«Панамські документи» cпровокували ще більше енергійних розслідувань на тему ухилення від сплати податків. Так, в минулі вихідні я прочитав нещодавно видане HM Revenue & Customs (HMRC) керівництво з Gaar. В інтересах читачів, що проживають за межами Великобританії, і тих у Великобританії, котрі мають чим зайнятись, HMRC є агентством зі збору податків у Великобританії, а Gaar є General Anti-Abuse Regulation (загальне антизловживальне регулювання), яке з 2013 року є частиною податкового кодексу Великобританії.
Gaar анулює будь-які податкові полегшення, отримані в результаті угод, що ним будуть визнані зловживанням. Це трансформує і, можливо, елімінує традиційну відмінність між униканням і ухиленням. Це руйнує традиційний арґумент, що в оподаткуванні немає моралі, лише обов'язок дотримуватися букви закону і податкового кодексу. Фактично, такі правила як Gaar говорять, що якщо ви повинні платити податок, то ви несете юридичну відповідальність за сплату податку. Століття тому Австралія була першою країною, яка підтримала ідею загального законодавчого підходу проти уникнення сплати податків; Франція, Німеччина, Ірландія і Канада (але не США) були наступними.
Законом було анульовано зроблену ще в 1929 році лордом Клайдом декларацію: "Жодна людина… в жодній найменшій мірі не зобов’язана — морально чи з інших причин — так організовувати свої правові відносини, щоб дозволити податковій інспекції залазити в її кошти з максимально можливою шуфлею…. , [і] платник податків має право бути кмітливим, щоб запобігати — наскільки чесно він це може — спустошенню його коштів податковою інспекцією». Але легше проголосити мету, ніж втілити її в життя. Рекомендації піддають комерційна угоду, яка — потенційно — може бути зловживанням, тесту на "подвійну резонність". Угода не є зловживанням, якщо резонні люди будуть думати, що вона резонна.
Примат резонності проблемізує спричинений оприлюдненням «Панамських документів» шум. Резонність — це справа сприйняття. Хоча виглядає резонним сказати, що резонним є те, що резонні люди вважатимуть резонним, це замкнуте визначення перестає діяти, якщо резонні люди мало що знають про складний механізм сучасних фінансів і оподаткування.
Зізнаюсь, я нещодавно відкрив брокерський рахунок у філіїї канадського банку в Люксембурзі. Я ніколи не був в Люксембурзі, за винятком відвідин Євростату, загальноєвропейського статистичного агентства (так, іноді я вибираюсь з дому, але недалеко). Метою відкриття рахунку було не уникнути сплати податку, і ця угода не дозволяє уникнути сплати податку. Цей рахунок я відкрив для того, щоб уникнути надмірно високих плат за валюту при купівлі іноземних цінних паперів.
Але сьогодні я розумію, що ця схема — будь про неї написано на першій шпальті бульварної газети — могла би видатися сумнівною, і резонні люди могли б цілком резонно попросити мене пояснити в чому був резон; хоча ніхто в лондонському Сіті, з фінансистів, навіть бровою не повів би, і багато резонних громадян з досить складними інвестиційними портфелями матимуть аналогічні схеми (іноді, навіть не знаючи цього).
В податковій декларації Девіда Кемерона не було нічого такого, що розказало нам щось більше, ніж те, що прем'єр-міністр є достатньо заможньою людиною, про що більшість з нас вже знала. Очевидною проблемою транспарентності є те, що журналісти, широка громадськість і опозиційні політики, які реально не розуміють — а можливо, й не хочуть розуміти — що відбувається, з підозрою ставляться до угод з складно-заплутаною назвою, в яких вони самі не задіяні (або, може, задіяні, але не знають про це).
Таке розслідування несе в собі дві небезпеки. Одна полягає в тому, що необхідність пояснювати свої можливо складні фінансові справи неспівчуваючим журналістам додається до вже занадто довгого списку причин, чому здібні і працьовиті люди можуть не хотіти йти в політику. А інша полягає в тому, що такі проблеми відвертають увагу від практики справді серйозних і широко поширених випадків ухилення від сплати податків, корупції і відмивання грошей, ще один доказ існуванням яких і надають Панамські документи.
John Key
The dangers of ever-closer tax scrutiny
The Financial Times on April 20th, 2016
Зреферував Михайло Мишкало
02.05.2016