Для чужих і для своїх.
В попередних числах старали ся ми дати як найдокладнїйший реферат (в чім нам по части перешкодила цензура) книжки польського соц.-дем. посла до австрійського парляменту п. Андрія Морачевського, який справдї старав ся дати своїм землякам всесторонний огляд польської справи в теперішній війнї.
Тепер хочемо зокрема звернути увагу на його становище в українській справі. Не для того, щоби критикувати й обурювати ся, тільки, щоби вияснити й установити фактичний стан справи. Що се не є зайве, видно з того, що не всї з нас здають собі справу з того, що супроти українського народу весь польський табор займає однакове становище. Так прим. п. Донцов в своїй працї "Grosspolen und die Zantralmächte" (стор. 56) інформує нїмецьку публику, що коли-б утворено польський державний орґанїзм по польським плянам, то в тім державнім новотворі. "Українцї розумієть ся могли би числити на поміч крайних польських демократів не тільки з Галичини, але й Конґресової Польщі".
Се становище п. Морачевського важне тим, що так говорить польський соціяліст до своєї, польської суспільности. Бо в польській полїтичній лїтературі воєнного часу творить се важну обставину, що инакше говорить ся про українську справу для своїх, а инакше для чужих.
Ось-так прим. партійний однодумець п. Морачевського, п. Латинський, в нїмецький часописи "Der neue Merkur" реклямує утворенє польського державного орґанїзму як патрона українського національного розвитку. Зазначивши, що українська справа мусить бути полагоджена "з Поляками, не проти Поляків", п. Дашинський додає:
"Розумієть ся само собою, що Українцї не тільки не можуть втратити анї одного з прав, уже набутих в Австро-Угорщинї, але крім того мають право до осягненя умов, які їм дозволили би національно уконституувати ся, отже мусять бути по змозї як найлїпше заосмотрені в усї інституції, конечні для розвитку національного житя".
Не о вартість сеї і подібних їй польських обіцянок ходить нам, а ось о що:
До слів п. Дашинського поспішив ся краківський "Głos Narodu" додати отсю увагу: "Польська опінїя доси думала, що Українцї мають уже в Галичинї умови, які їм дозволяють національно уконституувати ся, та що з тих умов користали, чого доказом є їх національний розвиток".
Пригадаємо, що коли п. Яворський виступив у "Polnische Blätter" з обіцянкою української національної автономії в плянованій ним польській державі, тодї так само "Kurjer lwowski" поспішив ся застерегти ся, що Поляки вже досить дали Українцям.
Те саме говорить також п. Моравський, заявляючи, що Українцї в Галичинї вже все осягнули і непотрібно ведуть далї боротьбу проти Поляків, замість звернути ся виключно проти Росії.
Все те значить, що ті заяви, які пп. Гальбан, Яворський, Фельдман, Дашинський складають в українській справі по нїмецьких журналах, призначені виключно для витвореня бажаного Поляками настрою в полїтичних кругах центральних держав, але вони зовсїм не відповідають настроєви польської суспільности в українській справі. Сей настрій найрадикальнїйше схарактеризував польський соціялїст п. Морачевський, зачисляючи українську часть Галичини, як також Холмщину просто до "етноґрафічної Польщі".
[Дїло]
14.03.1916