Від половини грудня м. р. отворена в Відни вистава усїх таборів збігцїв в Австрії (Ausstellung der stätlichen Flüchtingsfürsörge 1914—15). Виставу уладило мінїстерство внутрішних справ, а містить ся вона в даром на сю цїль відступленім домі кн. Лїхтенштайна (І. Bognergasse 4). Кождий табор має свій віддїл. Межи таборами одно з найпочетнїйших місць, а може таки найпочеснійше що до інтересности і богацтва виставлених предметів, займає табор українських збігцїв у Ґміндї.
В сїм віддїлї окрему салю займає збірка українських взорів та вишивок. Ся збірка, приватна власність п. Ольги Бачинської, жінки адвоката в Стрию, обнимає 400 взорів, розміщених на 112 картонах (після величини 2—6 взорів на однім картонї), уложених після повітів, а в сих межах після технїчного виконаня, містять ся вони на 3 довгих столах, а 150 готових вишивок уміщено в тій самій сали на столї від задної стїни. Для браку місця не можна було більше предметів на виставі умістити, хоч були приготовані. В збірцї заступлені 20 галицьких повітів і 1 буковинський. Найсильнїйше заступлені повіти: Городенка, Товмач і Бучач, дальше Жидачів, Калуш, Сокаль, Надвірна, Косів, Турка, Яворів, Долина, Печенїжин, Коломия, Богородчани, Лїско, Зборів, Стрий, Снятин, Станиславів, Радехів, а з буковинських Заставна. Пять послідних галицьких повітів мають лиш по одному взорови. Зрозуміло, що лиш з таких повітів можна було зібрати взори, звідки були жіночі збігцї, котрі вміли чи то з готових зі собою принесених предметів, чи то з памяти вишити взір. Та якось так корисно склало ся, що повіти, богатї у взори є сильно заступлені в збірцї. Приглянувши ся близше взорам, побачимо в них зеркало також і матеріяльного стану населеня даного повіта. Богата Городенщина або Бучаччина пишаєть ся богацтвом взорів, котрі вимагають много часу до виконаня і зужитя много матеріялу. Натомість біднота Яворівщини, або Скільщини впадає зараз в очи.
Зовсїм відмінні взори гірських околиць від подільських, а вже зовсїм инший характер взорів найбільше на північ положеної Сокальщини. В околицях богатих в промисл вишивки анї що до добору і зіставленя красок, анї що до технїчного виконаня не інтересні (Стрий, Долина).
Що до технїчного виконаня взорів належить зауважити, що збірка обнимає взори шиті "хрестиками" а дальше і головно взори шиті "низиною", "кручені", "різані" і "позаглінні".
З наведеного видимо, що збірка обнимає взори 5 головних родів шитя знаного і виконуваного в нас, з котрих чотири останні мають ріжні поменчі зіставленя. Над шитєм хрестиками не будемо близше застановлятись, бо воно і так загально відоме. За те варто застановити ся, та, бодай в головних точках вияснити способи шитя осталих 4 родів вишиваня, знаного та виконуваного серед нашого селянства, се також серед польських і жидівських дїдичів східної Галичини (як поучила нас віденська вистава), а невіданого серед нашої інтелїґенції.
"Низиною" шиєть ся в той спосіб, що взір "розводить ся" лївим боком, або як декуди називають "нурить ся", а "заповняєть ся" з правого. Взір розводити — значить, шити іглою так, як би ткало ся. Розводить ся з правила одною краскою, але є взори і двома красками розведені. В такім випадку взір ткаєть ся одною краскою, а середину взору так зв. "качало", другою краскою.
Взір заповняє ся, значить незаткані місця після розводженя виповнюєть ся иншими красками з правої або лївої сторони. Низиною шиєть ся головно в Городенцї.
Взори "кручені" шиєть ся в той спосіб, що взір розводить ся, в декотрих околицях лиш чорною краскою, з лївого боку і то так щоби повстали контури о формі колїсцят, опісля в межах колїсцят червоною або чорною краскою гафтуєть ся себто "крутить ся" (нїм. Knöpfen). Виповнені "крученєм" колїсцята творять "квітки" (виглядають на зверх як нашиті ґузики з діркою в серединї). Опісля з правої сторони заповняєть ся місця вільні поза квітками ріжнокольоровим гафтом себто "купками".
Сей спосіб шитя має відміну — взори так звані "кручені-плетені", а відріжняєть ся від попередного тим, що квітки від себе відділені не як в попереднім "купками", а шнурковим штихам, т. зв. "плетенєм". Плететь ся краскою лїнію, котра виглядає як шнурок на полотнї.
Той рід шитя уживаний головно в Бучаччинї.
Взори "різані" шиєть ся в той спосіб що взір розводить ся з лївої сторони "прутиками" (довгими вишитими лїнїями, котрі творять межі красок) відтак вирізуєть ся ножицями нитки в полотнї в ріжних відступах і так вирізані дірки "зашиваєть ся", значить обшиваєть ся дїрки з правої сторони і з лївої девять разів, опісля "кладеть ся" через середину мотилі і купки з дїрочками, котрі вже не вирізуєть ся, але вибиваєть ся іглою. Мотилї і купки творять разом квадратики. Вкінци взір заповняєть ся з правої сторони.
На сей лад шиють переважно в Товмаччинї. Найцїкавійша відміна того способу шитя в селї Долина, товмацького повіта а називаєть ся гладкий "різань".
Сей взір розводить ся шитєм т. зв. "прутиковим" з лївої сторони і з лївої сторони зашиває ся головною краскою шитєм т. зв. "корченєм" а опісля як в попереднім кладе ся з правої сторони мотилї, купки з дїрочками і т. д.
"Позаглінні" (поза іглу) взори шиєть ся з правої сторони в той спосіб, що все по парі (по дві нитки на іглу а дві поза іглу) зашиваєть ся на чотири сторони, через що повстає качало з трийцяти парами. На всїх чотирох боках середини качала шиєть ся по три ключики, а зверха качала по чотири зубчики, потім заповняєть ся качало і ключики червоними, а місця межи ключиками жовтими і зеленими красками, замість жовтої і зеленої краски можна ужити червоної краски; тодї цїлий взір буде мати лиш одну краску — червону.
Ріжниця між шитєм прутиковим і корченєм полягає на тім, що при шитю прутиковім береть ся по 2 нитки на іглу і прутики ідуть у скоси, а при шитю корченєм береть ся по 1 нитцї, то зн. "корчить ся" під іглу, а на іглу 4—5 (залежить від ширини уставка) і корченя ідуть просто.
При шитю, званім плетенєм, "плететь ся" то значить шиє ся чотири нитки під іглу а дві у скоси.
На підставі дотеперішного виясненя можемо подїлити взори на дві головні ґрупи: 1) взори "поверхні", то є взори шиті верхом, значить з правої сторони, хрестикові та позаглінні; 2) взори шиті з лївої сторони: "низиною", "кручені" і "різані". Сї вичисленя не є таксативні і відносять ся лиш до взорів обнятих збіркою.
(Конець буде).
[Дїло, 04.02.1916]
(Конець.)
Як вже висше згадано зове ся, середина взору (звичайно в формі простокутника) "качало".
Поля поза качалом аж до ланцухів зовуть ся "покрайники". Ланцухи — то довгі шиті лїнїї здовж цїлого взору з правої і лівої сторони. Ланцухи можуть бути по одному з кождої сторони або по два. Часами буває їх більше, до 5, тодї зовуть ся "шнурами".
Два ланцухи по одній сторонї можуть бігти зараз один попри другий, або в певнім від себе віддаленю. В такім випадку поле межи ланцухами вишите хрестиками з перервами, званими "реберця".
Поза ланцухами закінчують взір зубцї, звані "вершки" або "рязки". Звичайно бувають вершки по обох сторонах, а коли нема вершків, то ланцухи закінчують взір.
Усї подані способи шитя походять з давних часів та знані були і в західних краях, звідки виперли їх машини, — лиш в иншій формі.
"Низина" се нїчого иншого, як знаний давно в західних краях "Gobelinstich".
Ґобелїни, сей старинний спосіб шитя славний до нинї. Що наша "низина" не є меншевартна, свідчить слїдуючий факт. Жінка богатого промисловця в Відни дала заповнити взором "низини" штуку полотна 70 цм. довгу, 50 цм. широку. По заповненю штука виглядала як кусень грубо тканої матерії. При огляданю штуки, з котрої зроблено подушку на отоману, сказали дві віденські аристократки, що матерія ся прийде до свого значіня і вартости доперва по 80 або 100 роках.
Дївочі хустини товмацького повіта шиті на оба боки, се правдивий "Holbeinstich" в дуже мистецькім виконаню.
Взори "кручені" відповідають нїмецькому "Schlung" або "Knopfenstich", а "різані", се правдиві "Durchbrucharbeiten".
Всякі заповнюваня, як кладенє мотилїв, купок і т. д., се рід нїмецького шитя, званого "Flachstich або "Flachstchaunäherei".
В збірцї п. О. Бачинської неповну третину становлять взори хрестикові (35 картонів), осталі припадають на инші роди робіт.
Що до красок, то так тут, як і взагалї в українських вишивках червона і чорна краска грають головну ролю. Друге, вже підрядне місце, займають краски темно-зелені, синї і жовті. Загально уживають ся в нас лиш темні краски. Найбогатші в краски галицькі взори, які при тім найбільші що до величини і по причинї ориґінальности найбільше впадають в очи, походять з села Космирина, пов. бучацького.
В буковинських взорах домінуюча краска є чорна. Робота лиш хрестикова. Та помимо ceгo буковинські хустини з мистецькими хрестиками в цїлости дуже гарно викінчені і осягнули великий успіх та попит.
Деякі взори на картонах не є викінчені, себто так ушиті, щоби спосіб шитя був видний прим. як розводить ся, постепенно заповняєть ся і т. д. Кождий взір має своє технічне означенє, інодї дуже цїкаве, а взяте з укладу взору, прим. ягідковий, драбинковий, крилатий, головчастий, полушовковий, колений, зубатий, маковий, рожевий, скосоватий, качористий, качілиський, качілиський з мачком, жабячі лаби, переміточний, дзьобаний мачком, гуцулка, волоський і т. д.
Добра шевкиня знає всї означеня взорів, так що одно слово вистарчає до замовлень взору, а краски шевкиня вже сама добирає. Усї взори ориґінальні українські, бо лиш такі буде взяті до збірки, які в даній громадї питомі (з дїда прадїда уживають ся), без жадних додатків чеських, словацьких і так званого "ґміндського" способу, якого наш нарід так радо хапаєть ся і який пропаґує також управа української школи в Ґміндї.
Крім взорів маємо на виставі також готові вишивки, коло 150 штук, кожда застосована до иншого взору, розумієть ся що гарнїйшого. Є також вишивки нарочно вишиті на наших взорах, та не нашими красками, і поставлені побіч ориґіналів, щоб кожний міг зараз побачити ріжницю. Готові вишивки, се переважно ручники та серветки, сорочки, чіпцї і т. д. При сорочках впадає в очи технїка, якої уживають в деяких гірських околицях. Приміром ориґінальні є збираня (морщеня), на котрих вишиті взори, в скільськім повітї, та чіпцї наших жінок, роблені іглою і т. д.
Щоби полотно не торочило ся, закінчуєть ся на Буковинї вишивки "циркою". Вперед рубить ся рубець і витягаєть ся з полотна одну нитку здовж попри рубець, а з вільного місця по при нитки зашиваєть ся іглою подвійно і пришиваєть ся до рубця, так що здовж рубця повстає ряд дїрочок, пришитих до рубця. Се є перша цирка. В віддаленю трех ниток, як тонке полотно, а як грубе, лише двох, робить ся друга цирка (як рідке полотно, то вже без витяганя нитки), котра пришивається до першої цирки. Коли є третя і четверта цирка, поступаєть ся з нею так як з другою, а закінчуєть ся її так зв. вязанєм, то значить останний ряд (розумієть ся, від середини полотна) "завязуєть ся" по шість ниток в той спосіб, що вяжеть ся по парі, oпiсля три пари разом.
Крім цирки є ще й инший спосіб украшеня полотна, знана в нас "мережка". Мережка може бути побіч рубця і в серединї полотна, в буковинських вишивках найчастїйше буває з краю межи першою і другою циркою. Робить ся її так, що витягаєть ся нитки з полотна — пять до шість пар, як на мережку, чи має бути вусша чи ширша — вздовж рубця зглядно першої цирки, а опісля мережить ся "кутиками" або "кругленької", то значить, зашиваєть ся вільні місця так, що повстають ріжні форми прим. колїсцята пів колїсцята, зубцї і тим самим дуже гарно викінчують вишивку.
Третій спосіб украшуваня вишивок є загально знаний. Є се обкидуванє рубця краскою одною, або кількома, а навіть часто і всїма, яких ужито до вишивки.
Уложенєм сих взірцїв і вишивок на віденській виставі занялись також найлїпші знавцї на сїм поли: панї Мелїта Лєфлєр, учителька в Kunstgewerbeschule в Відни, і Макс Жолї, архітект у Відни.
Цїла збірка, се плід пятимісячної працї п. Бачинської, котра не жалувала труду ходити по бараках, вишукувати шевкинї, роздавати роботу та заохочувати до працї, що — як загально звісно — було получене з небезпекою здоровля. За те ж доконане гарне дїло дізнало признаня з дуже високих сторін: "Wunderschön, fabelhaft, das muss ich haben, das brauche ich für meine Hausindustrie" — були слова, з якими після святочного отвореня вистави звертала ся Її ц. і к. Високість Архикнягиня Ізабеля до п. Бачинської, оглядаючи кождий взір з осібна та хвалячи заєдно. Її Високість замовила також кілька робіт. В тім самім дусї висказали ся їx ц. і к. Високости Архикнязї Карль Стефан і Франц Сальватор.
Не менше прихильно виразили ся обізнані з нашими відносинами мінїстер внутрішних справ кн. Гогенльоге і намісник Дол. Австрії ексц. Бляйлєбен, а бувший президент мінїстрів, тепер президент Рахункового Трибуналу бар. Бек, навіть сам приступив до п. Бачинської з ґратуляціями до такої цїнної збірки.
Редакція віденського дневника "Fremdenblatt" поробила знимки з деяких взорів для свого додатку "Haus und Mode" в цїли застосованя вишивок до надходячої моди. В додатку з 25. XII. 1915 вже були моделї суконь з вишивками.
Ц. к. намісництво Дол. Австрії хотїло сю колєкцїю відкупити, та п. Бачинська не згодилась продати її, за те підняла ся на прошенє дати зладити намісництву таку саму колєкцію в подвійнім виготовленю, для мінїстерства внутрішних справ і віденського Музея.
Для інформації загалу годить ся зазначити що мінїстерство внутрішних справ уладило виставу у власнім крузї дїланя без нїяких комітетів, про які були згадки в пресї.
[Дїло, 05.02.1916]
05.02.1916