Руска литература як културолоґийни феномен
(переклад див. тут)
Литература вше баржей постава елитистична култура. И то пре вецей причини, а два ключни. Перша тота же циль шицких политичних режимох, та и тих цо их маме нєшка, же би таку уметносц хтора стимулує чловека на сензибилизацию, на роздумованє и обдумованє швета коло себе, поцисли на марґину дружтвених збуваньох. Без огляду чи бешедуєме о неолибералним капитализму, чи о шветовим процесу ґлобализациї.
Но, уметносц, литература насампредз, и пред тим у своєй историї мала подобни ситуациї. Здогаднїме ше яка судьба литератури була у Нємецкей под час Гитлера, лєбо у бувшим Совєтским Союзу под час Сталїна. И без огляду же то були найрепресивнєйши системи, литература прежила та и у тим чаше створени вельки дїла.
Процес поцискованя литератури зоз фокусу интересованя звичайного чловека ше случує паралелно зоз другима процесами „зомбизациї” и заглупйованя звичайного чловека. Медиї, телевизия насампредз, дружтвени мрежи, новини, у борби за читаносц, за уплїв на маси людзох, з тим и власц над нїма, шицко цо припада до сфери духа, шлєбоди розума, панованя зоз власним животом и судьбу, поцискую до трецого плану. Тирва борба за контролу, нє лєм економску, воєну, енерґетску, алє и борбу за контролу над свидомосцу. Литература по своєй природи препреченє таким процесом. Правда, нє вельке, алє є заш лєм препреченє хторе треба елиминовац.
Литература постала нєпопуларна при ширших пасмох людзох, голєм нє як спорт, у хторим єст политики, бизнису, криминалу, а найменєй спорту. Або як реалити шоуи, або фолк музика. Алє, то нє значи же литература нє хасновита. Напроцив! И наука нє популарна, а хасновита є. Нє треба забуц же велї историйни процеси хтори були популарни, нїби модерни, пошвидко постали шмишни и поражуюци за чловека. Здогаднїме ше наївней комунистичней идеолоґиї, „найсовершеншей самоуправней системи на швеце”, „демократского централизму” и велїх других демаґоґийох, споза хторих ше, по правилу, скривал интерес пануюцей класи. Прето, порихтани сом вериц же и нєшкайши нїби вредносци, як цо то сучасни мит о швидким богаценю, мит о вичносци краси и младосци, мит о модернизму хтори ше зводзи на одруцованє старого, насампрез пре подлїнство духа упознац го, у ствари демаґоґия и илузия. До того спознаня нас приводзи литература, хтора нас, як ридко хтора дисциплина духа учи нєпреривному превипитованю швета коло себе, поготов стану духа наших сучашнїкох.
Од шицких уметносцох хтори пестую Руснаци, а то театер, музика, литература, подобова уметносц, тримам же зме у литератури пошли найдалєй. Перше, треба направиц розлику цо то уметносц як автентична творча креация, а цо то репродукция. Грац добре на инструменту твори чловека музичаром, аж и вершинским, алє, гранє цудзих композицийох репродуктивна схопносц. Уметносц, то творенє нових композицийох. Ґлума тиж репродуктивна схопносц, зоз вельким автентичним печацом, а уметносц то писанє драмских текстох. Таке одношенє маме и медзи рецитованьом и писаньом писнї, медзи животом и романом.
Уметносц, то творенє нового дїла, зоз власним печацом. Уметносц демиюршска робота. Литература уметносц хтора найбаржей третира руски менталитет и прето же средство прейґ хторого ше виражує, то язик, а язик по своєй природи найавтентичнєйша прикмета єдного народу. Прето, док єст литератури в нашим язику, дотля єст шанси же би бул зачувани и наш язик, а з тим и ми.
Сам факт же ше у рускей литератури остатнїх рокох зявели нови мена авторох, припоминам даскелїх, Саша Сабадош, Саманта Рац, Ана Тамаш, Ваня Дула, Тамара Хрин, Александра Живкович, Валентина Чизмар, Михайло Сабадош, Иван Медєши... ясно гутори же им треба руска литература, и же жадаю у нєй буц. Без ґенерациї младих писательох, безсмислова робота и предходних ґенерацийох.
Нєдавно Мирослав Кевежди наглашел же основа за систему правох хтору ма єдна национална меншина, то фонд од голєм 250 кнїжкох уметнїцкей литератури. Руснаци по тераз обявели коло 500 наслови. Тоти кнїжки служа же би ше направело учебнїки за дзеци хтори ше школую по руски. Кед постої основна школа, вец єст условия и за постоянє ґимназиї, та и Катедри за руски язик и литературу. Кед маме образовну вертикалу, маме и кадри, а кед єст кадри маме и институциї. Кед маме институциї, маме средства явного информованя, кед их маме, маме квоти у буджетох информативней системи и системи за финансованє култури итд.
Нє шмеме забуц же даєдни други национални меншини, аж и вельочисленши як наша, тот основни фонд кнїжкох котри порушує систему за витворйованє правох националней меншини нє маю, та з тим нє маю анї таки ступень колективних правох. Кельо тота наша система будзе функционовац завиши, насампредз, од нас самих, од того кельо будземе пестовац свидомосц о потреби за розвиваньом и конареньом свойого идентитету. Свидомо пишем розвиваню, а нє очуваню идентитета. Бо чуванє подрозумює конзервацию, най нє повем мумификацию, а розвиванє подрозумює живот.
Основни фонд кнїжкох хтори, як уж гуторене, фундамент нашому идентитету, язиковому и културному, насампредз, та вец и вирскому, треба же бизме нєпреривно ошвижовали, бо з тим ошвижуєме и прилагодзуєме свою свидомосц часу у хторим жиєме. Прето, руску кнїжу, руску литературу, як автентичне културне зявенє треба же бизме чували и ценєли як найвекшу свою святиню. Алє, нє лєм декларативно.
Нє треба забуц же ше руски писатель розвива на ґрунту нє лєм своєй литератури, алє и других литературох котри му доступни, цо значи же латка квалитета подзвигнута досц високо и прескакаюци ю мож досягнуц и горизонт шветовей литератури. Руска литература як културни феномен то уж, а за индивидуални досяги руска заєднїца би требала створиц условия. Дакому ше, верим, и уда.
23.09.2016