«Чому час так швидко втікає?» — часто запитують люди середнього віку. Багато хто з нас відчуває, що час ніби прискорюється, коли ми вступаємо в доросле життя. На думку психолога і колумніста BBC Клавдії Геммонд, «відчуття прискорення часу в середньому віці є однією з найбільших загадок психології часу». Прагнення розгадати цю загадку привели до кількох цікавих відкриттів.
У 2005 р. психологи з Мюнхенського університету Людвіґа-Максиміліана Марк Віттман та Сандра Ленгофф опитали 499 людей у віці від 14 до 94 років про те, як вони відчувають плин часу — від «дуже повільно» до «дуже швидко». У випадку коротших періодів, таких як тиждень, місяць чи навіть рік, відчуття часу учасників експерименту відрізнялося несильно: більшість людей відповіли, що годинник цокав «швидко». Але для триваліших періодів, наприклад десятиліття, з'явилася закономірність: старші люди, на відміну від молоді, схилялися до пришвидшеного відчуття часу. Люди, яким було за 40, сказали, що час минав повільніше у їхньому дитинсті, а згодом, через підліткові роки і аж до раннього дорослого віку, почав прискорюватися.
На те, чому старші люди так сприймають час, є добрі причини. Плин часу можна оцінити з двох перспектив: проспективної, коли подія ще триває, і ретроспективної, коли вона вже закінчилася. Сприйняття часу залежить від того, що ми робимо і як при цьому почуваємося. Коли нам весело чи цікаво, час минає набагато швидше. Крім того, коли ми беремося за якусь нову справу, то теж відчуваємо час, ніби прискорений. Але якщо згадаємо цю діяльність пізніше, то, навпаки, вважатимемо, що час минав повільно.
Причина полягає в тому, що мозок закодовує в пам'ять тільки новий досвід, а не звичний. Наше ретроспективне відчуття часу залежить від того, скільки спогадів він створює протягом певного періоду. Тобто що більше спогадів нам залишає поїздка вихідного дня, то довшою вона буде здаватися заднім числом.
Це явище, яке Клавдія Геммонд називає «парадоксом вихідного дня», править за дороговказ до того, чому в ретроспективі час ніби прискорюється з віком. Адже в дитинстві й у ранньому дорослому віці ми маємо багато свіжих спогадів і здобуваємо багато навичок. Але в дорослому віці життя стає рутиннішим, монотоннішим і менше насиченим яскравими моментами. Як наслідок, у нашій автобіографічній пам'яті молоді роки відображені набагато ширше, ніж дорослі. І тому, коли ми рефлектуємо над ними, вони плинуть ніби довше. Важливо, що ці здогадки також підказують, як можна «сповільнити» час в дорослому віці. Для цього треба підтримувати активність свого мозку, постійно навчатись чогось нового, подорожувати і переживати якнайбільше незабутніх моментів. Тоді й наше життя здаватиметься нам довшим.
James M. Broadway
Why Does Time Seem to Speed Up with Age?
Scientific American, 1.07.2016
Зреферував Євген Ланюк
20.07.2016