Мало було Гавела!

«Мені видається вкрай важливим, щоб Україна була справді самобутньою одиницею. Це країна з багатою історією, культурною традицією. Велика країна з великим майбутнім. Мені видається вкрай важливим, щоби ця країна могла справді вільно і незалежно вирішити, до якої саме світової реґіональної спільноти вона належатиме. Вона повинна самотужки демократично прийняти це рішення. І якщо вона вирішить бути частиною НАТО, Європейського Союзу — для неї повинні бути відкриті абсолютно всі двері на такому шляху. Європа повинна надати Україні максимальну допомогу».

З такими словами Вацлав Гавел звернувся до учасників конференції «Україна в Європі та світі» у лютому 2004 року. Гавел назавжди залишився захисником і популяризатором свободи та демократії. Україна, що тоді стояла на роздоріжжі, була острівцем боротьби авторитаризму та демократії, яка була йому дуже близькою.

Нині, 5 жовтня, Вацлаву Гавелу було б 80 років.

Цей ювілей відзначають протягом цілого цього року і не лише в Чехії. В Україні видали тексти Гавела «Сила Безсилих» та інтерв'ю з Карелом Гвіждялою «Прошу коротко». В київському театрі ім. І.Франка відбулася українська прем'єра «Санації». А на іншому кінці світу, в Нью-Йорку, тамтешній мер Білл де Блазіо оголосив 28 вересня днем Вацлава Гавела.

На батьківщині Гавела протягом року опублікували низку нових матеріалів та публікацій. З цікавою ініціативою виступила Бібліотека Вацлава Гавела — понад 200 непрофесійних фотографів надіслали аматорські фотографії Гавела, з яких зробили виставку в палаці «Луцерна». В усій країні відбуваються виставки та концерти, присвячені першому президентові Чехії. В моравському місті Брно відбудеться театральний фестиваль «Мало було Гавела!». Кульмінацією святкувань має стати нинішній ґрандіозний концерт у Празі, в якому візьмуть участь 80 виконавців та діячів культури.

***

«Наша країна не процвітає», — так до громадян Чехо-Словаччини звернувся новообраний президент Вацлав Гавел в новорічну ніч 1990 року. Після десятиліть маніпуляцій, масової пропаґанди в ЗМІ та вигаданих економічних показників на чолі держави опинилася людина, чиїм лозунґом було «Правда і любов переможуть брехню і ненависть». Неабияка зміна для народу, який звик до того, що головне в житті — це «виконати п'ятирічку за чотири роки».

На початку 1990-х років Чехо-Словаччина, так само як і Польща, отримали те, з чим свого часу не пощастило Україні. Лідера, який став моральним авторитетом для людей і власним прикладом доводив, що світ, як і власне життя, можна і потрібно змінювати. Вацлав Гавел став символом змін. Змін світогляду, за якими йтимуть зміни політичні, суспільні, економічні та будь-які інші. Гавел закликав «жити в правді». І чехи разом зі словаками намагалися дослухатися до свого нового лідера.

Колишній дисидент і всесвітньо відомий драматург Гавел був разючим контрастом порівняно із закостенілими соціалістичними вождями. В резиденції чеського президента тепер можна було зустріти Лу Ріда чи Майкла Джексона. Білл Клінтон грав на саксофоні в празькому пабі, а сам Гавел пив пиво в місцевих господах з Міком Джаґґером та Кітом Річардсом. Після падіння соціалістичного режиму Чехія на повні груди дихала західною культурою. Почалася серія економічних та соціальних реформ. Вацлав Гавел виступав у багатьох європейських парламентах. Ще 1990 року йому стоячи аплодував Конґрес США. Гавел став світовою знаменитістю, а його країна остаточно прокинулася від летаргічного сну.

Звичайно, протягом довгої політичної кар'єри до Гавела назбиралося чимало критичних зауважень. Так само, як і серед українців, поміж чехами поширене переконання, що «будь-яка влада — завжди погана». Винятком не став навіть лідер "Оксамитової революції". Сьогодні першому чеському президентові полюбляють закидати невдалу люстрацію, вибіркову реституцію, закриття заводів з виробництва зброї й інші смертні гріхи. Хай там як, а незаперечним залишається той факт, що за 25 років після падіння комуністичного режиму Чеська Республіка стала процвітаючою європейською демократією з міцною економікою. І не в останню чергу саме завдяки Гавелові.

Гавел був прихильником «аполітичної політики». Він справді сприймав політику як інструмент служіння людям. Тому його часто критикували за романтичність і «відірваність від суворої буденної реальності». Мрійник, який хотів змінити світ. Але саме за це багато людей досі цінують Гавела. Саме він дав свого часу чехам надію і віру в те, що вони спільними зусиллями зможуть збудувати докорінно іншу державу. В день після смерті Гавела у грудні 2011 на Вацлавській площі в Празі спонтанно зібралися тисячі людей зі свічками та квітами. Протягом наступних днів з президентом прийшли попрощатися десятки тисяч чехів. На вході Карлового мосту висів прапор Чеської Республіки з простим написом «Вацлаве, дякуємо!». Як політик Гавел, безперечно, зробив чимало помилок. Але як людина і суспільний авторитет — він навчив чехів жити по-новому.

***

Щодо України, то важко сказати, наскільки Гавел розумів нас. Але українці однозначно розуміли Гавела. Чеський президент відвідав Україну ще 1996 року, коли йому було присвоєно звання почесного доктора в Київському національному університеті ім. Т.Шевченка.

Після відбуття всіх офіційних протокольних заходів Гавел мав вечерю з українськими дисидентами — В'ячеславом Чорноволом, Євгеном Сверстюком та іншими. Серед українських дисидентів він був зіркою. А для Гавела вони залишалися тими, хто присвятив своє життя боротьбі за ті самі ідеали, що й він сам.

Напевне, не варто перебільшувати знання та уявлення чеського президента про Україну. Та цілком очевидно, що він виступав проти авторитарної Росії і за демократичну Україну. Немає жодного сумніву, що він був би в захопленні від української революції на Майдані. Гідність і свобода кожної окремої людини були ключовими для політичної філософії Вацлава Гавела.

Гавел давно перестав бути лише політиком чи історичним персонажем. Сьогодні Гавел — це радше символ боротьби за правду та справедливість. Символ таких, здавалось би, очевидних європейських цінностей, як толерантність, солідарність, свобода та людська гідність. Для багатьох молодих людей він досі залишається втіленням безкорисливої і, можливо, навіть дещо романтичної боротьби за власні ідеали. «Гавела на вас нема» — таким був напис на одному з численних наметів на українському Майдані взимку 2013–2014 року. Одна з найвідоміших його цитат: «Надія — це не переконання, що щось добре завершиться. Надія — це впевненість, що це має сенс». Чудовий лозунґ для того, що відбувалося в Україні підчас Революції гідності.

Парадоксально, але незважаючи на те, що в усьому світі Вацлав Гавел залишається символом демократії, в самій Чехії щодо першого президента переважає скептичне ставлення. «Гавліст», «правдолюбець» — це іронічні означення для сьогоднішніх прихильників Вацлава Гавела на його батьківщині. Але саме вони становлять значну частину громадянського суспільства в сучасній Чехії. Саме ці так звані «гавлісти» закликають до солідарності з міґрантами, воюють з російською пропаґандою і надсилають гуманітарну допомогу на український Донбас. Тому що вони впевнені — за власні переконання варто боротися, навіть якщо ти зараз є в меншості. Тому що правда і любов мусять перемогти брехню і ненависть.