Іван Франко був письменником-борцем, громадянином, демократом-революціонером. Франко жив з народом і для народу. Йому він ніс свої бойові твори. За ці твори, за боротьбу, письменник-революціонер постійно переслідувався. За ним стежили, його арештовували, судили, заточували в тюрму, знущалися над ним.
У Львівському обласному історичному архіві зберігається судова справа І. Франка за 1877/78 рр. і інші. Слідство і вся судова процедура Львівського окружного суду була відкритим знущанням над письменником.
Перший раз Іван Франко був арештований 12 червня 1877 р., на 21 році життя, по обвинуваченню в поширюванні соціалістичної прапаганди і приналежності до таємного товариства. При арешті у нього був зроблений ретельний обшук, відібрало приватну кореспонденцію і всю бібліотеку. Серед відібраних книг були "Капітал" Маркса, "Былое и думы" Герцена, "Что делать?" Чернишевського і багато інших. Всього 184 книжки.
Про свій арешт сам поет розповідає таке: "Мене арештували, як звичайного злодія, посадили між самих злодіїв та волоцюг, котрих бувало в одній камері по 14 до 18, перекидали з камери до камери". До Франка завжди чіплялись за те, що він писав в тюрмі вірші. Кілька тижнів Франко просидів у камері, де було одно маленьке вікно і жило 12 чоловік, з них 8 спало на тапчані, а 4 — під тапчаном, бо іншого місця не було.
Майже 9 місяців довелося просидіти Ів. Франкові в тюрмі очікуючи суду. Протягом цього часу велося судове слідство, яке тривало довго тому, що австрійський уряд намагався сфабрикувати величезний процес проти "змовників", які об’єдналися в "таємні товариства" і провадили соціалістичну пропаганду. Австрійський уряд і польські пани, що вірою і правдою служили австрійському цісареві, підняли галас навколо цього процесу не випадково. Цей процес мусів довести, що вся Східна Галичина підточена соціалістичною пропагандою з тим, щоб під виглядом боротьби з соціалістичним рухом розгромити соціальну і національно-визвольну боротьбу українського народу. Ініціатива належала польським панам, які будьякою ціною намагалися закріпити в Східній Галичині свої позиції.
За вказівкою польської шляхти по всій Східній Галичині літом 1877 року почалися масові обшуки серед української інтелігенції. Приводом до початку арештів і обшуків послужив такий епізод. В травні 1877 р. до Львова приїхав польський соціаліст Михайло Котурніцький. Австрійська влада була дуже налякана галасом польських газет про поширення в Східній Галичині соціалістичної пропаганди і про "московських агентів", які нібито роз'їжджають по краю з метою, якщо не приєднати Галичину до Росії то, принаймні, викликати "гайдамаччину". В зв'язку з цим австрійська поліція стежила за кожним приїжджим. Михайло Котурніцький зв'язався з робітничими організаціями, відвідував збори. Тому незабаром після приїзду його арештували.
Арешт Котурніцького послужив приводом до початку масових обшуків серед українців.
В наслідок обшуків, "доказового" матеріалу набралось надзвичайно багато і арештованим довелося сидіти в тюрмі і чекати поки слідчий суддя "один з найглупіших і найлінивіших урядників Львівського суду Крігсайзейн" (Франко) не розбереться в цьому матеріалі.
Самого Франка допитували декілька раз. На першому допиті Франко, докладно розповівши про себе на запитання слідчого, що таке на його думку соціалізм, відповів таке: "Уявляю собі, що завданням соціалізму є підвести працю здобути для неї більше значення... Властиво завданням соціалізму, по моїй думці, це піднести добробут неосвіченого народу, працюючого класу. Існуючий зараз суспільний устрій треба завалити і перебудувати". (Протокол слідства 21 червня 1877 р. Д 22,860/77). Згодом письменник більш виразно подав свою думку про соціалізм. З його пізніших висловлень ясно почувався вплив ідей Чернишевського і подекуди марксизму.
Про себе письменник дав такі відомості на слідстві: "Називаюся Іван Франко, народився в Нагуєвичах, Дрогобичського повіту, маю 21 рік, не жонатий. Батьки мої Яків і Марія вже не живуть, були рільниками в Нагуєвичах. До гімназії ходив у Дрогобичі. Допомагав мені частково опікун, частково заробляв лекціями. В 8 класі гімназії я одержав стипендію Главінського. По зложенню екзаменів на атестат зрілости, приїхав у Львів і записався на факультет філософії...
Під час мого арешту, довідався в дирекції поліції про те, що я є підозрілий в зв'язках з Драгомановим і обвинувачуюся в поширенні агітації соціалістичних ідей". (Протокол слідства Д 22,860/77).
Довго тягнулося слідство. Тільки 10 жовтня був складений обвинувальний акт, в якому головним обвинуваченням були соціалістичні переконання, соціалістична пропаганда і "нєдозвольоне стосункі" з Драгомановим, а головним доказовим матеріалом були конфісковані листи Драгоманова. Але на цьому ще не кінчилася справа. Один з заарештованих був звільнений з тюрми до суду. Одержавши акт обвинувачення, він оскаржив його до вищого суду. Останній зажадав весь слідчий матеріал. Знов почалося слідство і Франку довелося і далі сидіти в тюрмі.
Нарешті, в середині січня 1879 р. почався судовий процес.
Весь акт обвинувачення свідчив про те, що австрійський уряд намагався провести гучний процес з метою налякати і припинити революційний рух в Галичині. "І даремно, — пише в своїх спогадах Франко, — Терлецький і інші обвинувачені на процесі, признаючи себе соціалістами, доказували легальність своїх поступків і зв'язків, даремно доказували, що спільність поглядів ще не значить тайне товариство, так як не творять його всі музиканти в оркестрі, хоч грають в один такт. Даремно вказували на існування легальної соціалістичної преси і агітації навіть в Австрії, даремно доводили, що Драгоманов зовсім не голова товариства і т. д.".
"Трибунал, що складався з одного кар'єриста і трьох духовних інвалідів став на точці зору прокурорської інтродукції і признав всіх обвинувачених випити та позасуджував їх на кари — самі собою не великі, але для деяких молодих людей задля їх цивільних наслідків фатальні... Вибив з колії засуд Павлика і мене: ми були студентами філософії, готувались до педагогічної кар'єри, а тепер мусіли попрощатися з нею і добиватися хліба наразі журналістикою". ("Записки Наукового товариства імені Шевченка", том 50, 1902 р.).
Сам Франко був засуджений на три тижні стислого (одиночного) тюремного ув'язнення. Строк невеликий, але до суду він просидів в тюрмі 265 днів — майже 9 місяців.
Тюрма не зламала волі борця. Навпаки, після виходу з тюрми Франко продовжує революційну діяльність. В своїх творах він і далі викривав і ганьбив існуючий лад. Тому переслідування його не припиняється. На початку березня 1880 року Франко виїхав до товариша в село Березів біля Коломиї. Тут його зразу арештовують і етапом через Станіслав, Стрий, Дрогобич направляють на місце народження — в Нагуєвичі. В Дрогобичі Франко захворів. Не зважаючи на це, його кинули в яму, яку він пізніше намалював в творі "На дні".
Втретє Івана Франка заарештовують в 1889 році по обвинуваченню в державній зраді. В тюрмі він просиджує 10 місяців.
Але тюрма і переслідування не зламали духу Франка. До кінця свого життя він залишився демократом-революціонером, що боровся за народ, "хоч був запертий в льох", продовжував боротися за "працю, щастя і свободу".
В 1898 році невелике коло друзів поета святкувало його 25-річний ювілей. Ювіляр виголосив промову, яку закінчив словами: "Нехай пропадає моє ім'я, але хай росте і розвивається український народ". Зараз ми можемо сказати, що ім’я його не пропало, а український народ на визволеній землі в братерській дружбі з вільними народами всього Радянського Союзу.
С. Фурман — начальник Львівського обласного архіву.
[Вільна Україна]
09.05.1941