Проєкт Ґрабовського: condominium центральних держав в Польськім Королївстві. — Польське занепокоєнє і протести. — Промова Сазонова і відповідь на неї в нїмецькій і австрійській пресї. — Чи Королївство буде в цїлости прилучене де Австрії?
В останних днях наробила шуму брошура Нїмця з польським іменем, д-ра Адольфа Ґрабовського, редактора берлїнського жyрнала "Zeitschrift für Politik", п. н. "Die polnische Frage". Автор, розглядаючи можливости полагодженя польського питаня, виключає утворенє самостійної польської держави, відкидає проєкт полученя Галичини з Королївством в один державний орґанїзм в рамах Габсбурської монархії і предкладає як одиноко можливий проєкт спільного володїня центральних держав Польським Королївством.
Про полученє Галичини з Польським Королївством автор пише:
"Се полагодженє справи було би для польських провідників у Галичинї дуже вигідне, але воно не сповнило би анї одної з тих житєвих конечностий, які ми виставили в сїй війнї для центральних держав що до польського питаня. Російська Польща нїколи не дала би нам бокової охорони, коли б її віддати унезалежненій побільшеній Галичинї. Ми не хочемо подавати в сумнїв вірної цїсареви полїтики австрійського польського клюбу, але він вів усе таку самостійну, автократичну полїтику в Габсбурській монархії, що вже саме дальше унезалежненє Галичини від Австрії будить важкі сумнїви, а тим більше збільшенє тої самостійної Галичини цїлою російською Польщею. До сього не можна допустити хоч-би з огляду на Українцїв, бо се значило би заганяти їх ще сильнїйше нїж доси в сїти Росії. Коли-ж ми не могли би вважати такого полагодженя справи корисним для нашої бокової охорони, то се могло би викликати в нас нехіть до Австрії, і так Польща, замість бути мостом між обома центральними державами, могла би стати перегородою між ними".
Далї автор зазначує, що прилученє Королївства до Галичини мусїло би потягнути за собою подїл Королївства між Австрією й Нїмеччиною:
"Доки Австро-Угорщина й Нїмеччина істнують як дві самостійні держави, доти Нїмеччина і при найбільшій приязни до Австро-Угорщини не може зректи ся самостійного доцїльного установленя своїх границь. Тому потребували би ми проти австрійської збільшеної Галичини також тодї добрих границь, коли б сей край був заселений Нїмцями. А що він заселений Поляками, яким не має бути відібрана їх національна окремішність, то тим більше мусїли б ми домагати ся доцїльної границї. Не є се недовірє анї до Австрії анї до Поляків, тільки випливає з нашого природного державного інтересу. Навіть демократичні ґазети зазначували в останнім часї, що нам нїщо так не пошкодило в сїй війнї, як недостаточна східно- і західно-пруська границя; та преса, яка зрештою заявляєть ся проти анексій, жадала лїнїї Нїман-Бобр-Нарва-Висла. І справдї, коли ся війна має нам вкінци дати природні границї, треба нам домагати ся тої лїнїї, хороненої природою. А се значить заокруглити наші границї аж до Ново Ґеорґієвска, отже кілька кільометрів перед Варшавою. Варшава остала би ще в збільшеній Галичинї, але велика часть Конґресової Польщі була би відірвана від свого дотеперішного звязку. Те розірванє було би ще більше, коли б ми з мілїтарних причин мусїли домагати ся лїнїї Варти, отже границї, якої вже Прусія раз домагала ся, на віденськім конґресї".
Словом, Польське Королївство в разї злученя з Галичиною в рамах Австрії мусїло би бути на думку автора подїлене в інтересї доброї границї Нїмеччини.
Сьому подїлови може запобігти тільки спільне панованє Австро-Угорщини і Нїмеччини в Королївстві. Сей проєкт д-ра Грабовського представляєть cя так: Королївство остало би самостійною цїлістю, до якої було би привязане самостійне право горожанства, але державну власть в тій цїлости виконували би обі держави на основі територіяльного подїлу між собою, — подібно до того, як тепер адмінїстрація Королївства подїлена між Австро-Угорщиною й Нїмеччиною. Кожда з держав на придїленій собі території виконувала би цивільну і війскову власть, але центральні інстанції були би спільні. Що-до війскової служби, то горожани Королївства виконували би її в війску обох держав, відповідно до територіяльного подїлу. Законодавство в краю було би одноцїльне. Автор зазначує, що Королївство й від Росією мало окреме законодавство (Наполєонський кодекс) і додає, що дальший розвиток законодавства повинен брати взірцї з Галичини, щоб Поляки не думали, що ходить о узалежненє Королївства від Прусії. Що до участи населеня в законодавстві, то треба постепенно змагати до того, щоби в кінцї повстав для цїлого Королївства польський парлямент. Заки до того дійде, треба би установити прибічну раду для законодатних цїлий.
Упереджуючи закид, автор зазначує, що годї тут покликувати ся на те, що спільне панованє Австрії й Нїмеччини в Шлєзвіґу-Гольштайнї закінчило ся воєнним конфлїктом. Тодї дороги обох держав розходили ся, отже і їх condominium в названім краю не вдержало ся. Та тепер, коли Австро-Угорщина й Нїмеччина мають спільні інтереси, можливе є також їх condominium в Польськім Королївстві.
Отсей проєкт д-ра Грабовського викликав у польській пресї сильне невдоволенє. Критикуючи його, деякі польські ґазети поспішили ся заявити, що вони напевне знають, що погляди автора не є поглядами міродатних кругів обох держав.
Як paз на той сам чає, що поява книжки д-ра Ґрабовського, припала відома промова російського мінїстра заграничннх справ Сазонова, який висловив жаль, що центральні держави готовлять ся подїлити ся Польським Королївством, на що вказує вже теперішний подїл адмінїстрації занятого Королївства.
На сї виводи Сазонова відповіла берлїнська "Nоrdd. Allg. Ztg." і віденський "Fremdenblatt", що Сазонов даром трудить ся, стараючи ся випророкувати, що станеть ся з Польщею, додаючи, що він переконаєть ся, що був злим пророком.
З сих офіціозних відповідий польська преса зносить, що Польське Королївство не буде надїлене між центральні держави. В звязок з сим ставить вона відомість, що провідник христ.-соц. партії кн. Лїхтенштейн, краєвий маршалок Дол. Австрії, мав на віденськім христ.-соц. з'їздї сказали, що Польща буде в цїлости прилучена до Австрії. Що правда, анї христ.-соц. "Reichspost", анї инші віденські дневники про ту заяву кн. Лїхтенштайна нїчого не доносять, одначе Поляки кольпортують її нe тільки в своїй пресї, але й поза границями Австрії.
Розумієть ся, що в дїйсности нїчого певного про будучність Польського Королївства і польського питаня тепер сказати не можна. Міродатні чинники про сe мовчать, а те, що подасть ся як воля тих чинників, є тільки здогади. Очевидно, центральні держави зроблять так, як се лежати-ме в їх інтересї. Як кожда з них розуміти-ме свій інтерес і як обі вони зведуть свої інтереси до спільного знаменника, не можемо знати. В кождім разї заслугують на увагу подані висше уваги д-ра Ґрабовського що до інтересу Нїмеччини одержати добру границю від сторони Польського Королївства.
[Дїло]
02.03.1916