову відповідь у 58 дорослих людей, які проходили лікування від алкогольної залежності, показуючи їй теми, пов’язані з алкоголем. Учасники експерименту також повідомили про свою схильність придушувати небажені думки. Як виявилось, ті, хто більше придушував свої думки, мали сильнішу стресову відповідь, ніж ті, хто робив це рідше.
Замість того, щоб втікати від негативних емоцій, їх краще прийняти. Визнайте, як ви почуваєтесь в даний момент, не нагагаючись відразу змінити свій емоційний стан. Багатьом людям допомагає повільне і глибоке дихання, а також уявлення негативних думок чи емоцій у вигляді хмаринок, які пропливають в небі, що вказує на їх тимчасовість. Я часто нагадую клієнтам, що думка – це всього-на-всього думка, а почуття – це всього-на-всього почуття, нічого більше.
Якщо емоція стає всепоглинаючою, доцільно розказати про неї іншій людині або написати в щоденнику. Якщо дискомфорт і далі продовжується, вдайтеся до рішучіших заходів. Скажіть людині, яка вас образила, що її слова завдали вам болю або облиште роботу, яка змушує вас почуватися нещасно.
«Неможливо уникнути негативних емоцій повністю, оскільки жити значить переживати невдачі і конфлікти», – каже психолог Шенон Зауер-Завала з Бостонського університету. Ключове – навчитись давати з ними раду. Якщо приймати свої справжні думки і почуття без відчуття сорому і провини, можна побачити свою проблеми з більшою ясністю і стати на шлях їх вирішення.
Tori Rodriguez
Negative Emotions Are Key to Well-Being
Scientific American, 1/05/2013
Зреферував Євген Ланюк
12.11.2016