Група народних депутатів зареєструвала у Верховній Раді революційний законопроект, яким передбачається перехід України до електронних виборів. Парламентська ініціатива прикметна не тим, що є даниною моді та сучасним технологіям, а цілком «приземленими» перевагами — вона нівелює загрозу найтиповіших для українських виборів фальсифікацій.
Автори проекту №4404 вирішили зберегти явище паперового бюлетеня і залишити «дідівський» метод голосування «галочками» чи «хрестиками», однак підбиття підсумків покладатиметься вже на електронну систему. Голоси рахуватиме спеціальний сканер, який зчитуватиме позначки з виборчого документа. На момент закриття дільниць машина вже знатиме результати волевиявлення. Втім офіційні підсумки затверджуватиме human mind, тобто людський розум, після верифікації.
Як переконує в інтерв'ю «Z» автор законопроекту Олексій Скрипник, народний депутат від «Самопомочі» і засновник компанії ELEKS, запровадження електронної системи позбавить членів виборчих комісій можливості спотворювати волевиявлення: переписати бюлетені, підкинути пачку з «галочками», «сплутати» купки бюлетенів тощо. Через те Скрипник передбачає, що опір законопроектові намагатимуться чинити особи, зацікавлені у фальсифікаціях. Однак він прогнозує, що головним опонентом ініціативи буде зовсім інший пласт суспільства — пересічні українці, котрі не можуть повірити у «штучний розум».
ГОЛОВНА НАША ПРОБЛЕМА — ПЕРЕКОНАТИ ЛЮДЕЙ В АНОНІМНОСТІ ЇХНЬОГО ГОЛОСУ
- Пане Олексію, законопроект про електронні вибори стосується лише місцевих виборів. Чому вирішили починати з цього рівня? Місцеві вибори якраз є найскладнішими для організації і підрахунку, адже обирають депутатів багатьох рівнів, міських і сільських голів. Чому б не розпочати з «простіших» — парламентських чи президентських?
- Насправді у нас в розробці є три законопроекти про електронні вибори. Розпочали з місцевих, тому що необхідно якийсь із них випробувати. Подаючи законопроект 4404, ми відштовхувалися від того, що планові президентські і парламентські вибори відбудуться ще не скоро, а от на місцевому рівні можна імплементувати запропоновані зміни найближчим часом. Плюс до всього, ми передбачаємо опір людей пропонованій системі голосування. Безперечно, знайдуться ті, хто переживатиме за анонімність свого голосу, можливість фальсифікацій результатів волевиявлення і так далі.
- Тобто ідея в тому, щоб почати з рівня, де найменший політичний опір?
- Ідея в тому, щоб почати. Перш ніж виходити на ґлобальний рівень, треба здобути досвід на нижчому, а потім поширювати його в загальноукраїнських масштабах.
- Розкажіть про основні новації, які несе пропонований законопроект? На перший погляд, ключова новація — це підрахунок голосів: фактично, система спроможна в онлайн-режимі підраховувати голоси.
- Ми хочемо запровадити систему, яка унеможливить фальсифікації і знівелює усі можливі схеми спотворення результатів. По-перше, система матиме кілька ступенів верифікації бюлетеня та визначення волевиявлення, тому обманути її під час підрахунку голосів буде складно. По-друге, ми мінімізуємо людський фактор і тим самим знівелюємо фальсифікації на рівні комісій (дільничних, територіальних, обласних, центральної). По-третє, інформація з виборчих дільниць передаватиметься на багато серверів відразу, зберігатиметься одночасно на кожному з них, і — що найважливіше — ці сервери будуть надійно захищені. По-четверте, попередні результати голосування ми знатимемо вже за кілька годин після закриття виборчих дільниць і зможемо слідкувати за ходом підрахунку бюлетенів в режимі онлайн. Це основні цілі нашого законопроекту. Технічний засіб його реалізації — голосування з використанням спеціальних сканерів, які «зчитуватимуть» бюлетень і враховуватимуть голос виборця згідно з проставленою позначкою, роблячи попередній підрахунок.
- Якщо зображення бюлетенів ітимуть на сервер в онлайн-режимі, то чи є теоретично можливим, що результати голосування будуть відомими одночасно із закриттям дільниць?
- Теоретично так. Але наша ідея полягає в подвійній системі верифікації: голоси рахує сканер, а пізніше їх підтверджує виборча комісія. Перепона полягає в тому, що ми не можемо ґарантувати стовідсоткового розпізнавання бюлетеня сканером, тому потрібна додаткова перевірка. Траплятимуться бюлетені з нерозпізнаним голосом або помилково заповнені бюлетені. Тому, власне, після закриття дільниць комісія «переглядатиме» голоси — бюлетені відображатимуться на екрані, їх зможе побачити кожен член комісії, кожен спостерігач. Порахувати голос за іншого кандидата або «переписати» чи знищити бюлетень буде неможливо: сканер зберігає всі цифрові копії. Кінцева формула в ідеалі виглядатиме так: кількість порахованих голосів, що пішли на сервер, має дорівнювати голосам, які загалом порахувала комісія, мінус зіпсовані або браковані бюлетені.
- А якщо не збігається?
- Тут мусимо перекладати більшу відповідальність на комісію, а не на електроніку. Комп'ютери не винні — радше проблема в людях (вкидання «додаткових» бюлетенів і тому подібне). Тому якщо щось не збігатиметься, це буде автоматичним сиґналом для комісій вищих рівнів перевірити конкретну дільницю і пересвідчитися, що кожен голос на ній був підрахований правильно.
Також хочемо зробити так, щоб варіанти, коли дільнична комісія не погоджується з результатами, порахованими комп'ютером, були мінімізовані. Це унеможливить фальсифікації з боку її членів.
- У пояснювальній записці до законопроекту йдеться про те, що система могла би відстежувати аномалії на виборчих дільницях: або стрімке вкидання бюлетенів протягом короткого проміжку часу, або аномальні збіги. В який спосіб цю статистичну інформацію можна перевести у площину юридичної відповідальності?
- Така аномалія — це «дзвіночок» для того, щоб на дільницю приїхали або представники вищих комісій, або слідчі, або поліція, щоб пересвідчитися, чи все гаразд. Але вкинути одразу кілька бюлетенів буде надзвичайно складно: пачка документів просто не «влізе» у сканер.
На жаль, ми не можемо зробити ці статистичні дані доказовими, але вони будуть інформативними. Якщо зі 100 дільниць одна «вибивається» із загальної картини, то це сиґнал для її перевірки. На виборах мерах у Кривому Розі аномальних було всього декілька дільниць, але, як стало відомо пізніше, саме там відбулися значні фальшування. Якби ця інформація була відразу доступна для широкого загалу, якби члени ЦВК були добросовісними, а правоохоронці вчасно відреагували на виклик, результат виборів ніхто б не спотворив. Та й додаткові кошти з бюджету, які були витрачені на повторні вибори, були б заощаджені.
- Чи буде довіра в суспільстві до такої автоматизованої системи? Ми пам'ятаємо 2004 рік, коли одним з елементів фальсифікації було втручання в роботу сервера. Здається, що українці ще не відійшли від тієї травми, і їм буде важко повірити, що якась невидима для ока система є справедливою. Як відновити довіру? І як ґарантувати безпеку?
- Я б озвучив цю проблему інакше. Наше суспільство «поламане» тоталітарною історією, тому ми досі не довіряємо змінам і боїмося всього невідомого. Ця травма є дуже глибокою і постійно дається взнаки. Ми боїмося, щоб сканер не побачив, за кого ми проголосували; переживаємо, щоб члени нашої сім'ї не «поплатилися» за наш вибір, і так далі. Я взагалі є прихильником ідеї винятково електронного голосування (без паперових бюлетенів), але головна наша проблема полягає якраз в тому, що ми не зможемо переконати людей в анонімності їхнього голосу і запевнити, що він буде правильно врахований. І це не тому, що система не матиме достатньо рівнів захищеності, а тому, що українці навряд чи захочуть у це повірити.
Як людина, яка багато років працювала в сфері комп'ютерних технологій, просто висловлю застереження: ми маємо дуже спотворену інформацію про цю [«серверна» фальсифікація 2004 року] та й багато інших подій і надто легко піддаємося маніпулюванню. Схожа інформація — «зламали систему», «проникли хакери», «втрутилися в систему «Рада» — поширюється дуже швидко, але насправді ситуація виглядає зовсім інакше. Проблема в тому, що іноді нам набагато легше повірити в теорію змови, аніж у чиюсь безвідповідальність.
Зрозуміло, що перехід на електронні вибори вимагатиме надійної і захищеної системи. І вона буде. Вся інформація, яка надходитиме з дільниць по всій країні, зберігатиметься одночасно на величезній кількості серверів. «Зламати» їх не вдасться з тієї причини, що тоді доведеться «ламати» всі сервери одночасно. Інформацію буде продубльовано, верифіковано, вона буде захищена спеціальними криптографічними ключами. Тобто сумнівів щодо надійності такої системи у мене навіть не виникає.
- Ви постійно говорите про переваги, але пошукаймо вразливі місця. Як запобігти зловмисникам, які вимикатимуть електроенергію на дільниці або пошкодять сканер цвяхом? Після такого буде можливим хіба що «старий-добрий» ручний підрахунок.
- Очевидно, що я не можу наперед знати, до чого вдадуться винахідливі негідники, аби завадити людям зробити чесний вибір. Але якщо пофантазувати, то такі варіанти знайдуться. Як з ними боротися чи як уникнути? Наприклад, озвучені вами варіанти форс-мажорів на дільниці — це привід посилити спостереження; там мають з'явитися додаткові люди, правоохоронці. Проте, за моїми оцінками, на 98% відбуватиметься нормальне спокійне волевиявлення. Решту 2% мусимо проконтролювати. Зрештою, жодна система не працюватиме без того, щоб хтось не намагався її перехитрити. Електроніка — лише спосіб зробити так, щоб мінімізувати цю паскудну проблему, яка досі «душить» Україну від виборів до виборів.
Додатково ми хочемо зробити ще й так, щоб у членів комісії був страх за фальсифікації. Комп'ютерна техніка — це засіб зафіксувати виборчий злочин. І якщо буде доведено, що це їхня [членів комісії] вина, то таких фальсифікаторів чекатиме буцегарня. Допоки ми не посадимо з десяток, вибачте, «засранців», які фальшують вибори, то спроби «переписати» їх результати не припинятимуться.
- Наскільки «паперовими» залишатимуться вибори? Наприклад, у законопроекті багато уваги відведено електронним протоколам. Чи папір матиме вирішальне слово порівняно з електронікою у підбитті підсумків, юридичному оскарженні?
- Це сильно залежить не від цього законопроекту, а від того, наскільки ми будемо визнавати електронний підпис. Сподіваюся, що електронна виборча документація буде хай і не першою, але другою за значимістю копією. Попервах, можливо, менш важливою, ніж паперова, але згодом — основною.
Для пришвидшення цього процесу важливо, щоб ми в Україні нарешті переконалися, що електронний підпис — це не менш надійний інструмент підтвердження особистості, аніж підпис ручкою. Тоді необхідність в паперовій документації відпаде сама собою. Це питання часу. Нам треба навчитися довіряти тому, чому весь світ довіряє 10–15, якщо не 20 років. Тут ми відстаємо дуже сильно.
- Згідно з кошторисом, наведеним у тексті пояснювальної записки до законопроекту, перехід до пропонованої системи вийде у три мільярди гривень. Як обчислювали цю суму? Видається, що фінансовий тягар буде чи не головною підставою для критики законопроекту.
- Підрахунок простий. Ми полічили, скільки коштує облаштування однієї виборчої дільниці, й помножили цю суму на кількість дільниць в Україні. На мою думку, ця сума є смішною для України і в перспективі приблизно кількох років повністю себе окупить. Недавній приклад: перевибори мера Кривого Рогу коштували бюджету близько 6 мільйонів гривень. На тих виборах працювали 293 виборчі дільниці. На забезпечення цих дільниць сканерними комплексами потрібно було б разово витратити 16 мільйонів гривень. Але ці комплекси будуть використовуватись на всіх наступних виборах. Різниця відчутна.
Просто зараз, коли ми чуємо про три мільярди гривень, нам не до сміху, бо Україна перебуває в такій страшній орбіті злиденності, з якої ще невідомо коли вирветься. На жаль, наша економіка не показує достатнього росту, який би дозволив без клопоту віддати борги, накопичені за останні 20 років. Це результат відсутності бодай якоїсь уваги до розвитку своєї економіки. Тому сьогодні ці суми виглядають настільки «страшними» і непідйомними.
Наша проблема в тому, що ми — дуже бідне суспільство. Для мене найбільший захист від фальсифікацій — трішки оздоровити суспільство, зробити його багатшим, щоб людям так не «боліли» тих 200 гривень, за які вони готові продати свій голос. Виправити ситуацію лише електронікою — неможливо. Усе в наших головах, тому, безперечно, якщо суспільство не змінюватиметься, то й вибори не зміняться. Це — дорога з багатостороннім рухом.
Щодо фінансування, то маю підозру, що Україна вже так замучила іноземних партнерів своїми фальсифікаціями на виборах, що якби ми змогли продемонструвати їм справді ефективну модель справедливого голосування, яка би працювала на практиці, вони б погодилися цю суму нам «подарувати». Тільки б забути про ті вибори, як про страшний сон. І тут я говорю цілком серйозно. Сподіваюся, Захід хоча б частково «покриє» витрати на цю систему. Тому що це не питання електронної демократії — це питання демократії як такої.
- Ви вже згадували, що Ваше бачення — це не електронна фіксація голосів, а повноцінне електронне голосування. Як це виглядатиме? Голосування з комп'ютера, з телефона?
- Найзручніший спосіб — зі смартфона. Там є можливість подвійної ідентифікації. Якщо ти маєш свій електронний паспорт, електронний ID (банківський, наприклад), і якщо ти можеш через телефон робити будь-які платежі — то чому ти не можеш проголосувати? Це ж так очевидно. Єдиний мінус — люди боятимуться, що за номером телефона можна буде вирахувати, за кого був відданий їхній голос. Але ми як спеціалісти добре розуміємо, як на електронному рівні зробити голосування цілком захищеним. Таким, наприклад, як і в системі онлайн-банкінґу.
- Вибори — це річ, до якої треба докласти зусилля: вдягнутися, піти на дільницю, не кажучи вже про інтелектуальну роботу. І дуже важливі не тільки ті, хто пішов голосувати, а й хто залишився вдома (тобто те, що ми називаємо «голосуванням ногами»). Натомість система електронного голосування робить вибори доступнішими за мінімальних зусиль. А ми добре знаємо: технологія збільшення явки в багатьох випадках автоматично означає збільшення переваги для одного кандидата.
- Абсолютно відверто кажу: моя прихильність до повноцінного електронного голосування пов'язана з тим, щоб молодь хотіла брати участь у виборах. Їм жити у цій країні після нас, тому важливо, щоб молоді люди впливали на внутрішньополітичні процеси в державі вже сьогодні.
Як показує досвід, явка української молоді на виборах є надзвичайно низькою, тому її долю зазвичай визначають пенсіонери, які на вибори ходять справно. Як наслідок, «піонери» і «комсомольці» й далі керують країною, а молоді люди виїжджають за кордон у пошуках кращого життя. Та скільки ж можна?! Треба змінюватися, треба брати на себе відповідальність, щоб відірватися від «совка». Участь у виборах — перший, але чи не найважливіший крок у цьому напрямку. Електронне голосування, яке не вимагатиме ні фізичних, ні моральних затрат від людини, вважаю, цілком зможе вирішити цю проблему. Як мінімум, молоді стане цікаво проголосувати. Як максимум, за результатами виборів вона зрозуміє, що має реальний вплив на ситуацію в країні.
Розмовляв Володимир Семків
25.05.2016