Фестиваль «своєї» музики

Якби львівські музиканти могли переробити календар, то першим місяцем року був би вересень – адже після літніх канікул концертне життя міста пожвавлюється раптово у кілька разів. Свідомо не пишу «прокидається», адже воно насправді не завмирає, і всі, хто цікавляться музичними новинами, не дадуть злукавити. Цьогоріч львівська філармонія дивує нас новими ініціативами, цікавими мистецькими проектами, потреба в яких назрівала давно, і ось врешті все сповнилося. Початок вересня ознаменував фестиваль «Львівські прем’єри», завдяки якому шанувальники національної музичної культури впродовж чотирьох концертних вечорів відкривали для себе палітру звукового світу львівських композиторів XX та XXI сторіч, наших сучасників.

«Блукаючі вогні» Богдани Фроляк.

Фестиваль постав з ініціативи Львівської організації Національної спілки композиторів України (ЛОНСКУ), яка на сьогодні об’єднує під своїм крилом понад тридцять композиторів та музикознавців. Цей фестиваль справді має чимале значення – не тільки для Львова, а й для культури України в цілому; і більш відповідного часу для започаткування подібних проектів, ніж зараз, годі знайти. По-перше, це прекрасна нагода врешті по-справжньому познайомитися саме з композиторами, а не лише зі знаними у вузькому, майже родинному музичному колі Львова музикантами-виконавцями, організаторами музичного життя чи викладачами, багатогранна діяльність яких творить сучасну культуру. Крім того, цей фестиваль – промовиста відповідь скептикам, котрі вважають, ніби в сфері сучасної академічної музики нічого не діється, а якщо й діється, то нічого особливо вартісного.

Організатори задіяли для проведення фестивалю одразу три локації (Концертний зал ім. Людкевича, Порохову вежу та домівку Хорової школи «Дударик», Храм св. Лазаря), що додало свій штрих до створення відповідної атмосфери кожного з вечорів. Відкрив фестиваль «концерт лавреатів» – вечір камерної музики сучасних композиторів, кожен з яких може похвалитися не однією престижною музичною премією. У виконанні Академічного камерного оркестру «Віртуози Львова» прозвучали твори Віктора Камінського, Остапа Мануляка, Любави Сидоренко, Богдани Фроляк, Золтана Алмаші. Кожна з цих композицій, незалежно від того чи звучала у Львові/Україні вперше, була відкриттям – відкриттям чергової сторінки творчості цих митців. Звичайно, можна було скористатися благами інтернету – знайти записи творів і прослухати в домашньому затишку. Але такий «слухач» краде сам у себе радість спілкування з живою музикою, з мистецтвом, що живе і дихає тут і зараз, втрачає можливість побачити живих авторів і поспостерігати за їхніми творчими переживаннями під час виконання творів. Програма вечора мала свою драматургію: концерт відкрили твори з духовним змістом («Богородиця» на основі оригінального духовного наспіву з 1407 р. В. Камінського та «Музика на другий розділ Євангеліє від Луки» О. Мануляка) через лабіринт психологічних станів (Octagon Л. Сидоренко), примхливу мінливість світла («Блукаючі вогні» для струнного оркестру і флейти соло Б. Фроляк), і до філософського осмислення оновлення в музиці (Concerto grosso № 2 Алмаші). Автори всіх композицій є представниками різних поколінь, і у своїй творчості демонструють різні мистецькі зацікавлення. Кожен з них, однак, продемонстрував високий професіоналізм та витончений музичний смак. Попри те, що програму складали твори для однорідного виконавського складу – струнного оркестру, ця темброва одноманітність не викликала втоми, адже кожен з композиторів знайшов цілу палітру неординарних виразових засобів.

Це чергове підтвердження того, що всі композитори – цікаві творчі особистості, що мають сміливість бути собою, і не дарма визнані поза межами України. Після концерту зловила себе на думці, що українська музика досить давно «доросла» до такого рівня, коли доцільно порівнювати зарубіжних композиторів з українськими, а не навпаки. Дуже важливо, що всі ці твори прозвучали у доброму виконанні. «Віртуози Львова» виглядали впевнено під батутою молодого диригента Тараса Вергуна, який також став відкриттям «Львівських прем’єр». Сподіваюся, що його достатньо впевнений дебют стане початком кар’єрного зросту, і це прізвище стане звичним у концертних програмах. Прекрасною технікою та вдумливою інтерпретацією вразили солісти: Марія Ткачик (виконавиця партії скрипки в творі О. Мануляка) та Наталія Кожушко (якій Б. Фроляк присвятила «Блукаючі вогні»). Публіка не шкодувала оплесків всім творам, та найбільшу хвилю овацій отримали саме «Блукаючі вогні».

Тарас Вергун

Другий концерт (що відбувся 11 вересня) зібрав прихильників електроакустичної музики в залі Порохової вежі. Ця концертна програма дала змогу розкрити ще одну грань творчості молодих композиторів – пошуки в царині електроакустики. Наповненість залу вкотре продемонструвала: насторожене ставлення до сучасної музики, а тим паче тої, яка оперує мовою «неживих» технічних інструментів, ще міцно вкорінене серед публіки. Проте, як розповів ведучий та куратор проекту, композитор Остап Мануляк, електроакустична музика та експерименти з технічними новинками мають достатньо тривалий життєпис, і (думаю) кожен сучасний меломан повинен хоча б ознайомитися з цим напрямком. На вечорі панував невимушений і майже «домашній» настрій. Відкрив програму «Прогноз погоди» від Павла Гречки та Сергія Зеленського. Програма дозволила ознайомитися зі ще одною гранню творчого обдарування О. Мануляка та Л. Сидоренко. Любава запрезентувала добре знані та улюблені для багатьох «Етюди старого міста». Ця композиція для віолончелі та плівки щоразу дивує новизною звучання – попри те, що містить фіксований музичний матеріал. У якості виконавця виступив Золтан Алмаші, який вже давно має визнання як прекрасний інтерпретатор сучасної музики. Його гра заворожує: він з тих, кого мало слухати, варто ще й бачити в момент гри. За участі Алмаші прозвучав твір нещодавнього випускника ЛНМА ім.. М. Лисенка, Миколи Хшановського. Цього разу Микола запропонував слухачам твір для віолончелі з електронікою під філософською назвою Erat est erit (Було є буде). Новітній погляд на давній пласт української музики продемонструвала композиція для плівки «Дума» Євгена Петрова, а «Метал» Мануляка допоміг переконатися, скільки музики приховано навіть в брутальному звучанні сирен та військових машин. На завершення концерту Ю. Булка, М. Хшановський, О. Мануляк подарували електроакустичний перформанс. Задля заохочення відвідин подібних концертів скажу: на них можна дізнатися цікаві подробиці з історії написання чи виникнення задуму твору – з уст ведучого чи з уст самих авторів – які не завжди можна знайти у інших джерелах, і які гарантовано допоможуть по-іншому сприйняти твір.

Галицький академічний камерний хор.

Третій концерт «Львівських прем’єр» – свято хорової музики нашого часу. Галицький академічний камерний хор під орудою свого незмінного керівника Василя Яциняка відкрив присутнім самобутні сторінки сучасної хорової літератури. Хор вже давно задекларував свою позицію як пропагандист української хорової музики від золотої доби до сьогодення. Велично та повнозвучно (іноді навіть занадто) зазвучали твори Віктора Камінського, Олександра Козаренка, Мирослава Волинського, Романа Цися, Володимира Пасічника, Богдана Сегіна, Володимира Павенського, Ростислава Демчишина, Остапа Мануляка, Мирона Дацка. Хоч початок «Псалма № 53 на текст Т.Шевченка» Мирослава Скорика, який зовсім не випадково відкрив вечір, прозвучав трохи невпевнено, з кожним наступних номером програми колектив демонстрував свій професіоналізм і універсальність як виконавець різножанрових творів з абсолютно полярними виконавськими завданнями. Вимоги і очікування до кожного мистецького колективу зростають разом із підвищенням його виконавських можливостей, і, можливо, хтось з більш уважних і прискіпливих музикантів почув інші огріхи, але я не буду акцентувати на них увагу, адже концерт безперечно був успішним і викликав щирі та сильні емоції. Більш серйозні зауваження маю до шанованої публіки: варто зайвий раз переконатися, чи ви вимкнули звук мобільних телефонів. Гарним і настроєвим завершенням вечора був музичний дарунок від хору та Романа Цися – естрадний хіт від Маестро Мирослава Скорика «Намалюй мені ніч».

Лідія Футорська.

«Львівські прем’єри» логічно замкнула програма у виконанні творчого тандему Лідії Футорської та Маргарити Головко. Запропоновані твори, частина яких є складовою навчальної програми, заслуговують на повноцінне життя на сцені, а не лише у нотах чи записах. Мелодії Богдани Фроляк, Василя Барвінського, Станіслава Людкевича, Анатолія Кос-Анатолького, Миколи Колесси, Мирослава Скорика забриніли усіма барвами свого неповторного українського колориту. Пригадую, як у свій час моя однокурсниця відкрила для мене ім’я композитора, музикознавця і скрипала Івана Левицького, тож особливо приємно було почути його твір зі сцени. Виконавці вповні розкрили свій талант і в черговий раз підтвердили свою репутацію. Програма останнього концерту стала своєрідним підсумком, і повернула нашу увагу до творчості композиторів, мистецькі засади яких знаходять продовження у творчості нових і нових поколінь.

Здається, «Львівські прем’єри» стануть новою традицією львівського мистецького життя. Тож побажаймо їм довгу і багату майбутню історію – адже нам є що пізнавати і є чим пишатися в рідній культурі.