Якщо в дитинстві багато бавитися конструкторами або в інший спосіб тренувати своє просторове мислення, то в школі математика даватиметься краще, доводить дослідження. Вже у віці трьох років навички просторового мислення розповідають, наскільки легко дитині буде рахувати в майбутньому. Це відкриває нові підходи для цілеспрямованого раннього розвитку дитини, а також підтверджує тісний зв’язок математики й простору.
Математика викликає паніку в багатьох школярів, натомість інших вона захоплює. Але від чого залежать вподобання дітей? Відомо, що наш мозок наділений спеціальними центрами для опрацювання математичної інформації, що зокрема оцінюють кількість, розуміють числові величини й усвідомлюють концепцію числа «0». У математиків спрацьовує ціла мережа центрів. Крім того, відомо, що певний ген великою мірою визначає нашу математичну схильність.
Інший чинник, що сильно пов’язаний з математичними здібностями, виявила Венке Меринг (Wenke Möhring) з Базельського університету та її колеги. Для свого дослідження вчені визначали, як просторові уявлення у маленьких дітей взаємопов’язані з пізнішими математичними успіхами. Чи зі здатності дітей розпізнавати послідовності, форми та просторові риси об’єктів можна зчитати, як їм вдаватиметься рахувати у шкільному віці?
«З попередніх досліджень ми вже знали, що дорослі здатні уявляти цифри в просторі, а саме: маленькі числа вони розміщують зліва, а великі — справа, — пояснила Меринг. — Але зараз практично не досліджено, чи просторове мислення в дитинстві впливає на те, як діти можуть вивчати і розуміти математику в школі». Аби це з’ясувати, команда здійснила дослідження за участі 586 дітей: їхні мовні, просторові та загалом когнітивні навички досліджували регулярно з віку трьох років до початкової школи.
Виявилося: діти, що вже в три роки мали добре виражені навички просторового мислення, в шкільному віці краще засвоювали математичні знання. Маленьким дітям, що спочатку мали труднощі з просторовими тестами, частіше й математика в школі давалася непросто. «Батьки словами заохочують своїх дітей, — каже Меринг. — Але наші свідчення доводять: важливим є стимулювання просторового мислення з раннього дитинства».
Результати продемонстрували також, що сприяти потрібно якнайшвидше: діти, в яких спочатку менш розвинені просторові навички, зазвичай наздоганяють інших ще до школи, але залишаються математично слабшими, ніж їхні однолітки, що спочатку могли добре мислили просторово. «Це засвідчує, що в ранньому віці вирішальна навичка просторової уяви, а не швидкість, з якою відбувається подальший її розвиток», — сказали вчені.
Цікаво, що у віці трьох років відмінностей в просторовому мисленні хлопчиків і дівчаток практично не було. Але потім ця здатність у дівчаток розвивалася суттєво повільніше. Меринг та її колеги припускають, що в цьому винні виховання й середовище: типово хлопчачі іграшки, зокрема конструктори й машинки, розвивають просторове мислення, натомість іграшки для дівчаток потребують передусім соціальних навичок.
Крім того, діти можуть переймати очікування дорослих і ростуть згідно з кліше, наприклад, що жінки гірше орієнтуються і просторі й математиці. Також несвідомі рольові очікування визначають спосіб, у який дорослі розмовляють з дітьми: у спілкуванні з дівчатками на передній план виходять слова, що позначають почуття й стосунки, в хлопчиків — описова та просторова мова.
На думку Меринг і її команди, батьки можуть протидіяти такому розвитку та стимулювати просторові навички своїх дітей іграми в ранньому віці. До цих ігор належать, зокрема, класичні конструктори, а також мова, в якій спеціально наголошені просторові кореляції: «зверху», «знизу», «більше», «менше», «попереду», «позаду».
Nadja Podbregar
Was Bauklötze mit Mathe zu tun haben
Universität Basel, 2/07/2021, Leaning and Instruction, 2021; doi: 10.1016/j.learninstruc.2021.101515
Зображення: amVeld/ Getty images
Зреферувала С.К.
19.07.2021