Нещодавно американський соціальний психолог Джонатан Гайдт повідомив про результати дослідження Білла фон Гіппела і Девіда Басса політичних уподобань американських соціальних психологів. Членів їх професійної спільноти попросили охарактеризувати свою політичну позицію за шкалою від максимально ліберальної до консервативної. Вісімдесят дев'ять відсотків опитаних охарактеризували себе на лівій від центру шкалі і менше 3 відсотків — на правій ближче до центру. Під час президентських виборів 2012 року 95% з них підтримали Барака Обаму; його республіканський суперник Мітт Ромні мав підтримку в 1 (один) відсоток. Мене не дивує, що порівняно з генеральною сукупністю професура соціальних наук зміщена вліво, але я вражений величиною різниці.
Гайдт вважає себе за ліберально навернутого центриста; інші можуть думати, що він не тільки змістився вправо, а й зробив це із запалом новонаверненого. Він є членом Heterodox Academy, невеличкої групи консервативних соціологів, які засуджують лівий ухил в дослідженнях і викладанні в університетах. Але принаймні економіка таки безповоротно залишається на правих позиціях, і її практики перебувають під ідеологічним контролем, співаючи дифірамби вільному ринку? Ні. Хоч академічні економісти щодо інших суспільствознавців є справа, проте їхні політичні уподобання — однозначно за Демократичну партію, у співвідношенні, згідно з проведеним опитуванням, три до одного.
Довший час тенденція змішення вліво стає дедалі помітнішою. Науково-дослідний інститут вищої освіти Higher Education Research Institute виявив, що загалом частка всіх викладачів коледжів і університетів, які охарактеризували себе як «ультра ліволіберальні», зросла приблизно з 40% у 1989 році до більш ніж 60% нині.
Пол Круґман, взірцевий представник ліберальної позиції, вважає, що це пояснюється не тим, що академічна наука змістилась вліво, а тим, що американська політика змістилась вправо. На доказ цього колумніст The New York Times пише, що в 1992 році кандидатом від Республіканської партії був помірний Джордж H. Буш, тимчасом як нині, у 2016-му, в боротьбі на номінацію від республіканського табору лідерами є Дональд Трамп і Тед Круз. На противагу цьому демократичний табір замінив Білла на Гілларі Клінтон. В освічених спільнотах, як показують результати опитування, підтримка Трампа падає.
Британські дані спростовують пояснення Круґмана. У 1980 х роках, коли прем'єр-міністром була Марґарет Тетчер, підтримка консерваторів в академічному середовищі суттєво зменшилась; у 1964 році 38% професорів вибирали консерваторів, а в 1989 році — тільки 19%. Але порівняно з Тетчер Девід Кемерон здійснив явний зсув вліво, в той час коли відмінність між політичними позиціями Ніла Кіннока [лідер лейбористів у 1983–1992 рр.] та Еді Мілібенда [лідер лейбористів у 2010–2015 рр.] є несуттєвою.
Опитування Times Higher Education Supplement's [лондонський тижневик, що спеціалізується на новинах та інших питаннях вищої освіти], проведене серед університетських викладачів щодо їхніх електоральних намірів, виявило, що в 2015 році 46% голосуватимуть за лейбористів (і 22% — за Зелених) і тільки 11% — за консерваторів. (Найкращі результати ця партія отримала в Лондонської школі бізнесу).
Традиційно еліти були консервативні, навіть якщо професура завжди була найрадикальнішою. Але їх відносне економічне становище погіршилось. І сьогодні політичні погляди визначаються не так економічними інтересами, як соціальними проблемами. Загалом беручи, добре освічені є більш соціально ліберальними, ніж традиційний робітничий клас — база партій лівого напрямку, серед яких велику підтримку здобули Трамп і Найджел Фарейдж [лідер Партії незалежності Сполученого Королівства (UKIP)].
Проте небезпеку однорідності політичних поглядів у студентських кампусах добре ілюструють коментатори праці Гайдта. Вони стверджують (очевидно, без іронії), що в його висновках немає нічого дивного, тому що соціальна психологія демонструє об'єктивну істину ліберальних позицій.
Всі спільноти страждають груповим мисленням, і посилення в академічному світі експертної оцінки й важливості ґрантів його тільки зміцнили. Сьогодні в кампусах нескінченно використовується слово «розмаїття». Але занадто часто воно асоціюється зі зниженням толерантності до розмаїтості думки і позиції, що має бути визначальною характеристикою університету.
John Key
Тhe danger of political groupthink in our universities
The Financial Times 03, 02, 2016.
Зреферував Михайло Мишкало
10.02.2016