Ігор МЕЛЬНИК

150 років тому, 17 червня 1866 року Австрійське цісарство оголосило війну Прусському королівству. Протистояння двох концепцій об’єднання німецьких земель перейшло у стадію військового конфлікту.

 

Австрійська цісарська династія не позбулася мрій про відродження Священної Римської імперії Німецького народу під своїм пануванням. Це означало створення Великонімецької держави з включенням не лише німецьких етнічних земель, але й Чехії (Богемії), Угорщини, Хорватії, Трансильванії і навіть Галичини.

 

Отто фон Бісмарк

 

 

Натомість прусський канцлер Отто фон Бісмарк обмежував свої амбіції об’єднанням "залізом і кров’ю" німецьких земель довкола Прусії – «Малою Німеччиною».

 

Франц Йосиф І

 

 

У 1864 році Австрія і Прусія задля розширення "німецького світу" оголосили війну маленькій Данії і відібрали у неї "споковічні" німецькі землі герцоґства Шлезвіґ і Гольштайн, які поділили між собою. Віддалений на сотні кілометрів від Відня Гольштайн не дуже приваблював цісаря Франца Йосифа І, і той пропонував, щоби взамін Австрії подарували якісь землі в Сілезії.

 

Але Бісмарк вирішив не торгуватися, а забрати герцоґство силою зброї. І 7 червня 1866 року ввів прусське військо до Гольштайну. Через кілька днів він оголосив про бажання вивести Австрію зі складу Німецького Союзу (Deutscher Bund).

 

Німецький Союз

 

 

Це об’єднання німецьких держав і вільних міст було створене Віденським конгресом 8 липня 1815 року. Спочатку до Німецького Союзу входили 39 держав. А у 1866-му в його складі залишалося 28 монархій (разом з Австрією та Прусією) та 4 вільні міста: Гамбурґ, Бремен, Любек і Франкфурт над Майном. Союз мав спільний парламент (Бундестаґ) і федеральні збройні сили (Бундесгер).

14 червня 1866 року з ініціативи Австрії Союз оголосив мобілізацію свого Бундесгеру. Але Пруссія сприйняла це як привід до війни, і в наступні дні її військо ввійшло до Чехії та почало окупацію непокірних держав Німецького Союзу (насамперед, королівств Саксонії та Ганновера). Врешті-решт Австрія оголосила Пруссії війну.

 

А 20 червня війну Австрії оголосила Італія, яка хотіла відтяти собі Венецію та прилеглий до цього міста край.

 

Натомість на стороні Австрії виступили Баварія, Саксонія, Баден, Вюртемберг і Ганновер. Таким чином переважно воювали між собою німці, хоч у складі воюючих армій були також італійці, угорці, румуни, поляки, русини, чехи й інші слов’яни.

 

Бісмарк планував використати національні рухи Австрійської імперії. Зокрема, був утворений угорський легіон. Серед іноземних держав Австрію підтримувала Османська імперія. А Франція та Росія залишалися нейтральними спостерігачами.

 

 

Отже, австрійцям довелося воювати на два фронти. Південна армія під проводом фельдмаршала Альбрехта Габсбурґа розгромила 24 червня італійців під Кустоццою. Частини, які звільнилися після цієї битви, поспішно перекидалися до Чехії.

 

Альбрехт Габсбурґ

 

 

Там Північна армія під командою генерала (фельдмаршала-лейтенанта) Людвіґа фон Бенедика відступала під натиском двох прусських армій, які перейшли кордон із Саксонії та Сілезії. Сили сторін кількісно були приблизно рівними. Але пруссаки мали технічну перевагу та краще озброєння. Зокрема, їхні рушниці системи Драйзе заряджалися втричі швидше, ніж австрійські, яких заряджали через люфу (дуло).

 

 

Вирішальна битва відбулася 3 липня 1866 року біля села Садова та міста Кьоніґгрец (Градец Кралове). Сили були приблизно рівними: 220 тисяч пруссаків проти 215 тисяч австріяків. Пруссаки заатакували австріяків з двох боків, ті не витримали натиску і відступили в Моравію.

 

 

13 липня Північну армію очолив фельдмаршал Альбрехт, якому вдалося організувати оборону Нижньої Австрії та Словаччини.

 

20 липня австрійські панцирні кораблі розгромили італійську ескадру біля острова Лісса (Віс) в Адріатичному морі.

 

Але втрачені надії на імператора Французів Наполеона ІІІ, який так і прийшов на допомогу Австрії, та загроза повстання в Угорщині змусили цісаря Франца Йосифа І http://zbruc.eu/node/16200 почати перемовини про перемир’я. Бісмарк теж не був зацікавлений добивати Австрію. Він хотів лише виключити її з процесу об’єднання Німеччини. "Бісмарк прагнув зберегти Австрію, а не знищувати її, й наполегливо домагався мирних переговорів, аби уникнути втручання чи то Наполеона ІІІ, чи то Росії..." – писав американський історик А. Дж. П. Тейлор ¹.

 

26 липня в Нікольсбурзі був підписаний прелімінарний мир, а 23 серпня – мирний договір у Празі. Згідно з Празьким миру Австрія віддавала Пруссії Гольштайн і виходила з Німецького союзу. Італія отримала Венецію.

 

Внаслідок війни загинуло 10 тисяч прусських вояків (з них дві третини померло від ран та хвороб), 19 тисяч – австрійських, понад 4 тисячі – італійських.

 

1 липня 1867 року під егідою Прусії був створений Пінічнонімецький Союз (Norddeutscher Bund). До цієї конфедерації було прилучено більшість держав ліквідованого Німецького Союзу (за винятком Австрії, Баварії, Бадену, Вюртенберґу, Люксембурґу, Ліхтенштайну і Гассен-Дармштадту), а її канцлером став Бісмарк.

 

Натомість цісар Франц Йосиф І змушений був погодитися з перебудовою Австрійської імперії на дуалістичну державу Австро-Угорщину, яку об’єднувало спільні військо, валюта та зовнішня політика. Польські аристократи мріяли ще про триєдине цісарство – Австрії, Угорщини та Ґаліції. Але не встигли...

 

ПРИМІТКИ

 

¹ Тейлор А. Дж. П. Габсбурзька монархія. 1809–1918. – Львів, 2002. – С. 121.

 

17.06.2016