В Копенгазї появилась брошура під заг.: "Мисли о Бісмарку. Політичні афоризми М. Бевзеса в Копенгазї." Брошура ся викликала в Берлинї гомеричний сміх своїми дивоглядними поглядами, комбінаціями та пропозиціями. Досить навести, що автор пропонує поставити Бісмаркови в кождім містї инакшій памятник. Н. пр. в Гамбурзї повинні поставити памятник в видї моряка нїмецкої держави з кермою державного корабля в руцї; в Гaґен треба упамятнити Бісмарка яко св. Севастіяна из стрілми в тїлї. Майже на кождій сторонї плаче автор ревними слезами над димісією кн. Бісмарка, бо Бісмарк був би перевів ще закон о баніції соціяльної демократії, був би зробив право виборче доступним доперва від 30 року житя, щоби "молоді люде, котрим ще лиця червоніють від підофіцирских пощочин, не приходили до урни виборчої". А вжеж сміле і оріґінальне єсть порівнанє кн. Бісмарка з Фридрихом II. "З хорта Фридриха Великого став ся Тирас, з дискретної склянки Мадери кружка фільософічного Сансуссі парляментарний збанок пива "Пшор" (der parlamentarische Pschorr krug), из складного капелюха пасованого "старого Фрица" величезний капелюх з великими берегами кн. Бісмарка, з лагідної гри на флетї в Сансуссі голосний концерт 80-ти трубачів, що на розказ цїсарскій вигравають в Почдамі на замку финьскі фанфари з часів 30-лїтної війни, замість вонїючої табаки, що падала из срібної табакерки на делікатні жаботи укоронованого фільософа, тепер взносять ся великі клуби диму з люльки в Фрідріхсруге. З пахучої, повної кокетерії і бьючої ґенієм старости рококо, ми вступили з нашими політичними символами і атрибуціями у вік сили і реалізму." Відносини кн. Бісмарка до цїсаря так представляють ся в "політичних афоризмах" автора: "Бісмарк разом з Прусаками сплодив Ґерманію. Німеччина єсть єго донькою і в тім змислї єсть він тестем цїсаря; (!) суть відносини историчні, котрі повинні поясняти неодно прикре і терпке слово, котре підчас єго димисії вийшло, способом зовсїм природним." Автор брошури уважає число 3 за дуже важне в житю ексканцлера. Він каже: "Дивно, як важну ролю відграває число 3 в житю Бісмарка. В гербі родиннім находить ся напись: In trinitate robur, дальше трилист конюшини і 3 листки дубові; в карикатурах рисують єго з трема волосками; має троє дїтей: Герберта, Вільгельма і Марію; єсть доктором трех факультетів; провадив 3 війни, заключив 3 рази мир; єсть автором зїзду 3 цїсарів; єсть автором тридержавного союза; удержував відносини з трема політичними сторонництвами: народно-ліберальним, консервативним, і ультрамонтаньским; служив 3 цїсарям і через цїле своє житє боронив 3 идей: идеї прускої, нїмецкої і идеї загального мира. Може ще той великій муж, з котрого судьбою так дивно вяже ся число 3, буде тїшити ся найлїшим здоровлєм, як досягне довгій вік 3х33," — На гробі Бісмарка припоручає автор вирити слїдуючу напись: Der Du streitend und siegreich vor vier Hohenzollern herzogst, Herzog von Hohenzollern seiest Du genannt! З брошури довідуємо ся дальше, що христіянізм Бісмарка не мав в собі нїчого романьского, анї ґотицкого, він був віруючим интензивно але віруючим en mаsse. — "Без Мефістофєля — пише дальше автор брошури — Фавст нїколи був би не побачив хорошої Єлени, так само й Бісмарк був би не сотворив нїколи такої Ґерманії, яка рисувалась перед єго оком, єсли би не записав ся був мов-би чортови, еґоізмови поодиноких сторонництв." "Бісмарк має стать Михайла Анджеля, краски Рембрандта, шиковність Шекспіра, звуки Бетовена." Автор мабуть в божевільстві доходить до слїдуючого порівнаня: "Бісмарк єсть могучим львом, Бенінґзен гнучкою пантерою, Равхгавт добрим конем господарским, Гаммерштайн упертим цапом, Айнерн швидким хортом, Бамберґер павом, любуючим ся в своїй бесїдї, Рікерт галасуючим бомком, Евгеній Pixтep пристрастним і уоруженим великими рогами бараном державним (Reichswidder), Мункель песиком, Маєр потїшним пудлем, Кремер блохою, скачучою з одного сторонництва до другого, Bipxoв глубоко ученим флямiнґoм, Штекер галасуючою осою, Лібкнехт смердячим стервом, шакалем." — Бісмарк мав бути зворушеним "за тілько доказів величаня" і за присланє брошури сердечно подякував авторови листом.
З Немирова. [Крадїж в Немирівской церкві.]
В ночи з 16 на 17-ого серпня с. р. і то здає ся по-опівночи поповнив злодїй в немирівскій церкві крадїж. У вікнї над хорами по-над 3 сяжнї від землї буда отворена одна кватира для провіву церкви (церков мурована). Злодїй приставив до того вікна драбину Ивана Ромася, сусїда з північної сторони попівства і церкви, по драбинї отвореною кватирою влїз злодїй на хори, з хорів на церкву і зайшов просто до закристії. Тут, не світячи, виломав дверцята до шафки, з котрої забрав скарбону і дві цинові з досить вже стертою позоліткою чаші, лишаючи монстранцію. Чаш уже не уживано. Чаша, на котрій тепер править ся служба Божа, находила ся в сховку в старім кивотї, стоячім в закристії на комодї; тут була также таца з 3 зр. Сей старий кивот був припертий і замкнений на ключик, однак ключик находив ся в замку. З відси однак злодій нїчо не рушив, бо, видко, не світив і не знав о сховку в тім старім кивотї, а знав тілько за шафку, де була скарбона. Злодїй зaміpяв ще щось брати з великого престола, але здаєсь настрашила єго бляшка цинова, позолочена зі старого євангелія. Тота бляшка лежала в одній из забраних злодїєм чаш. Злодїй як прийшов до престола і чаші клав на престіл, то з чаші випала та бляшка, скотила ся з престола на подіюм, наробила бренькоту, а злодїй застрашивши ся взяв скарбону і чаші, і видістав ся на двір назад хором, вікном і драбиною, бо двері церковні були замкнені.
Около 2-оі години по полудни в недїлю (17 серпня) найдено скарбону з розбитою бічною стїною зараз таки за містом на поли ерекціональнім церковнім. Тут була она розбита ще за невидна, бо найдено в тім місци маленкі трісочки і три недопалки сірничок, при котрих освітленю злодїй переглядав папери видобуті зі скарбони. Злодїй не много втїшив ся своєю добичею: в скарбонї найшов хиба оден цїсарскій дукат на 5.50 зр. (бо гроші церковні складає ся до щадницї почтової), 8 вeкcлїв на суму 309 зр. і много чверточок паперу з рахунками. Векслї і папери злодїй переглянувши звинув і назад вложив до скарбони, а дукат забрав.
Замітна обставина, що господиня драбини, а жена Ивана Ромася, котрий ще рано 16 серпня с. р. в суботу вибрав ся до Львова, чим борше зі своїм сином Петром, 15-лїтним хлопцем, около 6 години рано в недїлю, драбину від церкви спрятала, нїкому ничого не кажучи, і занесла в огород, а перше та драбина була приперта до хати. Се дало підозрінє на того єї сина, котрий уже кілька рази був караний за крадїж. А вже кождий на певно твердить, що сей хлопець поповнив сю крадїж, (може і при участи якого жидка), коли у него забрано долото і ножик шевскій, і той ножик точнїсенько пристав до всїх дїрок і знаків пороблених на полупаних дверцятах шафки, а долото до всїх значків влому на скарбонї. Сего хлопця увязнено доперва дня 18 серпня с. р. Слїдство судово карне веде ся, котре дуже тяжко єго обвиняє, хоч треба завважати, що органи поліційні досить незручно поступали і поступають при гляданю злодїя. Підозріного одного жидка ще не арештовано. Що буде більше, донесу.
К.