Як ми вже свого часу писали, відбували ся в падолисті в Варшаві наради між українською дипломатичною місією і виделєґованими в тій ціли з польського боку урядниками польського міністерства закордонних справ. Українська місія складала ся з голови Д-ра Андрія Левицького, заступника голови Д-ра Лєоніда Михайлова, Прокопа Понятенка, Бориса Жепецького, Д-ра Петра Мшанецького (з Наддніпрянської України), і з Д-ра Стефана Витвицького, Д-ра Антона Горбачевського, Д-ра Михайла Новаківського (з галицької України) — кромі того з урядників і фаховців.
Дня 2. грудня с. р. відбула ся в Bаpшаві в салі засідань міністерства закордонних справ українсько-польська конференція, в котрій з українського боку взяли участь пп. Левицький, Михайлів, Понятенко і Жепецький, — з польського боку Роман Кноль, Чеслав Бабінський, і Маріян Шупляковський, урядники міністерства закордонних справ.
На сій конференції відчитав п. Левицький і вручив п. Кнолеви "Деклярацію української дипльоматичної місії до Високого Правительства польської Републики", Деклярація носить дату: "Варшава 2. грудня 1919", а починаєть ся від слів: "В імени правительства Української Републики, яко її представництво, українська дипльоматична місія в польській Републиці заявляє отсим"... На вступі стверджує, що український нарід веде тяжку борбу за свою самостійність і незалежність, в першій мірі з російськими імперіялістами, з якого небудь табору вони походять, рівночасно однак бажає навязати добрі сусідські взаємини з усіми культурними державами, а передовсім з тими, що з нею межують, з котрими вяжуть Україну історично-суспільні і економічні взаємини, в першій мірі з польською Републикою.
Згідно з тим своїм бажанням українське Правительство деклярує:
1. Область Української Народної Републики має бути установлена в таких границях: Починаючи від Чорного моря, рікою Дністром і від Дністра між Польщею і Україною рікою Збручом. Дальше границя на території бувшої російської імперії має іти на північно-західну Волинь1), причім тут оконечне означення границі має залежати від рішення мирової конференції в Парижі2). Дальше на півночі, сході і полудни границя буде установлена по опанованню відповідної части території українськими військами і по відповідних переговорах із заінтересованими державами.
2. Національно-культурні права будуть забезпечені Полякам на Україні з тім самім степени, що Українцям в Польщі.3) Політичне становище Східної Галичини буде розвязане польським правительством в порозумінню (що за ласка! — Ред.) з представниками української народности, що замешкує ту провінцію.
3. Аґрарна справа на Україні буде розвязана загально-українським законодатним соймом. Тимчасом від хвилі заключення і підписання договору між Польщею і Україною і до хвилі скликання законодатного сейму, правне положення земських власників польської народности на Україні буде управильнене на підставі окремого договору між правительствами українським і польським.
4. В економічно-торговельних справах Українська Народна Република стремить до навязання найтіснійших взаємин з польською Републикою на основах взаїмности і виміни услуг.
В заміну правительство Української Народної Републики жадає:
1. Признання Української Народної Републики як держави незалежної і самостійної, попертя його (правительства) змагань супроти инших держав і заключення конечних конвенцій з характером передовсім військовим, торговельним і консулярним.
2. Для ліквідації попередних непорозумінь і скріплення атмосфери взаїмного довіря, — скорого і зичливого вирішення долі тих осіб української народности, котрих з політичних причин польське правительство конфінувало, інтернувало або увязнило.
3. Уділення помочі Українській Народній Републиці в її борбі з ворогом в формі оружя, амуніції і взагалі воєнного матеріялу в розмірах, котрі означить ся в окремім договорі.
Отворення переходу через Польщу до України з посторонних держав, з окрема для полонених українських жовнірів, воєнних матеріялів, одіжи, українських грошевих значків і т. п.
Проти отсеї деклярації Наддніпрянців запротестували галицькі члени української дипльоматичної місії. Свій протест вручили голові місії п. Левицькому, а відтак вислали його також польському правительству.
Зміст протесту такий:
До п. предсідника української дипльоматичної місії у Варшаві. В нашім письмі дорученім 1-шому заступникови предсідника п. Леонідови Михайлову дня 1. грудня 1919 р. о годині 12, хвиль 20 пополудни, ми вказали на се, що проєкт деклярації, яку Ви пропонували предложити польській стороні, є для нас неможливий до приняття і що така деклярація з боку місії взагалі є недопустима, тому, що правительство Української Народної Републики не має ніякого права рішати що небудь в справах — чужої йому зовсім в державнім значінню сього слова — західної области Українськоі Народної Републики. Відпис сього письма залучаємо під А. Дня 2. грудня 1919. р. Ви вручили згаданий проєкт деклярації польській стороні, як деклярацію місії, хоч проєкт сей не був принятий на ніякім засіданню української місії дипльоматичної у Варшаві. Хоч після статута сеї місії кожда політична заява з сього боку мусить бути підписана всіми членами місії, щоби стала важною. Про свій намір предложення такого письма польській стороні іменем української дипльоматичної місії, Ви нас не повідомили.
Все се вчинили Ви у хвилі, коли Найвисша рада мирової конференції в Парижі рішила утворити із Східної Галичини півсуверенний державний орґанізм, який повинен дати почин соборній українській державі.
Ви вчинили се, не зважаючи, що своєю деклярацією, за яку в замін для Української Народної Републики Ви нічого не одержали, можете убити життя новорожденної, молодої галицької держави та разом знівечити цілу українську державну будівлю, для якої змарновано стільки життя, пролито крови, за яку ще й сьогодня вмирають і терплять діти галицької України.
Деклярацію предложену Вами польській стороні вважаємо неважною з огляду на її безправність форми та змісту-форми, з огляду на Ваше, згадане висше, поведення, — змісту, длятого, що Ви розпорядили ся в сій деклярації чужим добром. В виду сього, ми іменем Західно-Українського Правительства закладаємо торжественний протест такого безправства та не вважаємо далі можливим оставати в складі української дипльоматичної місії у Варшаві і длятого дозволите, що сим складаємо на його руки наші мандати.
Варшава, 3. грудня 1919 р. д-р Стефан Витвицький, державний секретар західних областий Укр. Нар. Репуб.; д-р Антін Горбачевський, член Виділу У.Н.Р., д-р Михайло Новаківський, член Виділу У.Н.Р. За згідність з ориґіналом: секретар М. Гайдучок.
1) Стилізація неясна.
2) Отже Східну Галичину, Холмщину, Підлясє відступаєть cя тут Польщі.
3) Пoляків на Україні 2—3%, Українців в Сх. Галичині 74%.
[Нова Рада, 26.12.1919]
26.12.1919