Божа марнотратність

Наомі Шефер Райлі

Європейські церкви порожні, та не сприймайте це як ознаку перемоги розуму. Більш ніж половина ісландців вірять в ельфів і тролів

Бог живий. Всупереч прогнозам науковців і ліберальних релігійних діячів світ стає більш, а не менш сповненим віри. За словами співдиректора Інституту з вивчення релігій при Бейлорському університеті Родні Старка немає збільшення «нерелігійних» – зростання у світі кількості самопроголошених атеїстів і перемоги розуму над богоодкровенням.

Однією з мішеней в «Тріумфі віри» Старка є певні сучасні фірми з проведення опитувань, включно з Pew Survey, які регулярно повідомляють про значне зростання кількості американців, які стверджують, що не належать до жодної релігії. Як повідомив минулого року керівник з релігійних питань Pew Survey Алан Куперман: «Країна стає менш релігійною в цілому». Старк критикує методи Pew Survey та інших фірм, стверджуючи, що їхній коефіцієнт участі респондентів є надто малим, аби обґрунтувати зроблені ними амбіційні заяви.

Однак справжню битву він веде з інтелектуальними елітами Заходу, які століттями заявляли про смерть релігії і десятиліттями просувати свою секуляризаційну тезу. На їхню думку релігійна віра є схильністю невігласа і неука. З їхньої точки зору, здобувши освіту, люди бачать безглуздість свого поводження і відмовляються від своїх вірувань. Освіта поширюється все більше, завдяки достатку і технологіям: звідси й повільний занепад віри.

Старк у різні способи висловлює незгоду із секуляризаційною тезою. У розділі «Міф про середньовічну побожність» він зауважує, наприклад, що впродовж так званих Темних віків в Європі – коли релігія нібито заглушила жвавість розуму і ввергла простолюд в морок неуцтва – понад 90% населення жили в сільській місцевості, тоді як церкви здебільшого знаходилися в містечках і великих містах: «Отож навряд чи кожен міг відвідувати церковну службу. Ба більше: навіть після того, як більшість європейців отримали доступ до церкви – чи то католицької, чи то протестантської – більшість людей однаково її не відвідувала, а коли їх до цього примушували, вони часто пручалися».

Одним словом, бідні і менш освічені не є за означенням більш побожними. Стосовно іншої половини секуляризаційної тези, Старк доводить, що нині в одній за одною країні релігію вибирає більша кількість освічених людей, ніж їхніх менш освічених ровесників. Це без сумніву є правдою в Сполучених Штатах, де релігійну службу радше відвідують американці з вищою освітою, ніж їхні співвітчизники, які мають лише атестат про середню освіту.

Насправді релігійний запал охопив багато країн, де сучасність є доконаним фактом. В країнах, де переважають мусульмани, відсоток людей, які відвідують мечеті, є найвищим серед тих, які мають вищу освіту. Старк пише, що люди в цих країнах, яких найбільше дратує західна культура, здебільшого є не сільськими простаками, а людьми, які живуть в сучасних міських територіях.

Вчені, як-от Філіп Дженкінс, роками констатували, що в південній півкулі релігійна віра – зокрема християнство та іслам – швидко поширилася. В своїй книзі Старк посилається на опитування, якому він довіряє: вивчення громадської думки Інститутом Ґеллапа, яке проводиться щорічно з 2005 року і нині включає понад мільйон інтерв’ю в 163 різних країнах. За даними Інституту Ґеллапа майже всі південноамериканські країни зараз є менш ніж на 5% світськими. Хоча католицизм був переважаючою формою християнства, оскільки то була офіційна релігія держав-колонізаторів, протестантство «стало найбільшою релігійною данністю в більшості країн Латинської Америки».

Старк стверджує, що як правило урядова підтримка релігії є перешкодою для поширення віри. Монополія руйнує конкуренцію, а конкуренція, каже він, веде до поширення – в релігійній приналежності не менше, ніж на ринку товарів і послуг. В багатьох місцях на земній кулі результатом конкуренції між мусульманами, протестантами, католиками, мормонами, свідками Ієгови і сотнями менших релігійних общин стала атмосфера відродження. На зміну самовпевненій самовдоволеності прийшло прагнення завоювати душі.

Та не в Європі, де церкви, раніше настільки важливі, тепер стоять порожні. На думку поборників секуляризаційної тези на такий розвиток подій не треба нарікати: порожні церкви є ознакою прогресу розуму. Старк наводить кумедний доказ протилежного. Виходячи з опитування Інституту Ґеллапа, він зауважує, що європейці дотримуються різного роду вірувань у надприродне. В Австрії 28% опитуваних сказали, що вони вірять ворожкам; 32% вірять в астрологію; 33% вірять у щасливі амулети. «Понад 20% шведів вірять в реінкарнацію, – пише пан Старк, – половина вірить в розумову телепатію». Більш ніж половина ісландців вірять в huldufolk, «схований народ», схожий на ельфів і тролів. Складається враження, що колишні колоніальні аванпости для європейських місіонерів тепер стають більш релігійними, в той час як сама Європа стає зацікавленою в первісних народних віруваннях.

Старк може критикувати методи Pew Survey та інших фірм, які проводять опитування громадської думки, але немає сумніву, що менше американців, аніж раніше, заявляють про зв'язок з конкретним віросповіданням чи конфесією. Вони можуть бути віруючими за означенням, але не є «воцерковленими». Люди в опитуваннях Pew Survey не є безбожними тріумфалістами. Схоже, вони йдуть шляхом, який за визнанням Старка є «соціальними наслідками» змін у тому, як люди ідентифікуються.

І хоча є правдою те, що найбільш освічені члени американського суспільства ходять до церкви, її відвідуваність і приналежність до неї скоріш за все в найближчі роки зменшаться, частково через зміни в родинній динаміці. Американці одружуються в старшому віці або все частіше взагалі не одружуються. А саме традиційний шлюб знову навертав молодь до релігії чи утримував їх в лоні церкви. Проте це може бути викидом сигналу на глобальному екрані. Тільки Бог це знає.

Naomi Schaefer Riley
The God Profusion
The Wall Street Journal, 3.01.2016
Зреферувала Галина Грабовська