Скільки коштують обрізки нігтів, шановний читачу? Мені не спала би на думку ідея спробувати продавати свої, доки я не прочитав журналістські оповіді про сексуальний скандал, який нещодавно пробудив великий інтерес в Об'єднаному Королівстві. Йдеться про справу депутата від лейбористів Саймона Данчука, який викрив свого попередника в палаті общин, ліберала Сіріла Сміта, відомого передусім своєю колосальною огрядністю, хоча також прямотою, яка тривожила його колеґ. Завдяки виступу Данчука Сміт здобув лиху славу педофіла-гомосексуаліста. Тепер виявляється, що Данчук, після розлучення з дружиною, почав листуватися із 17-літньою юнкою, роблячи їй різні сексуальні пропозиції, які не були точно описані в опублікованих репортажах, але в яких, очевидно, був пункт про «добрячий хльост». Схоже, вони познайомилися на сайті фетишистів, де дівчина продавала – я дослівно цитую англійську газету Daily Mail – «обрізки своїх нігтів з пальців ніг» і зразки вживаної спідньої білизни.
Я вже дуже старий і мало розумію, що діється в нинішньому світі. Та ця історія є цілком приголомшливою – думаю, для всіх. Зокрема два аспекти видаються мені незбагненними. Насамперед відкриття того, що існують такі сайти, збиває мене з пантелику. Як анонсується наявність товарів, які пропонуються? Як оцінюється їхня вартість? Чи коштує дуже вживана спідня білизна більше від трохи вживаної? А нігті, вони також мають робити враження вживаних? Великий ніготь коштує більше, ніж маленький? Чи, може, ніготь маленького пальця на нозі через свою делікатність приваблює більше, ніж ніготь великого пальця? А може, це питання кольору. Яскравий, либонь, бажаніший з погляду сексу, ніж той, що без лаку. Чи треба розміщувати фото відповідних ніг, аби збудити апетит клієнтів? Чи більше подіє показ інших частин тіла?
Я навіть не наважуюсь уявляти, що роблять споживачі з товарами, придбаними на сайті, який відвідував пан Данчук. Думаю, спідня білизна могла би придатися для полірування столового посуду, хоча, якщо не помиляюсь, дешевше та ефективніше було б застосовувати шматину. Але нігті! Зізнаюся, вони мене непокоять. Яке сексуальне збочення може мати з них пожиток? Гадаю, вони не їстівні, як смачні нігті поросяти, які готують в Ґалісії у день святого Лазаря і подають разом з голубцями й копченими ковбасками або лавровим соусом. Я не буду заходити на той сайт, щоб зробити дослідження, а то мене ще зареєструють як клієнта і завалять порнографічними повідомленнями. Мені й без того досить проблем через те, що я під'єднався до Skype, щоб увійти в контакт з персонажами, які мають явно вигадані імена, як-от «SexyKitten» y Spankykins. Можливо, знайдеться читач, якому спаде на думку це з'ясувати. В такому разі я благаю його зберігати пристойне мовчання, аби я міг залишатися у стані, що його англійський поет Александр Поуп назвав «щастям невігласа».
А ще мене збиває з пантелику цькування нещасного сексуально стурбованого депутата, яке почалося в Англії. У Європі ми зазвичай не дискваліфікуємо наших керівників через сексуальні питання. Робити пропозиції проституткам, звісно, не є чимось найгіршим. Ясна річ, Данчук перший кинув камінь, викривши Сміта, і це, зрозуміло, наражає його на звинувачення у лицемірстві. Але «гріхом» Сміта була ймовірна гомосексуальна педофілія, а це, звісно, щось зовсім інше, ніж пропонувати фіґлі-міґлі дівчині, яка через Інтернет продає вживану спідню білизну. Знати, які сексуальні дії є дозволені нинішнім суспільством і як їх відрізнити від інших, які не є прийнятними, є щораз важче. Інколи кажуть, що важливим у сексі є те, щоб він відбувався за згодою сторін. Тому, згідно з чинними правилами, дозволяється звичне перелюбство, якщо тільки це не педофілія, а серед сексуальних пропозицій допускаються успішні і засуджуються ті, які відхиляються. Однак ми й далі нетерпимо ставимося до інцесту, навіть якщо він відбувається за згодою сторін.
Серед випадків сексуальних ексцесів, героями яких були політики, я не бачу жодного логічного критерію. Наприклад, у Сполучених Штатах Білл Клінтон зміг втриматися на посту президента, попри те що розважав Моніку Левінскі в Білому домі, в той час коли сенатор Ґері Гарт змушений був зректися своїх президентських амбіцій через те, що мав інтрижку з розлученою жінкою. У «справі Клінтона» згода сторін не була ясною, оскільки молода стипендіатка працювала, виконуючи розпорядження президента, тимчасом як у «справі Гарта» жінка – зріла і незалежна, – здається, розділяла ентузіазм свого коханця.
Еліот Спітцер, в іншому недавньому прояві американського святенництва, змушений був піти у відставку з поста губернатора штату Нью-Йорк через те, що підряджав повій. Доказом того, що їхні стосунки відбувалися за згодою, є те, що він платив їм особливо високі такси – на думку платників податків, це лише обтяжувало його провину. Очевидно, у Франції низка покинутих жінок не псує репутацію президента республіки, тимчасом як в Італії, у «випадку Берлусконі», бездумний проміскуїтет лише підносив мачизм тодішнього прем'єр-міністра. Врешті-решт, бідний Данчук зробив тільки те, що обмінявся текстовими повідомленнями з продавчинею нігтів. Не встановлено навіть, що він спав з кимось, хто не був його дружиною. Ми не знаємо, чи зазнав він радощів від придбання нігтиків або вживаних предметів спідьої білизни. Йому можна закидати поганий смак; його можна звинувачувати в тому, що він дурний чи жалюгідний; але не в тому, що він є сексуальним монстром рівня його попередника в палаті общин.
Не варто пробувати зрозуміти сексуальну поведінку, яка попросту є ірраціональною. Також не варто вивчати позицію публіки щодо сексуальних дурощів політиків, тому що вона, очевидно, є відлунням тієї самої ірраціональності. Такі випадки, як-от справа Данчука, є частиною нинішнього світу, який здається чужим і незрозумілим людині мого покоління. Хтось відповідає на шахрайства електронною поштою, а хтось п'є какао в порошку або витрачає час, слідкуючи за знаменитостями у Facebook, Twitter чи на YouTube. Є навіть ті, хто голосує за CUP. Тож може бути той, кого цікавлять обрізки нігтів проституток. Як на мене, усі вони однаково дурні.
Проте є щонайменше один чіткий висновок, який можна зробити з халепи, в яку потрапив Данчук. В Іспанії у політичному житті нам пощастило набагато частіше переживати справи, пов'язані з фінансовою корупцією, а не із сексуальними скандалами, хоч іспанська публіка виявляє невситимий інтерес до сексуально життя співаків, акторок, спортсменів і королівських родин. Мені пригадалася одна член муніципалітету – звісно, це скромний пост, – яка через те, що знялася в домашньому порнографічному відео, мусила подати у відставку, і то тому, щоб зберегти самоповагу, а не через її гадану еротичну розпусту. В Італії вона могла би виставити свою кандидатуру на загальних виборах, як славнозвісна Чіччоліна, все було би гаразд.
Натомість в Іспанії ми занурені в списки сотень справ політиків, звинувачених у підкупі та шахрайстві. За моїми підрахунками, новий рік ми почали зі справи ERE в Андалусії, «справи Ґюртель», «справи Ноос», «Пуніка», «Рато»… не кажучи вже про інші приклади чуток чи звинувачень, які досі не передані до суду, як-от справа Ґомеса де ля Серна і ще невідомо скількох.
Думаю, ми маємо привітати себе, що нас більше захоплює корупція, ніж секс. Наскільки зрозумілішим є податкове шахрайство, хабар чи розтрата фондів, ніж переступ пана Данчука! Наскільки логічнішими, спритнішими, послідовнішими і практичнішими є гріхи наших політиків, ніж гріхи політиків у країнах, яким менше пощастило! Наша еліта не є кращою в моральному сенсі, ніж інші; та, можливо, з цього погляду вона таки є більш розумною.
Феліпе Фернандес-Арместо – історик, професор кафедри мистецтва та гуманітарних наук ім. Вільяма Рейнольдса університету Нотр-Дам
Felipe Fernández-Armesto
Política y sexo, mala conjunción
El Mundo, 10.02.2016
Переклала Галина Грабовська
18.02.2016