Москва, росіяни й поплічники Кремля безпосередньо відповідальні за катастрофу рейсу MH17. Так коротко можна узагальнити доповідь Міжнародної слідчої групи (Joint investigation team, JIT), у справі про катастрофу малайзійського Boeing 777 у липні 2014 року, яку було презентовано 28 березня в Утрехті.
Під час прес-конференції, на якій слідчі JIT розповідали про свої досягнення, не пролунало якихось прямих звинувачень на адресу російської влади, проросійських сепаратистів чи будь-кого іншого. Бо не це було метою презентації. Окрім того, не слід плутати презентація зі судовим процесом, як це зробили деякі українські коментатори, звинувачуючи слідчих у недостатній жорсткості.
Так, звісно, в Утрехті не пролунало нічого нового для тих, хто уважно стежить за перипетіями навколо MH17, читає незалежні журналістські й експертні розслідування, зрештою має голову на плечах і здатен додати два до двох. Проте, одна справа – заяви «Капітанів Очевидність», які можна було б проголошувати без жодних насідків, хоч до другого пришестя, зовсім інша – офіційні заяви міжнародно визнаних, легітимізованих, фахових слідчих.
З утрехтської прес-конференції варто утаємничені в правознавстві склали для себе таке враження: Росію притисли фактами жорстко й конкретно. Причому робота слідчих ще не завершена, будуть і наступні презентації, які лише затягуватимуть зашморг.
Розглянемо конкретніше, що повідали urbi et orbi представники JIT. Передовсім слідчі оцінили різноманітні версії катастрофи малайзійського лайнера, які фігурували в заявах офіційних осіб, у пресі, в публічних обговореннях тощо. Цей пункт прес-конференції мав би бути дуже образливим для Кремля, адже фактично звідти ростуть ноги всіх цих абсолютно недолугих заяв про український бойовий літак, про американську ракету, про «заморожених трупів» тощо, тощо. Причому всі вони озвучувалися не якимись «міськими божевільними», а офіційними особами, представниками влади, провладними телеканалами і газетами. Причому не просто озвучувалися, а представлялися «свідки», «дані радарів», «супутникові знимки», «записи телефонних розмов», «свідчення іспанського диспетчера» та маса інших доказів, які мали б «безапеляційно довести» істинність тієї чи іншої «версії».
Отже передовсім слідчі довели безпідставність версії про позаштатну ситуацію чи теракт на борту літака. Було скрупульозно опрацьовано дані різних хімічних і радіологічних аналізів, показів радарів, опитування свідків, переговорів диспетчерів з екіпажами літаків (у тому числі й з пілотами MH17). Ніщо не вказувало на теракт чи інший форс-мажор на борту літака.
Далі улюблена версія російських таблоїдів та телеканалів про те, що авіалайнер був збитий в повітрі українським військовим літаком, була опрацьована і визнана неспроможною. Є достатня кількість радіолокаційних даних (отриманих, зокрема й від Росії), які інтеґрально дають повну картину повітряного простору над східною частиною України. На підставі цих даних встановлено, що на момент катастрофи повітряних суден, здатних збити рейс МН17, поблизу не перебувало. Зрештою Кремль, розуміючи безглуздість і бездоказовість цієї версії, сам за два дні до прес-конференції заявив, на основі даних своїх радарів, що жодного бойового літака там дійсно не було. Виникає логічне запитання: а що заважало з’ясувати це два роки тому? Тобто ситуація дуже схожа на кримську зі «зеленими чоловічками», яких спершу нібито «іхтамнєт», а потім «такіда».
Довели слідчі й неспроможність заяв Кремля, що буцімто фатальну ракету було випущено з території, контрольованої на той момент українськими військами. Проведені експертні дослідження, покази свідків, дані, зняті з мереж мобільного зв'язку, супутникові знимки, радіолокаційні дані, експертні висновки вказують на те, що літак був збитий зенітним комплексом, котрий чітко перебував на польовому пагорбі площею 500 на 600 метрів, поблизу селища Первомайське Донецької області. Ця місцевість однозначно контролювалася проросійськими сепаратистами. По авіалайнеру зі ЗРК «Бук».було випущено ракету серії 9М38, котра вразила ціль рухаючись їй назустріч, а не наздоганяючи її, як стверджують кремлівські експерти.
Важливо було довести, що фатальна ракета була саме вказаного типу, оскільки це зайвий раз прив’язує її виключно до російської системи ППО. Серію ракети беззаперечно доводять два факти. Перший: під час розтину тіл членів екіпажу літака було виявлено кілька осколків саме цієї ракети. Другий: в одному з віконних отворів був виявлений металевий фрагмент, ідентифікований як фрагмент ракети серії 9М38 ЗРК «Бук». «Даний фрагмент був витягнутий з отвору в деформованому вигляді, що свідчить про те, що він потрапив у вікно внаслідок вибуху великої потужності», – стверджується у звіті.
Утім навіть не ці підтверджені факт стануть, сподіваємося, «убивчими» для російського президента та його «яструбиного» оточення. Головним доказом, який веде прямісінького від Москви до Гааги є визначення слідчими точного маршруту, за яким рухався ЗРК «Бук». Це стало можливим завдяки обробці інформації, отриманої зі записів перехоплених телефонних розмов, показів свідків, фотографій і відеоматеріалів, розміщених в соціальних мережах, а також з оперативного відеоматеріалу, який ще не публікувався. Було чітко визначено, що установка рухалася на білому тягачі марки Volvo: з території Росії – через російсько-український кордон – до місця фатального пострілу – назад до кордону – до матінки-Росії.
Цей звіт JIT ще не остаточний, робота групи триває. Слідство відтепер зосередить основну увагу на встановленні винних осіб. На даний момент Міжнародна слідча група ідентифікувала особи близько сотні причетних у той чи інший спосіб до трагедії. Названо було поки що лише двох фігурантів. Ними виявилися Андрій Іванович з позивним «Оріон» і Микола Федорович з позивним «Дельфін». Слідчі опублікували запис їхніх телефонних розмов, у яких йдеться про транспортування і маскування ЗРК «Бук».
Згідно з деякими журналістськими розслідуваннями Андрій Іванович з позивним «Оріон», скоріш за все, був військовим радником комендатури «ЛНР». Його візаві, з котрим він веде перемовини про транспортування «Бука», є, скоріш за все, Олегом Бугровим, колишнім співробітником міліції Луганської області.
Окрім цього, JIT веде розслідування щодо структури російського командування, аби встановити:
1) Хто віддав наказ перевезти установку «Бук» в Україну?
2) Хто наказав збити літак, який виконував рейс MH17?
3) Чи міг екіпаж «Бука» прийняти рішення самостійно?
Це три основні запитання, якими звісно інтерес групи до системи ухвалювання рішень в російських силових структурах не обмежиться. Проте вже відповіді на них з’ясують багато що. Передовсім ці питання важливі для визначення осіб, котрі вчинили злочини, і кваліфікації цих злочинів.
Утім, коли ж ці злочинці таки потраплять, принаймні, на лаву підсудних? Більшість експертів дають не вельми оптимістичні прогнози.
«Доповідь, зачитана в Утрехті, вчергове зриває маску з Путіна, але в тому числі і з Заходу, який з ангельським терпцем вислуховує казки й брехні з Москви, оскільки він як і раніше не бажає говорити з російським президентом єдиному мовою, яка до нього дійсно доходить. МЗС Німеччини у своїй реакції на доповідь зазначає, що група слідчих в своїх пошуках "наблизилася до відповідальних" за вчинення цього злочину. Путіну не варто турбуватися з цього приводу. Головний відповідальний за війну на сході України і за загиблих на ній військовиків і цивільних осіб вже давно відомий. Але, як не втомлюються заявляти (європейські політики – Z) на кожному розі, відмовитися від співпраці з ним поки що неможливо», – таке невтішне пророцтво подає відомий німецький публіцист Бертгольд Колер (Berthold Kohler) на шпальтах газети Frankfurter Allgemeine Zeitung.
http://www.faz.net/aktuell/politik/abschuss-von-mh17-die-misslungene-vertuschung-eines-verbrechens-14457982.html
А Кремль уже пішов у пропагандистську контратаку. Навіть більше, вдався до превентивних заходів. За два дні до утрехтської прес-конференції Міноборони Росії провело брифінг, присвячений «новим даними про катастрофу малайзійського Boeing рейсу MH17». На брифінгу було заявлено, що Ростовська РЛС не зафіксувала ракети, випущеної по авіалайнеру з території, контрольованої проросійськими сепаратистами.
А зразу ж після доповіді JIT, російські офіційні особи кинулися один наперед одного заявляти про хиби міжнародного розслідування, про «непрофесійність» слідчих, про їхню «заангажованість», «необ’єктивність», «упередженість до Росії» тощо.
Загалом кремлівська пропагандистська контратака дуже нагадала події 1983 року, коли радянський винищувач в районі Сахаліну збив пасажирський Boeing-747 «Корейських авіаліній», сумнозвісний рейс KAL007. Яких лише версій не поширювали тоді радянські пропагандисти. І що південнокорейський авіалайнер замінували агенти ЦРУ, а як не замінували, то скерували його за свідомо хибним маршрутом, щоб літак вторгся в радянський повітряний простір і можна було дізнатися, де в Примор'ї розташовуються засоби ППО СРСР. Мусувалася версія про те що Boeing лише вдавав зі себе пасажирський літак, а насправді був нафаршированим апаратурою розвідувальним літаком ЦРУ. Потім була й версія, що на ньому не було живих пасажирів, а лише «заморожені небіжчики». Схожу версію, до речі, намагалися запустити й проросійські сепаратисти на Донбасі.
У будь-якому випадку факт залишається фактом: ніхто з причетних до трагедії KAL007 не потрапив на лаву підсудних. Щоправда щодо СРСР тоді було застосовано додаткові торгівельно-економічні санкції. Проте на автаркічну радянську господарку це не особливо вплинуло.
Тому й тепер, принаймні за актуального status quo в російському політикумі, марно розраховувати на швидкий Гаазький трибунал для причетних до MH17. Утім не все так безнадійно, адже поза кримінальним полем Росія може зазнати дуже жорсткого покарання.
Можна сподіватися, що через рік-другий Міжнародним Трибуналом будуть порушені справи проти конкретних підозрюваних, можливо, високопоставлених військовиків і цивільних чинів з Росії. Водночас родичі загиблих нарешті можуть висунути позови до Москви з вимогою матеріальної компенсації за смерть близьких.
Кремль, звісно, відповідатиме відмовами й відгавкуваннями. І байдуже. Тут вже не Київ проситиме Брюссель про антиросійські санкції, це вже буде внутрішня справа громадян ЄУ.
Цілком ймовірно, що для забезпечення цих вимог російське майно за кордоном будуть періодично заарештовувати. Приблизно так, як це відбувалося останнім часом у зв’язку зі справою ЮКОСа, але на значно жорсткіших умовах. Адже це вже будуть не розбірки між російськими олігархами, кожен з яких має сумнівну репутацію, а розплата за 298 людських життів.
У будь-якому випадку Росії світить ще щільніше міжнародна ізоляція. Щось на кшталт того, як це було з Лівією Моамара Каддафі, після теракту в Boeing 747 над Локербі 1988 року.
01.10.2016