Краків, 5. липня 1941.
Наш кореспондент і відпоручник Українського Центрального Комітету мав нагоду розмовляти із співробітником коменданта міста Львова про положення досі звільненого західньо-українського терену.
Наш кореспондент поставив доцентові д-poвi Ганс-Йоахім Баєрові такі запити:
1. Як проходило у Львові життя під большевиками аж до вибуху війни?
— Всі українці, що жили в місті, заявляють, що большевицький терор зростав із місяця на місяць. Вивезення кругло 20.000 людей зі Львова — це виразний доказ того, що большевицьким можновладцям залежало на тому, щоб у корені ослабити український елємент. Тенденція йшла в напрямі загального расового стоплення і так поруч москалів настановлювано як урядовців доволі часто, напр., узбеків. Крім того можна було бачити на вулицях китайців, кірґізів та інші народи СССР. В останніх тижнях положення погіршилось. Що не було б можливо ще довше ніж рік видержати большевицький наїзд, це загальна думка на звільнених теренах.
2. Яке було життя від вибуху війни аж до приходу німецьких військ?
— Оскільки мені відомо, українське національне населення в деяких місцевостях збройно виступало проти совітських можновладців і червоної армії. І так, нпр., застрілили у Львові кількасот червоних урядовців і вояків. Повзи на вулицях міста пригадують вуличні бої, що відбулися тут. Велика частина населення переховувалась у тому часі по лісах, або старалась передістатись на німецьку сторону. Ці люди вертаються тепер на свої давні місця.
Червоні можновладці загострили в тому часі значно свій режим і переводили розстріли по вязницях. Наскільки дотепер відомо — розстріляно у Львові 4.000, в Тернополі 600, в Яворові 300 українців; загального огляду щодо числа помордованих ще нема. При тих розстрілах доходило до неймовірних знущань і жорстокостей.
При тих убивствах брали жиди остільки визначну участь, що приводили до НКВД "підозрілих" українців. Теж інші елєменти брали участь у тому, при чому зокрема слід взяти під увагу, що частина польської інтеліґенції, під проводом колишнього президента міністрів Бартля, була виразно прихильно наставлена до совітів.
3. Як заховувалось населення підчас вмаршу німецьких військ?
— Українське населення зустрічало прихід німецьких військ усюди з радістю. В усіх місцевостях знаходилися тріюмфальні брами, прикрашені прапорами Німеччини й українського народу. В багатьох місцевостях відбули ся святочні сходини українського населення в прияві відпоручників військової влади. Одначе не слід того забувати, що совітські банди ще подекуди діють у звільненому терені, так що часто можна було завважити скритих совітських бандитів.
Польська меншина поставилась у Галичині надзвичайно здержливо, зокрема у Львові. Правдоподібно ця здержливість випливає з того, що НКВД, комуністична партія й поляки тісно співпрацювали. Жидівське населення в першому часі зникло з вулиць міста.
4. Які наміри має тепер німецька військова влада щодо наладнання адміністрації?
— У Львові командант міста негайно настановив українську самоуправу. Комісаричним посадником міста назначений проф. Полянський. На його пропозицію обсаджено вже найважніші міські уряди, електрівня й водопроводи знову пущені в рух у повному обсязі. Орґанізування уряду праці вже почалось. Уже відчинено багато крамниць, що продають товари населенню. Німецька військова влада в порозумінні з комісаричною управою міста докладає всіх зусиль, щоб серед даних, дуже важких, умовин забезпечити населенню прохарчування. При цьому ще треба взяти під увагу, що відступаючі совітські війська опо рожнили безліч маґазинів.
У Львові створилася спонтанічно українська міліція, яку 2. липня підпорядковано провідникові Штурм-Штаффель; комендантом міліції є інж. Врецьона. Міліція дістає порядкові завдання внутрі міста.
Приготовляється видавання українського часопису. В першому числі буде поміщена відозва ґен. Ренца, Митрополита ґр. А. Шептицького і комісаричного посадника міста Полянського.
У краю відбувається наладнання адміністрації в подібний спосіб, як у Львові.
5. Чи це правда, що створилось західньо-українське краєве правління під проводом Ярослава Стецька, за яким стоїть теж авторитет Митрополита ґр. Шептицького й посадника міста Полянського?
— Західньо-українського правительства під проводом Ярослава Стецька нема. Вслід за тим оба згадані достойники не складали ніяких заяв у справі такого уряду.
Президія одного "Українського Національного Комітету", що про його існування німецьким чинникам нічого невідомо, ствердила в "Інформаційному листку" ч. 1. з 1. липня ц. р., що на одному зібранні у Львові "відпоручник німецького уряду, д-р Кох, привітав український уряд та український нарід". Це ствердження не відповідає правді.
6. Як виглядає справа культурних установ у Львові?
— Українські культурні установи мало потерпіли внаслідок воєнних подій. Комісаричним ректором університету назначено проф. Сімовича, комісаричним директором б. Товариства ім. Шевченка і Оссолінеум проф. Дорошенка. Не є в пляні скасувати злуку Оссолінеум і Наук. Т-ва ім. Шевченка, що показалась дуже корисною.
Далі заявив д-р Ганс-Йоахім Баєр нашому кореспондентові ось що:
"Усі у Львові настановлені німецькі чинники переконані, що українське населення свідоме ваги положення і долежить усіх зусиль, щоб діловою співпрацею на понадпартійній основі перебороти всі шкоди, нанесені війною. Перші заходи мусять бути звернені на справу прохарчування населення, приміщення бездомних і втікачів та привернення ладу. Німецькі чинники сподіваються, що населення посвятиться цим завданням, що їх сьогоднішня хвилина практично видвигнула, з вояцькою здисциплінованістю".
[Краківські вісті]
06.07.1941