Американо-канадський тур (Чикаго, Нью-Йорк, Торонто, Монреаль, червень 2025 р.) вистави “Конотопська відьма” Національного драматичного театру імені Івана Франка (режисер Іван Уривський) продемонстрував, що сучасний український театральний проєкт може набувати світового значення, здобуваючи міжнародне визнання та успіх трансатлантичного характеру.
Спробую лаконічно окреслити ті аспекти, які видаються епістемологічно значущими в постановці Івана Уривського. “Конотопська відьма” — це етнографічно-побутова повість Григорія Квітки-Основ’яненка. Але режисер І. Уривський створив із цього твору сучасну інтерпретацію, яка містить кілька визначальних реперних точок, що роблять її актуальною і пояснюють її неймовірний успіх у світі.
Одним із ключів до міжнародного успіху вистави є універсальність її цінностей і сенсів. Жоден персонаж, який обирає “співпрацю” зі злом, не залишається безкарним. Навіть заради особистого щастя неможливо звертатися за допомогою до відьми — це неодмінно призведе до покарання. Такий моральний сенс посилюється контекстом сьогодення: вистава створена у країні, яка перебуває в епіцентрі світових подій через війну з рашизмом. Етична конвенція тут стає визначальним чинником, водночас підкреслюючи морально-філософське значення постановки.
Неможливо досягти добра через угоду зі злом — цей мотив давно відомий у світовій літературі. Його, зокрема, яскраво змалював Гете у "Фаусті". І. Уривський оприявнює цей аспект, додаючи йому сучасного звучання. Вистава апелює до сьогодення, порушуючи важливу тему політичних компромісів. У цьому контексті йдеться про спроби окремих країн блокувати санкції проти Росії чи уникати їхнього впровадження. Такі дії трактуються як шлях до співпраці зі злом. Постановка наголошує на тому, що потурання злочинним діям недемократичних режимів є небезпечним як для окремих держав, так і для світового порядку загалом.
Другий важливий аспект, який варто підкреслити, — це автентичність українського буття у виставі. Образ конотопської відьми став символом тієї сили опору, яку сьогодні уособлює Україна в боротьбі з рашизмом та путінським режимом. Відьма є інфернальним образом, що розкриває метафізичний потенціал і втілює ірраціональну незнищенність українського буття в цілому.
Безперечно, мова йде про українську жінку, наділену магією, але водночас цей образ можна розглядати як узагальнення, коли постать відьми символізує образ самої України. У такому контексті наша країна, яка зараз протистоїть путінській агресії й рашизму, несе в собі ту могутню силу, яку неможливо знищити жодною зброєю. Відлунням цього архетипу є рядки з сучасної пісні: “Буде тобі, враже, так, як відьма скаже”. Цей лейтмотив дає ірраціональне пояснення подіям в Україні, водночас зміцнюючи віру в незламність і силу народу.
З погляду традиційного раціонального мислення можна вагатися або сумніватися через перевагу російської армії у кількості людських ресурсів, які використовують як гарматне м'ясо у війні проти України. Проте відьомська природа українського духу свідчить про наявність неймовірної життєвої сили, що є безсмертною й нездоланною. Саме цей зв'язок із вищими, потойбічними силами, надає Україні здатність протистояти злу.
Є припущення, що в гностичній системі зло перемогти чистим добром неможливо. Саме цю амбівалентну природу відьми майстерно розкрив Іван Уривський у постановці “Конотопська відьма”.
Ключовим елементом успіху вистави на світовій сцені є її часопросторова репрезентація. “Конотопська відьма” — це вистава, яка майстерно поєднує гумор, іронію, самоіронію, дотеп, збагачені пластикою та музичними рішеннями. Спершу здається, що античний хор ожив у цій постановці. Він наче відтворюється в образах трьох відьом, які одночасно перегукуються з образом трьох мойр — античних богинь долі, що прядуть нитки людського життя.
Іван Уривський – блискучий знавець античної драматургії. У цій постановці він розкриває велич українського мелосу, вплітаючи неймовірну українську пісню, яка перетворює виставу на своєрідний мюзикл. Формат мюзиклу, який є легким для сприйняття й широко популярним у світі, вдало поєднує філософські мотиви з витонченістю танцювальної пластики та музики. Цей жанр заряджає глядачів особливою енергією, дарує життєствердний настрій і віру в майбутнє.
Динамічна сценографія створює два простори: один із них насичений містичною інфернальністю, що прагне прорватися у реальний світ. Чимало гротескних та комічних елементів часом переплітаються навіть зі складними й огидними образами, які викликають беззаперечну реакцію глядачів.
Це вже не просто етнографічний наратив, а одвічна історія про боротьбу добра і зла, різноманіття їхніх конфігурацій та природу людської сутності. Ця природа може бути недосконалою: людина схильна до слабкостей, вона уникає відповідальності, ховається за маскою байдужості або легковажності. Однак світ не пробачає такої поведінки. Вистава оприявнює важливу морально-етичну перспективу сучасності.
“Конотопська відьма” – приклад етичного наративу, актуальність якого пояснюється метафізичним контекстом ситуації, у якій виникла ця постановка. Вистава нині стала частиною культурного спротиву в Україні. Її шалений успіх не зводиться лише до раціональних аргументів, а радше перебуває на рівні ірраціонального — у тому невидимому зв'язку між глядачем і тим незламним духом, яким пронизана постановка.
Цей світ на сцені сповнений магії, гумору, сатири, сарказму та химерності. Проте він має невід'ємний стрижень: відьма як центральний образ знається на людській душі та усвідомлює, що за будь-який контакт між світлим і темним завжди доводиться платити. У цьому історія нагадує про амбівалентну природу життя, аналогічно античним Мойрам, які ткали нитки людської долі.
Глядачі щоразу виходять із зали сповнені енергії, оптимізму та віри в неминучу перемогу. І хоча це явище складно раціоналізувати, постановка “Конотопської відьми” здатна в метафізичний спосіб розкрити силу духу та магію боротьби України. Саме такий ірраціональний первень робить виставу популярною не лише на українському рівні, а й серед світової
аудиторії.
06.07.2025