Львів, 20. сїчня 1916.
У Львові нинї великі демонстрації: на одну команду святкують усї польські ґазети вступними статями "255-і роковини заснованя унїверситету ім. Яна Казимира". Які се роковини і котрий се унїверситет?
В історії цїлого людства мабуть се перший раз хтось святкує роковини — не 50-і, не 100-і, не 250-і врештї, а — 255-і! Щоб спромогти ся на таку ориґінальну новість — святкованя ювилеїв у роках, в яких нїхто в світї ювилеїв не святкував і святкувати не думає, — до сього треба особливої змови, особливого приводу і ще особлившої цїли. Так собі, нї сїло нї пало, нїхто на такий помисл не попаде. Коли кождий, правильний, в загально принятих часових періодах святкований ювилей має якусь признаку зверхньої демонстрації, то характер надзвичайної, просто настирливої демонстрації має те святкованє 255-их роковин польською публикою Львова, нeдавно з тїснїйшого до ширшого воєнного терену перенесеного міста.
Тайна сеї ориґінальної демонстрації лежить на долони: в самовільнім перехрещеню ц. к. унїверситету цїсаря Франца І-го на "унїверситет Яна Казимира".
Як відомо, в 1817 роцї заснував цїсар Франц І-ий у Львові нїмецький унїверситет і позволив уживати свого імени в урядовій назві новозаснованого унїверситету. Приймаючи назву "унїверситету ім. Франца І-го", новозаснована львівська висша школа манїфестувала свою вдячність для ласкавого монарха роду Габсбурґів, котрий вирвану недавно з темряви анархічної републики країну надїлив найвисшою школою. Вдячність ся манїфестувалась у всїх урядових грамотах унїверситету, в його печатках, прилюдних відзивах і т. и. І майже сто лїт нїкому й на думку не приходило заперечувати факт, що львівський ц. к. унїверситет заснований цїсарем Францом І-им і що від імени сього цїсаря ведеть ся його початок і назва. Аж в часах, коли з унїверситету, призначеного цїсарською постановою для обох народів Галичини, отже в рівній мірі й для українського народу, зробив ся осїдок і осередок дїяльности пп. Ґрабських, Пінїнських, Стажинських і тов., і від часу, коли українська суспільність через свою молодїж і свої правні заступництва стала пригадувати первісну волю цїсаря дати також українському народови храм науки в унїверситеті львівськім, — аж від того часу фабрикуєть ся нову "історію" львівського унїверситету і нову назву для нього. Початок його причіплено до одної зі старих латинсько-єзуїтських "академій", яких бувало в ріжних містах і місточках на фунти і яких науковий рівень хитав ся ніж рівнем тeпeрiшної видїлової школи і низшої ґімназії; випорпано з забутих актів, що сю нїчим не замітну і швидко призабуту "академію" заснував був король Ян Казимир, і — розпочато впирати в себе і в зачудований світ, що є до недавна нїкому не відома "вшехнїца" Яна Казимира.
Ся демонстрація у користь нїчим не цїкавих імен польських королїв була вже занадто — скажімо тільки — криклива і занадто замітна, щоб діткнені нею не зрозуміли її змислу і щоб у відповідній, достойній формі не пригадали кому слїд невідповідність і неприличність такої роботи. Стало ся се кілька місяців тому, в історичній хвили по увільненю Львова з російського ярма.
Тодїшний ректор львівського унїверситету, один з найвиднїйших представників народово-демократичного напряму і один з частих принагідних співробітників "Słow-a polsk-oгo", мусячи іменем львівського унїверситету ґратулювати цїсареви Францови Йосифови світлого успіху цїсарських війск, демонстративно поминув у ґратуляційній депеші назву цїсарського прадїда Франца І. і замінив її назвою польського Яна Казимира. Відповідь на сю сміливу демонстрацію перед престолом була така, яка могла бути з такого високого місця: Монарх ласкаво приняв привіт і зволив подякувати за чолобитню ц. к. унїверситетови Франца І...
Досаднїйше вже не можна було пригадати позбавленому почутя такту й приличности ц. к. урядови ц. к. унїверситету його обовязку і пошани для традиції сеї школи, для її дїйсного творця і для одного з нащадків того творця. Але наука і пригадка не богато помогла.
Бо нинї, пів року після того батьківського поученя на один приказ знов та сама польська демонстрація в користь памяти польського короля.
[Дїло]
21.01.1916