Конституційний суд України визнав неконституційним положення частини п’ятої статті 21 закону України „Про свободу совісті та релігійні організації“, котре проголошувало, що „публічні богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії проводяться щоразу з дозволу відповідної місцевої державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради“.
Про це повідомляє прес-служба КС.
"Конституційний Суд України вважає, що право на свободу світогляду і віросповідання разом з іншими фундаментальними правами і свободами є основою створення та функціонування демократичного суспільства. Всебічне утвердження і забезпечення цих прав і свобод – головний обов’язок України як демократичної, правової держави", – пояснюють судді.
Згідно з положеннями статті 21 закону (ухвалений 23 квітня 1991 року), богослужіння та релігійні обряди безперешкодно проводяться в культових будівлях і на прилеглій території, у місцях паломництва, в місцях поховань, квартирах і будинках громадян, лікарнях, місцях попереднього ув’язнення і відбування покарання та подібних локаціях. Проте у нереґламентованих випадках для проведення богослужінь вимагалося дозволу місцевої влади, при цім "клопотання про видачу вказаного дозволу подається не пізніш як за десять днів до призначеного строку проведення богослужіння, обряду, церемонії чи процесії".
Конституційний Суд вважає, що вимога отримати попередній дозвіл на проведення окремих мирних релігійних зібрань у публічних місцях суперечить положенням частини першої статті 39 Конституції України, котрі "як норми прямої дії встановлюють необхідність лише завчасно сповістити органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування про проведення мирного зібрання, яке може мати як релігійний, так і нерелігійний характер". КС також зазначає, що закон було ухвалено задовго до прийняття української Конституції.
Конституційний суд також установив, що на території України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи досі продовжують застосовувати положення указу президії Верховної Ради СРСР „Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР“ від 28 липня 1988 року, котре й передбачає порядок проведення мирних зібрань лише за умови отримання дозволу органу влади. КС визнав неконституційним цілий указ і наголосив, що він – як і згадана норма закону – втратив чинність.
Конституційний суд ухвалював рішення на підставі звернення Уповноваженої Верховної Ради з прав людини Валерії Лутковської.
13.09.2016