Березень 2016 року став доволі знаменним для Гаазького трибуналу. Було винесено два вироки двом одіозним сербським політикам, котрих звинувачували у вчиненні воєнних злочинів і злочинів проти людяності. Один отримав поважний в’язничний термін, інший був цілковито виправданий. Це дало привід політикам і журналістам заговорити про «фіаско гаазького правосуддя».
22 березня цього року Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії в Гаазі виніс вирок у справі Радована Караджича. Колишнього лідера боснійських сербів було визнано винним у злочинах проти людяності під час війни в Боснії і Герцеговині в 1990-х роках і засуджено до 40 років позбавлення волі.
Згідно з вердиктом суду, Караджич скоїв злочини проти людяності, включаючи вбивства і репресії, в ході війни в Боснії в 1992-95 роках. Зокрема, Караджича визнали винним в артилерійських обстрілах при облозі Сараєво, яка закінчилася у листопаді 1995 року і призвела до загибелі 10 тисяч осіб. Також його визнали винним у захопленні в заручники миротворців ООН.
Хоча Караджича виправдали за іншим звинуваченням – у геноциді. Зокрема, прокурор не зміг довести суддям, що екс-лідера боснійських сербів мав намір знищити боснійських хорватів і мусульман в муніципалітетах Братунац, Преідор, Власеніца, Зворник, Санскі-міст, Фоча і Ключ.
Трохи більше, ніж за тиждень, 31 березня, Міжнародний трибунал в Гаазі зачитав вирок лідерові Радикальної партії Сербії Воїславу Шешелю. 61-річному політкові інкримінували, зокрема, переслідування громадян за політичними, расовими і релігійними мотивами, а також причетність до масових депортацій мирного населення, жорстокого поводження з ним, руйнування сіл, знищення та розграбування громадської та приватної власності в Боснії і Герцеговині, Хорватії та автономному краї Воєводина в Сербії.
Вирок став без перебільшення сенсацією, оскільки був виправдальним. Лідера сербських радикалів визнали невинуватим у військових злочинах і злочинах проти людяності під час війни в Хорватії та Боснії 1990-х років.
Це той Воїслав Шешель котрий був і залишається донині одним з найполум’яніших на Балканах проповідником ненависті. Окреслюючи публічні дії та політичні вчинки підсудного, гаазькі прокурори вжили термін етнофолізм, що можна детермнінувати як зневажливий опис цілих етнічних груп. У всіх публічних промовах Шешеля звучить риторика нетерпимості. Він – один з найвідданіших ідеологів «Великої Сербії» (до неї планувалося долучити, крім самої Сербії, Чорногорію, Македонію, а також значні частини Хорватії та Боснії). Шешель і сам цього не заперечував.
Але для мешканців Балкан не таємниця також, що окрім риторики, Шешель вдавався й до конкретних злочинних актів, реалізовував свою ідею етнічних чисток на практиці. Проте, як з’ясувалося робив це доволі хитро, не залишаючи зайвих слідів. На відміну від Радована Караджича.
Зрештою і до відповідальності Гаазьким трибуналом Шешель був притягнутий не через розпалювання національної ворожнечі. Міжнародне право поки що не знає такого складу злочину. На Шешеля покладали пряму відповідальність за воєнні злочини в Хорватії та Боснії і Герцеговині з 1991 до 1995 року, які він вчинив, за версією прокурорів, як керівник напіввійськових формувань. Один зі свідків у цій справі розповів, зокрема, як Шешель закликав «виколювати мусульманам і хорватам іржавою виделкою очі, щоб відразу викликати у них зараження крові».
Проте, всі ці названі факти не вразили судів. Півторагодинна промова голови суду Жан-Клода Антонетті нагадувала обвинувальний вердикт – але не підсудному, а прокурорам. Назвавши звинувачення «непослідовним», а підхід прокурорів «максималістським», суддя зняв звинувачення з Воїслава Шешеля за всіма пунктами поспіль.
Антонетті визнав не доведеним той факт, що підсудний командував напіввійськовими формуваннями. Потім заявив про брак аргументів для того, щоб звинуватити його в злочинах проти людяності. Далі суд визнав, що Шешель не несе відповідальності за воєнні злочини: вбивства, насильство, депортацію, грабунок мирного населення. І нарешті суд дійшов до висновку, що зв'язку між войовничими закликами лідера радикалів і злочинами, вчиненими сербами, немає. Зокрема голова суду вказав на те, що проект «Великої Сербії» радше є політичним і не конче має реалізовуватися шляхом карочинних дій. Водночас варто зауважити, що 8 з 9 рішень суд ухвалював не одноголосно, а більшістю голосів: двоє суддів були за, один – проти.
Сам же Воїслав Шешель настільки надихнувся позитивним для себе вердиктом, що навіть заявив про твердий намір домагатися від Трибуналу компенсації за перебування в ув’язненні. Причому, якщо раніше він говорив про суму 12 мільйонів євро, то тепер вже наполягає на чотирнадцяти. «Всі ці роки в очікуванні вироку я відчував глибокі страждання», – пояснив він нову вимогу про компенсацію.
Знаменно, що одним з перших рішення Гаазького трибуналу привітав відомий російський шовініст-реваншист віце-прем'єр РФ Дмитро Рогозін. «Вітаю мого друга з перемогою! Але хто відновить підірване у в'язниці і публічними знущаннями здоров'я?», – написав він на своїй сторінці в Twitter’і. Тішилися звільненню Шешеля й інші його одіозні друзі й «брати по духу» за кордоном – наприклад, Володимир Жиріновський і Жан-Марі Ле Пен.
Разом з тим на Балканах поза Сербією рішення суду сприйняли вкрай негативно. «Це ганебне рішення, провал Гаазького трибуналу і прокуратури», – заявив прем'єр-міністр Хорватії Тихомир Орешковіч. «Не можу зрозуміти, як хтось, хто явно брав участь в агресії на території Боснії і Герцеговини, міг бути звільнений», – обурювався голова Ради міністрів Боснії і Герцеговини Денис Звіздіч.
І хоча прокуратура Трибуналу зразу ж заявила про намір подати апеляцію, навряд чи варто очікувати зміни вироку. Раніше треба було думати, як зібрати матеріали для покарання підозрюваного у злочинах проти людяності.
Експерти висловлюють певні припущення, чому прокурори Трибуналу повелися так недбала. Справа в тому, що приблизно півтора року тому в Шешеля було діагностовано важку форму раку. У листопаді 2014 року він був відпущений на свободу «з гуманітарних міркувань». Обвинуваченому дозволили отримувати медичну допомогу в Сербії, але за умови, що він не стане спілкуватися зі свідками в своїй справі і з'являтиметься до суду на першу ж вимогу.
Тим часом обвинувачі, котрі й так були перевантажені роботою, потай сподівалися більше ніколи не побачити підсудного, котрого мав би вже судити Божий суд. Утім нині Шешель виглядає живим як ніколи.
Після тимчасового звільнення Шешель неодноразово агресивно висловлювався на адресу Гаазького трибуналу, а також заявляв, що не має наміру повертатися до Гааги. У зв'язку з цим, 30 березня 2015 року Трибунал скасував своє рішення про звільнення Шешеля. Хоча це не зашкодило йому вийти сухим з води.
Нині ж у Сербії ж заговорили про те, що вердикт Гаазького трибуналу може серйозно вплинути на результат позачергових парламентських виборів, які пройдуть в країні 24 квітня. «Тепер радикали можуть розраховувати на вищий результат», – зазначив відомий сербський публіцист, який працює в Німеччині Драґослав Дедовіч.
Попередні опитування громадської думки обіцяли партії Воїслава Шешеля 6% голосів. Сам же лідер радикалів днями заявив, що розраховує на 20% мандатів. І якщо він і перебільшує, то не надміру. У будь-якому випадку повернення радикалів до сербського парламенту практично неминуче. А це загрожує Балканам новою ескалацію міжнаціональної напруги й, можливо, новими потрясіннями.
03.04.2016