Вже добрий місяць минув від парламентських виборів в Італії, а країна досі залишається в патовій ситуації. Коаліція не формується, уряд не створюється. Загроза «чергових позачергових» виборів постає чимраз вирізніше.
За останні кілька днів з Риму надходять суперечливі повідомлення. Раз італійські газети сповіщають, що президент Джорджо Наполітано має намір дочасно подати у відставку. Раз сам президент спростовує цю інформацію. Аж от в медіа-просторі з’являється відкритий лист від президента Європейського Центрального Банку Маріо Драґі, в якому він просить Наполітано не подавати передчасно до демісії, аби не порушити хистку стабільність євро.
І відбувається те все на тлі безуспішних спроб номінального переможця останніх парламентських виборів — лідера лівоцентристської коаліції П'єра Луїджі Берсані — домовитися з іншими політичними силами про формування уряду.
Загалом в італійському парламенті нині утворилася дуже своєрідна констеляція з «переможцем без більшості», через яку політологи досі сперечаються щодо сценаріїв ймовірного розвитку ситуації. Після коаліційних невдач останню надію покладають на президента Джорджо Наполітано та його здатність переконувати політичних друзів й опонентів. І тут не варто недооцінювати здібності 87-літнього політика, пам’ятаючи, як віртуозно йому вдалося 16 місяців тому переконати навіть соратників тодішнього прем’єра Сильвіо Берлусконі скинути свого патрона з високого крісла.
Щоправда, тепер президентові доведеться мати справу з візаві зовсім іншого штибу — коміком Беппе Ґрілло. Складність завдання полягає, по-перше, в тому, що до лідера «Руху п’ять зірок» вже не застосуєш звичних політичних лекал і випробуваних часом арґументів. По-друге, Ґрілло у типовій для його амплуа манері вже встиг обізвати «козлами» і колишнього прем’єра Маріо Монті (який нині знову претендує на роль технічного голови уряду), і, звісно, Сильвіо Берлусконі, і П'єра Луїджі Берсані. Тепер йому було б досить складно пояснити публіці, що він робить з тими «козлами» за столом переговорів, а тим більше в одній коаліції.
Політична тактика Беппе Ґрілло нагадує поведінку дитини в пубертатному віці, якому притаманні впертість, непослідовність, заперечення авторитетів. Попри будь-який здоровий глузд, новоспечений політик під час переговорів починає виставляти опонентам максимальні вимоги. Свої політичні примхи він цінує набагато вище за небезпечні політичні ризики, які можуть призвести до державного колапсу.
При тому представники «Руху п’ять зірок» по-блюзнірськи покликаються на уявну «волю виборців», які нібито вимагають від обраних політиків найрадикальніших дій.
Не хотілося б визнавати рацію адептам конспірологічних теорій, але чимраз то більше виглядає на те, що «Рух п’ять зірок» було створено на кошти медіа-маґната Сильвіо Берлусконі. Свідомо чи несвідомо чинить Беппе Ґрілло — важко сказати. Однозначним є лише те, що його дії йдуть на користь не «Рухові» і аж ніяк не виборцям, а саме Берлусконі.
А волю виборців в такий спосіб брутально потоптано, адже понад 70 відсотків електорату виступали якраз за те, щоб саме Берлусконі більше не прийшов до влади. Щоб владу взяли ті партії, котрі йому опонують. І всі сто відсотків голосували за те, щоб мати дієздатний уряд, який би допоміг країні подолати насідки фінансової кризи.
Та якщо така патова ситуація триватиме й далі, то вже скоро ми станемо свідками наступного пришестя «Великого Сильвіо», з усіма наслідками, які з цього випливають.
01.04.2013