Відставка Айвараса Абромавичуса пожвавила розмови про проведення в Україні дочасних парламентських виборів. З інформації, яку поширюють політологи, випливає, ніби ключові партії дістали вказівку готувати свої штаби до кампанії на осінь. Двигуном процесу буцімто виступає президентська команда, яка прагне наростити позиції у Верховній Раді й отримати нарешті зручного прем'єра. Зрештою, і розпуск Верховної Ради підтримують 50% виборців.
Утім відомий фахівець із питань місцевого самоврядування, експерт Інституту політичної освіти та в.о. голови політради партії «Сила людей» Олександр Солонтай переконаний, що дочасні вибори — поганий варіант виходу з кризи. Насамперед через те, що якісний склад парламенту майже не зміниться, а навпаки, в ньому можуть реваншуватися «реґіонали». І так чи інакше новий депутатський корпус повернеться до тих самих проблем, об які лобом вперся тепер.
«Z» випитував у Солонтая про те, скільки часу залишилося цьому урядові, чим «технократичний» уряд може бути вигідний Порошенку, чи приєднається «молодняк» до партії Саакашвілі.
- Олександре, як Ви оцінюєте відставку Айвараса Абромавичуса?
- Уряд розпадається. Це ще один арґумент, що треба міняти Арсенія Яценюка. Він не може втримати уряд як одну стійко працюючу команду. Айварас Абромавичус викрив низку проблем, котрі не дозволяють рухатися вперед. Уряд, який мав би робити реформи в Україні, сам є не реформованим. Зокрема, робота міністерств залишається політизованою; зараз міністр не формує своєї команди: він є відповідальним за певну сферу, але заступників призначає Кабмін; в Україні не реформована система центральних органів виконавчої влади, не встановлено чіткої взаємодії та підпорядкованості як із секторами, так і з реґіональними філіями. Реформи в України мали би починатися з реформи самого Кабміну.
- Ви кажете, що відставка Абромавичуса є свідченням проблем у Кабміні. Втім публічні заяви міністра дошкуляють більше президентові, аніж прем'єру.
- Для президента з'явилася гарна нагода зробити зміни у своєму оточенні. Бо всі вони з оточення президента. Але все-таки для прем'єра це вже «-енний» втрачений міністр. Яценюк поки що жодного міністра не набув, лише продовжує їх втрачати. Щоравда, деякі ідуть, а потім повертаються, а деякі сваряться з очільником уряду, але не йдуть. Кожна відставка підштовхує до думки, що треба міняти цілий уряд.
- Як Ви ставитеся до повернення «блудних синів» у Кабінет Міністрів, які відкликали власні заяви про відставки? Чи надовго це втримає уряд укупі?
- Та ні, звичайно. Уряд же сформований політичною коаліцією, а коаліція тріснула по швах. Це перша причина, з якої почалася криза. Ми не маємо того уряду, який відображав би політичну ситуацію. У коаліції ведуться дискусії про переформатування, але які б міністри не заходили під Яценюка, до уряду довіри все одно не буде. А для реформ потрібні не лише знання, а й атмосфера довіри. Саме прем'єр цей кредит довіри вбив.
- Які персоналії можуть об'єднати політичні сили для цього нового потенційного уряду? Чи є в учасників коаліції спільна візія?
- Ні, не має. Це визначає глибину нинішньої політичної кризи. Як правило, обговорюють три варіанти виходу з кризи. Перші два є найбільш популярними, хоча вони, як на мене, найгірші. Третій є найбільш конструктивним, але він поки що не має достатньо підтримки, хоча про нього говорять все більше.
Перший варіант: замінити нинішній уряд на інший, який теж буде політичним. Дискутують про різні варіанти прем'єрів, міністрів і так далі. При цім все залишатиметься так, як є зараз: політичне квотування, уряд від партій і так далі.
Другий варіант — позачергові парламентські вибори. На мою думку, якісніший та кращий склад Верховної Ради за теперішніх правил виборів та політичної системи отримати неможливо. Після виборів залишаться усі ті самі проблеми.
Третій варіант — технократичний уряд. Чітко домовитися про те, що формується кабінет «технократів» терміном на один рік, а вже після цього відбуваються дострокові парламентські вибори. Міністри заходили би в уряд не за квотами, а від усіх сил одночасно. Таким чином, жоден суб'єкт не зміг би отримувати політичні вигоди через посаду в уряді напередодні виборів. Реформи, над котрими працювали би «технократи», не дозволяли б їм працювати «на політику». Якщо ці реформи будуть справжніми, то вони супроводжуватимуться суспільним стресом, котрий не дозволить «технократам» набути рейтинґу.
- Як схилити політичні сили саме до такого варіанту? У нинішній кризі кожен обстоює своє: президент хоче відсунути прем'єра, той усіляко хапається за посаду; натомість «Батьківщина» і «Самопоміч» дедалі очевидніше стають зацікавленими у дочасних виборах.
- Скільки спілкуюся з людьми, всі розуміють, що сформувати новий уряд без виборів – це є найкращий варіант. Понад те, ми втратили два шанси сформувати «технократичний» уряд: після Майдану і після парламентських виборів. На мою думку, від такого кроку виграли би всі, і, можливо, навіть Яценюк, який тоді вперся, хоча й для нього зараз це шанс відновитися.
Погоджуючись на цей варіант, президент уникає позачергових парламентських виборів уже зараз і також нівелює ризик дострокових президентських виборів, адже у випадку нової кризи або загострення старої в нього завжди буде варіант повернутися до дострокових виборів ВР. Бо якщо «ввімкнути» зараз позачергові парламентські вибори, — а я впевнений, що він їх програє, — відразу після виборів Верховної Ради політики ініціюватимуть дочасні президентські вибори. Зате якщо парламентські вибори відбудуться не 2016 року, а 17-го чи 18-го, то Порошенко зможе допрацювати повну каденцію до 2019 року.
Варіант «технократичного» уряду вигідний і тим парламентарям, які на нових виборах не матимуть шансів знову стати народними депутатами. У ВР дуже багато людей, які зайшли в сесійну залу на революційній хвилі. Вони зацікавлені в тому, щоб парламент зберігся.
- «Сила людей» готова до дочасних виборів?
- Звичайно, «Сила людей» братиме участь у парламентських виборах, незалежно від того, коли вони відбудуться. Але для нас уже зараз є чітко зрозумілим, що прихід однієї фракції у парламент проблеми ґлобально не вирішить. Ми все одно повернемося до нинішньої розмови. То навіщо втрачати час?
Крім того, дострокові вибори приведуть у парламент не тільки нові сили. Буде потужна спроба реваншу. Проти нас працюватимуть політичні сили, котрі захочуть зупинити євроінтеґрацію. Тому такі вибори — занадто високий ризик, саме зараз, поки Асоціація з ЄС не набула чинності.
- Чи «Сила людей» і надалі бере участь в «Антикорупційному форумі» з Міхеїлом Саакашвілі? Чи бачите ознаки, які свідчать про намір трансформувати форум у політичну партію?
- Перший форум був в Одесі, а наступні – в Києві та Харкові. «Сила людей» була учасником форуму у столиці, а в Харкові відвідувала його з дружнім візитом. Тоді всі почали говорити, що форум – це партія на дострокові вибори. Сам форум, звичайно, не стане партією Саакашвілі. Але «Рух за очищення», котрий був створений після одного з форумів, звичайно, має всі шанси перетворитися на політичну силу. Ми задоволені співпрацею із командою Саакашвілі, мали можливість добре поспілкуватися на форумі. Між нами є взаємодія, але поки що рухаємося паралельними шляхами.
- Чи розглядаєте варіант виборчого блокування «Сили людей» і партії Саакашвілі?
- Якщо виборче законодавство зміниться і блоки будуть дозволені, то такий варіант розглядатиметься. Так само розглядатимуться інші варіанти блоків. Поки що закон не дозволяє говорити про блокування. Тому на дострокових виборах 2014 року «Сила людей» йшла на вибори самостійно. У нас велика проблема з законодавчою базою. Усім, хто говорить про дострокові парламентські вибори, треба нагадувати про те, що в нас досі старе виборче законодавство. Із цим старим законом неможливо сформувати якісний парламент.
- Чи зауважили Ви ознаки, які свідчать про те, що партія Саакашвлі є «запасним човном» для Порошенка?
- Справді, є щонайменше три арґументи, котрі свідчать про зв'язок між Саакашвілі та президентом: Саакашвілі називає Порошенка своїм другом, тому він працює у президента головою Одеської ОДА; пан Міхеїл регулярно вимагає відставки прем’єр-міністра, але, як правило, уникає теми генпрокурора; у складі руху «За очищення» є багато народних депутатів із фракції БПП. Але я хотів би нагадати, що Саакашлвілі був вагомою фіґурою і до того, як почав працювати безпосередньо з Порошенком. Його цінність не в тому, що він фіґура Порошенка, а в тому, що він сам є потужною фіґурою. Думаю, що Саакашвілі на роздоріжжі. Він має варіант рухатися у фарватері Порошенка і навіть може очолити виборчу команду БПП — а може і відійти від Порошенка. У всякому випадку сам Саакашвілі не зможе бути кандидатом у народні депутати, бо Конституція вимагає п'яти років проживання на території України, а він цьому критерію не відповідає.
- Наскільки справдиться ідея з державним фінансуванням партій?
- Це прекрасна ідея. Фінансуватимуться не лише переможці парламентських виборів, котрі подолали виборчий бар'єр, а й партії, котрі продемонстрували хороші результати. Це абсолютно правильний механізм нарощення конкуренції та підтримання демократії. Ця ініціатива дасть можливість отримати державне фінансування і «Силі людей», бо на майбутніх виборах вона за будь-яких обставин матиме більше 2% голосів.
- Гаразд. Перейдімо до іншої теми — децентралізації. «Сила людей» брала участь у місцевих виборах, здобула представницькі мандати у низці реґіонів. Чи багато мандатів є саме в об'єднаних територіальних громадах? Оцініть процес децентралізації як інсайдер процесу.
- «Сила людей» була в багатьох випадках ініціатором створення громад. Дуже показовим є Чортківський район у Тернопільській області. На Чортківщині «Сила людей» має серйозну фракцію у районній раді, отримала перше місце на виборах до міської ради і перемогла на виборах міського голови. Сам Чортків фактично відділився від району і має статус міста обласного значення. Місто тісно працює із селищем Заводське, котре розташоване поруч і залучило до об'єднаної громади сусіднє село. Тому тема об'єднаних громад там дуже актуальна: взаємодія, спільні проекти, різноманітні варіанти бюджетних обмінів тощо.
Як інсайдер процесу наголошу на кількох речах, котрі будуть дуже важливими у найближчий час. По-перше, треба наважитися й визнати, що районна ланка за умови створення об'єднаних громад і переходу міст у статус міст обласного значення стає недоцільною і її треба ліквідовувати. У певних районах більше половини населених пунктів вже вийшли на рівень громади. Після об'єднання громад і бюджетної децентралізації «районна» ланка фактично втратила будь-яку владу і гроші. Це «порожні» органи, які зберігають лише атрибути: папери, рахунки, архіви. Але ліквідувати районні адміністрації — означало би, що держава мусить дуже серйозно ділитися владою із місцевими громадами. Схоже, що держава зараз є союзником не для місцевого самоврядування, а для вертикалі, тому гальмує з ліквідацією окремих районів. Є небезпека, Верховна Рада допомагатиме зберегтися обласним, а особливо районним державним адміністраціями.
Друга проблема, котра постане із об'єднаними громадами у найближчий час, — це питання, як ми розуміємо категорію «спроможності». Адже є громади, котрі об'єдналися згідно з перспективним планом і дотрималися вимог, котрі визначають їхню спроможність. А є громади, котрі формувалися «напряму», шляхом внесення змін до закону про місцеві вибори. Вони леґалізували свій шлюб не в місцевому «рацсі», тобто в обласній раді, а у Верховній Раді, через внесення змін до закону про місцеві вибори. Тепер постало питання: чи ділитиме уряд ці громади на «правильні» і «неправильні», на ті, в яких мало і багато населення, або інакше – на ті, в яких об'єдналося мало рад і багато сільрад?
І третя проблема: об'єднані громади страждатимуть так само, як страждали до цього часу міста обласного значення, якщо влада скидатиме на місця повноваження (наприклад, у сфері адміністративних послуг), але під це не виділятимуть належних бюджетних видатків. Український уряд, парламент полюбляють кинути самоврядуванню якісь повноваження, але не ділитися ресурсами.
- Які перспективи у реформи децентралізації на тлі того, що Верховна Рада відклала на невизначений термін внесення змін до Конституції?
- Дуже добре, що Верховна Рада відклала ці зміни. Не лише через проблему особливостей самоврядування у Донецькій та Луганській областях (бо насправді це не проблема, а картинка про проблему), а й механізм переходу від обласних державних адміністрацій до префектів. І, власне, що пізніше будуть схвалені зміни до Конституції, то менше часу голови ОДА будуть водночас і префектами. Зокрема, у перехідних положення конституційного проекту передбачено, що таке суміщення є можливим до 1 березня 2018 року. Таким чином, якщо зміни схвалять наступного року, то президент не матиме часу побудувати вертикаль префектів на базі голів адміністрацій.
- А якщо Верховна Рада не зможе схвалити конституційні зміни навіть до планованих місцевих виборів — до 2017 року?
- Тоді реформа з децентралізації відбуватиметься так, як відбувається зараз, без змін до Конституції, через закони. Протягом двох років, відколи стартувала реформа, вдалося прийняти законодавчу базу, котра дала рух уперед. Низку кроків, які передбачені концепцією реформи, можна зробити і не змінюючи Конституцію: переробити закон про місцеві державні адміністрації, внести зміни до закону про середню освіту, змінити Земельний кодекс, щоб зробити місцеве самоврядування повсюдним. Це великий міф, що для проведення реформи треба винятково зміни до Конституції. Просто в такий спосіб можна пришвидшити не лише децентралізацію, а й зміни до адміністративно-територіального устрою. А децентралізацію можна робити і зараз.
Розмовляв Володимир Семків
10.02.2016