Щонайменше чверть пісень та половина радіоефіру в Україні від учора будуть україномовними.Чи то пак мають бути. Восьмого листопада набув чинності закон, згідно з яким квота на пісні українською мовою для часових проміжків від 7:00 до 14:00 та від 15:00 до 22:00 становить 25 %. У 2017 році ця частка має зрости до 30% і у 2018 — до 35 %. Квота на українську мову провадження ефіру нині становить 50 %; у наступні два роки вона відповідно має збільшитись до 55 % та 60 %.
Новий закон — чи не найкращий подарунок до Дня української мови та писемності, що відзначають 9 листопада. Напередодні цього свята рух «Простір свободи» презентував щорічне дослідження стану української мови у нашій країні. За його результатами, попри те, що українська мова є рідною для 60 % громадян (не враховуючи окуповані території), в телеефірі, друкованих виданнях, сфері послуг та українському сеґменті Інтернету домінує російська мова. Чи не найбільше проблем при тому — саме у сфері телерадіомовлення. Абсолютно домінує українська мова лише у двох сферах: освіті та кінопрокаті.
Z поспілкувався з одним із авторів дослідження та співавтором закону про музичні квоти Тарасом Шамайдою про перспективи квотування музики, спротив проти цього та сфери життя, у яких україномовні українці відчувають найбільше дискомфорту.
Тарас ШАМАЙДА:
Я ще ніколи не чув такого приємного ефіру, як 8 листопада
- Пане Тарасе, якою була ситуація до моменту запровадження квот? Як виглядали ефіри радіостанцій?
- Лише 2–5 % пісень в українському радіоефірі — це були пісні українською мовою. Це не була нормальна ситуація, тому так важливо було прийняти закон про квоти на пісні українською мовою, а не просто пісні українських авторів та виконавців, як це було раніше. Адже за такою формулою крутили російськомовні пісні, і слухач часто навіть не міг здогадатись, російські це чи так звані українські виконавці. Ми ж запровадили квоти на пісні саме за ознакою української мови. Зробили це за аналогом законів, які є в Польщі, Франції, Португалії чи Німеччині. У різних країнах є різні розміри квот — десь це жорсткіше, а десь м'якше вреґульовано. Україна встановила квоти на рівні Франції, де є 35 %, та Польщі, де квота становить 33 %.
Ми рахуємо частку пісень українською мовою від усіх пісень, що звучать в ефірі. Ми не втручаємось у те, якого стилю чи змісту це повинні бути пісні. Ми також не втручаємось в інструментальну музику — її радіостанція може крутити хоч цілодобово. Але якщо радіостанція крутить певну кількість пісень на добу і на семигодинні встановлені проміжки, то в цих проміжках 25 % пісень тепер мають бути українською мовою. Через рік ця квота становитиме 30 % і ще через рік — 35 %. Якщо якась радіостанція захоче залишити 25 % квоти, це насправді можливо, але за умови, що 60 % пісень будуть мовами ЄС.
- А як рахуватимуть ці 25 % — за кількістю пісень чи за їхньою тривалістю?
- У Законі України «Про телебачення та радіомовлення», у випадках, коли йдеться про обсяги мовлення, йдеться про час ефіру. Тому і тут ми розуміємо обсяг як ефірний час і не інакше. Щоправда, саме з цим маємо цікаву ситуацію — Нацрада України з питань телебачення та радіомовлення та власники радіостанцій насправді хотіли би трактувати поняття обсягу як кількості пісень. Вони навіть починають придумувати різні схеми, що вважати піснями, а що — ні. Це фактично пошук шляхів, як обійти закон. На жаль, такі спроби є як з боку медіавласників, які опирались прийняттю закону, так і з боку чиновників Нацради. Наприклад, у п'ятницю у себе на сайті вони розмістити роз'яснення, за якими пісня — це твір, довший за 90 секунд. Але чому так? В законі про це нічого немає. Те саме з обсягом, який вони пропонують вимірювати за кількістю пісень. Це нісенітниці, і немає навіть жодного офіційного рішення щодо цього. Адже у Нацраді не дурні люди і вони офіційно таке не прийматимуть, бо знають, що не мають на це права: Нацрада не має права тлумачити закон. Очевидно, це лобіювання інтересів радіостанцій, які не хочуть виконувати закон. Я був у групі, яка писала цей закон, і тому запевняю, що трактувати обсяг як кількість — це просто фантазії, а не реальність.
У перші сім годин першого дня дії закону ГО «Простір свободи» проводив моніторинґ радіостанцій. Ми рахували за кількістю пісень — нібито як хоче Нацрада. Усі радіостанції дотримались квот і лише одна не дотягнула на 0,3 %. Це надзвичайно великий проґрес відносно минулих років, коли ми мали згадані 2–5 %. Це не можна було пояснити жодними арґументами, окрім небажання радіостанції пускати в ефір україномовні пісні, навіть якщо це були якісні пісні. А тепер дуже легко з'ясувалось, що все можливо. Я ще ніколи не чув такого приємного ефіру, як 8 листопада від 7:00 ранку. Там як мінімум третина пісень була українською мовою, а решта — мовами Європейського Союзу. Ми фактично, з одного боку, переносимось у Європу, а з іншого — відчуваємо себе в Україні, яка, виявляється, має свою пісенну культуру.
- Противники закону дуже багато говорили про те, що якісного україномовного продукту не вистачить і закон нереальний до виконання. Як Ви прокоментуєте такі закиди?
- Ми приносили їм роздруківки на сотні сторінок, де були тисячі і тисячі пісень, розбиті за жанрами. Наші колеґи з Громадянського руху «Відсіч» проводили такий аналіз і викладали його на сайт. Пісень та авторів точно достатньо; можливо, не вистачає сьогодні якісних записів. Але така ситуація склалась і через саботаж радіостанцій, які не крутили ці пісні. Тепер радіостанції зацікавлені, щоб були якісні записи, і вони самі шукатимуть виконавців. Процес вже активізувався останні тижні. Це те, чим мають займатись радіостанції, а не як п'ята російська колона брати готові російські записи і просто поширювати їх в Україні.
Маємо також вже перші яскраві результати запровадження закону. Радіо ЄС зараз перейменовується на Країна FM і у них буде 100 % пісень українською мовою. Для цього вони цілком міняють програму мовлення і обіцяють 60 % нових виконавців в ефірі. Ще одну радіостанцію презентувала Руслана Лижичко, яка теж 100 % крутитиме українські пісні. Раніше дуже важко було пробитись в ефір з чимось іншим, бо радіостанції привчали публіку до низькосортних російських пісень. Це відбувалось з 1990-х років. І тепер, коли закон це змінює, з'являються радіостанції, які хочуть бути лідерами процесу. Це все відбулось не просто так, а спровоковане новим законом.
До речі, у квотному законі є норма, що у конкурсі на частоти пріоритет надається тим радіостанціям, які на 5 % або більше збільшують добровільно квоту на українські пісні. Це теж додатковий стимул.
- На противагу підтримці тих, хто дотримуватиметься квот, чи реальними будуть покарання за їх недотримання? Хто має за цим стежити і що буде порушникам?
- Закон передбачає, що Національна рада з питань телебачення та радіомовлення повинна стежити за цим. Вони будуть робити вибіркові моніторинґи і накладатимуть штрафи за кожне недотримання квот — як щодо пісень, так і щодо української мови ведення. Штрафи вимірюються у відсотках від вартості ліцензії.
- Але Нацрада сама шукає варіанти, як не дотримуватись радіостанціям законів. Чи можна довіряти їхньому моніторинґу?
- Думаю, радіостанції не хочуть жартувати з виконанням закону. Нацрада перебуває під пильною увагою громадськості, українських музикантів, чесних радіостанцій та політиків. Тобто є офіційні контролери і є контролери за контролерами.
- Громадський рух «Простір свободи» щороку презентує дослідження про стан української мови напередодні 9 листопада. Цього року увага прикута до квот, але дослідження насправді набагато ширше. Розкажіть, якими є висновки цьогорічного моніторинґу?
- Дослідження стосується дуже різних сфер життя — від освіти до сфери послуг, книговидання тощо. Ситуація загалом залишається складною. На багатьох людей здійснюється русифікаторський тиск. Якщо все переводити в абсолютні цифри, то близько п'яти мільйонів українців, вважаючи рідною мовою українську, не говорять нею навіть вдома чи на роботі. Особливо це стосується південних, східних та центральних областей. Тобто для 60 % українців українська є рідною і лише 49–50 % говорять нею вдома і 47–48 % — на роботі. Фактори тиску — різні. Це передусім телебачення, на якому лише на 30 % ефір україномовний і яке формує образ російської мови як модної. Але телебачення належить олігархам, а вони завжди працювали на русифікацію України, і навіть війна на це не впливає.
У сфері послуг працівники часто не вважають за потрібне обслуговувати україномовних клієнтів українською мовою. Лише 40 % вивісок кафе та ресторанів зроблені українською мовою, лише у 60 % випадків є україномовні меню і тільки у 49 % випадків клієнтів обслуговують українською. І це ми говоримо в середньому по країні. На заході України цей відсоток наближається до 100 %, а на сході та півдні — до 0 %. Це все створює тиск, і люди починають підлаштовуватись під офіціантів, телебачення і начальника.
Краща ситуація у кінопрокаті завдяки обов'язковому дубляжу фільмів українською мовою. Після того, як Україна припинила імпорт нових російських фільмів, ситуація дуже хороша: приблизно 90 % фільмів у прокаті — українською мовою. Це певною мірою теж формує моду на мову, адже наші дубляжі дуже якісні. З російським звуком цього року було менше як 4 % фільмів. Загалом ситуація непогана в освіті. Понад 85 % школярів навчаються українською, але ситуація не покращується за останні рік-два. Проблема є у ВНЗ, коли декларується викладання лише українською, натомість викладачі читають курси російською. Досить погана ситуація і в книговиданні, де частка україномовних книг, що друкуються, трохи перевищує половину. А на книжковому ринку просто домінує російськомовна література. Так бути не може. Це треба унормувати, для чого належить скасувати закон Ківалова-Колісніченка і прийняти цілісний мовний закон.
Розмовляла Мирослава ІВАНИК
09.11.2016